Рішення № 19996775, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/41119.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Алво Трейд»”

про стягнення 9879, 84 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. №149 від 12.10.2011р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алво Трейд” 9879, 84 грн., із яких: 9087, 90 грн. заборгованість по договору №40 від 01.01.2011р., 676, 37 грн. пені, 115, 57 грн. 3% річних

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2011р. порушено провадження у справі № 36/411, розгляд справи призначено на 19.12.2011р.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, письмового відзиву на позов не надав. Заяв. клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась відповідача на адресу, що зазначена в позові та Витягу з ЄДРПОУ. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси»(далі позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алво Трейд” (далі відповідач) був укладений договір №40 про надання послуг зберігання..

Відповідно до умов даного договору позивач відповідач , а позивач приймає на зберігання товарно матеріальні цінності у кількості й одиницях обліку згідно акту приймання передачі на зберігання.

01 січня 2011 року між сторонами був підписаний акт приймання передачі товарно матеріальних цінностей , відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв ТМЦ на загальну суму 6150, 00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору за зберігання ТМЦ відповідач зобов»язався сплачувати позивачу щомісячно 3000, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата за надані послуги зберігання повинна здійснюватися на умові передплати на підставі рахунків - фактур, які виставлялись позивачем в строк до 05-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідач зобов»язався оплачувати виставлені рахунки не пізніше 10-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата здійснюється не пізніше 2-х банківських днів з дня виставлення рахунку та підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 3.2 договору).

30.06.2001р. між сторонами був підписаний акт приймання передачі товарно матеріальних цінностей, відповідно до якого відповідач повернув позивачу ТМЦ на загальну суму 6150, 00 грн.

В період дії договору протягом січня - червня 2011 року позивачем було виставлено рахунків - фактур на загальну суму 18 087,90 грн., з якої відповідачем за вказаний період було сплачено 9 000 грн. Заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.07.2011 р. за послуги зберігання становила 9087, 90 копійок грн..

Факт надання позивачем відповідачу послуг зберігання підтверджується актами здачі - прийняття робіт, які скріплені підписами та печатками сторін договору.

01.07.2011 р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 9480, 73 грн.

Станом на день подання позову та розгляду справи сума основної заборгованості за Договором склала 9087, 90 грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаєморозрахунків.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, Відповідач розрахунки з Позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи Відповідач за послуги із зберігання в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість Відповідача перед Позивачем не погашена та становить 9087, 90 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом в судовому засіданні досліджені оригінали наданих представником Позивача доказів.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 9087, 90 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги із зберігання за Договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач заявив про стягнення з Відповідача 115,57 грн. 3% річних, 676,37 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасне проведення оплати послуг у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 4.3 договору).

Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 676,90 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 115,57 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алво -Трейд»(01001,

м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11,кв. 6, код ЄДРПОУ 37319159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси»(03039, м. Київ, вул.. Саперно Слобідський проїзд, 3, ЄДРПОУ 35643782) 9 087 грн. 90 коп. основного боргу, 676 грн. 37 коп. пені за прострочку платежу, 115 грн. 57 коп. 3% річних, 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

20.12.2011р.