Рішення № 19996852, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/28322.11.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі Страхування»

До Відкритого Акціонерного Товариства «Національна Акціонерна Страхова Компанія «Оранта»

Про відшкодування 10764,43 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність № 04/01-11_Л від 04.01.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2 представник (довіреність №08-03-28/105-11 від 21.02.2011 р.)

Суть спору:

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі Страхування»(далі - Позивач) заявлений позов до ВАТ НАСК «Оранта»(далі - Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6769,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. порушено провадження у справі № 12/283 та призначено судове засідання на 28.09.2011 р.

Представник позивача у судове засідання 28.09.2011 р. зявився, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 12/283 від 17.09.2011 р.

Представник відповідача у судове засідання 28.09.2011 р. зявився, подав через відділ діловодства суду, відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено перерву до 07.10.2011 р.

В судовому засіданні 07.10.2011 р. оголошено перерву до 11.10.2011 р.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. представник відповідача надав клопотання про витребування доказів, а саме: просить витребувати у позивача копію кредитного договору між «Укрсоцбанк»та Кошіль П.П. на підставі якого був укладений договір страхування від 01.08.2008 р. за NAC 002057.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Клопотання судом задоволено. Суд зобов'язав позивача надати суду копію кредитного договору між «Укрсоцбанк»та Кошіль П.П. на підставі якого був укладений договір страхування від 01.08.2008 р. за NAC 002057.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. суд відклав розгляд справи на 22.11.2011 р.

Представник позивача у судове засідання 22.11.2011 р. зявився, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду № 12/283 від 11.10.2011 р.

Представник відповідача у судове засідання 22.11.2011 р. зявився, подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

В судовому засіданні 22.11.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2010 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортний засіб потерпілого був застрахований у позивача згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту від 01.08.2008 р.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у відповідача.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 10764,43 грн. з врахуванням франшизи (510,00 грн.).

Відповідно до ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, розмір франшизи не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні позивач зменшив суму позовних вимог на розмір франшизи, який дорівнює 510 грн. 00 коп. Таким чином, сума позовних вимог на момент розгляду справи зменшилась до 10254,43 грн.

Відповідач заперечив проти позова, посилаючись на те, що позивачем не відшкодовувалися збитки потерпілій особі, а відновлювалася вартість заставного майна згідно договору страхування та договору застави.

Суд вважає вищенаведені посилання відповідача безпідставними. У договорі добровільного страхування ТЗ № АС002057 вказано вигодонабувача. У відповідності зі ст. 636 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена у договорі і виконання договору може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання.

У запереченні на позов відповідач також посилається на те, що потерпіла сторона не подала заяву про відшкодування шкоди Відповідачу в триденний строк. Разом з тим, посилання на таке є безпідставним тому, що ст.33 Закону встановлює вищевказаний строк лише для водіїв транспортного засобу, причетних до такої пригоди, які повинні письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна. Стаття 35 Закону, на яку посилається Відповідач, не передбачає обов'язок потерпілої сторони звертатися до відповідача з зазначеною заявою. Як вбачається із матеріалів справи, потерпілий звернувся до свого страховика (позивача), не порушивши строки звернення. Позивач, розглянувши заяву страхувальника, дійшов висновку про можливість виплати страхового відшкодування. Після виплати останнього, позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача, скориставшись своїм правом, закріпленим нормами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України (далі ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"від 01.07.2004 р., № 1961-IV (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 37.1 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком необхідних документів.

Згідно ст. 35.1. Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пункт 5. ст. 36.2 Закону передбачає, що у разі, якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Позивач 04.05.2011 р. здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 10764,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2970 від 04.05.2011 р.

Регресна вимога була направлена позивачем відповідачеві 19.05.2011 р., а заява про виплату страхового відшкодування була отримана позивачем від потерпілого 01.04.2011.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 10254,43 грн. без урахування франшизи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 38 Закону передбачає право Страховика звернутись з регресним позовом після виплати страхового відшкодування до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 ЦК України теж передбачає перехід до страхової організації права вимоги страхувальника до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Статтею 228 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню частково.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в сумі 10254,43 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі Страхування»(0131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, код 35429675) 10254 (десять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 43 коп., 102 (сто дві) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В.Прокопенко