Рішення № 19996104, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 7/383

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

при секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк

До відповідача: Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, м. Донецьк

За участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3, м. Ясинувата

За участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Торез

Предмет спору: стягнення суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 39195,93 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов.

від відповідача: ОСОБА_2 дов.

від третіх осіб:

ОСОБА_3 не прибув.

ОСОБА_4 особисто.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, м. Донецьк про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 39195,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу автобуса БАЗ д/н НОМЕР_1 та посвідчення водія ОСОБА_3; довідку від 03.09.2009р. б/н; постанову Ворошиловьского районного суду м.Донецька №1-405 від 22.04.2010р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №035226-02-05-01 від 08.09.2008р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 07.09.2009р.; акт виїзду на місце події від 03.09.2009р.; звіт про оцінку розміру збитків заподіяного пошкодженням транспортного засобу №02-04/11 від 04.11.2009р., акт огляду транспортного засобу б/н; рахунок №02-04/11 від 04.11.2009р.; акт виконаних робіт №93693 від 04.09.2009р.; звіт №135-01; страховий акт №1414-02 від 14.04.2010р.; платіжне доручення №4354 від 14.04.2010р.; претензія №1529 від 14.03.2011р.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив. Вважає, що позов необхідно подавати безпосередньо до винної у скоєнні в ДТП особи, зазначив, що відповідач є бюджетною установою, а кошторисом не передбачені такі витрати по сплаті шкоди. В судовому засіданні 14.12.2011р. відповідач підтвердив той факт, що ОСОБА_4 в момент скоєння ДТП перебував з ним у трудових відносинах, що зафіксовано протоколом судового засідання.

Ухвалою суду від 26.07.2011р. та від 07.09.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Яснувата;

- стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Торез.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 14.12.201р. підтвердив той факт, що він в момент скоєння ДТП знаходився в трудових відносинах з відповідачем.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не прибула, причин неявки не повідомила, пояснень по суті спору не надала.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали кримінальної справи №02-42502 у відношенні ОСОБА_4, провадження в якій було припинено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

03.09.2009р. біля 19:10 год. у м.Донецьку на перехресті вул.єЧелюскінцев та пр.Труда сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля ГАЗ 33009 д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Газ), що належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_4 та автобуса БАЗ А079.14 д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Баз), що належить ОСОБА_3

Винною у скоєнні ДТП особою, згідно матеріалів справи, в тому числі постанови Ворошиловського районного суду від 22.04.2010р., є працівник відповідача по справі ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” та ОСОБА_3, який є власником автобуса Баз, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №035226-02-05-01-01 від 08.09.2008р. (далі по тексту Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 07.09.2009р. включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автобус Баз був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувальника у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №НОМЕР_3 від 29.01.2008р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 29.01.2008р. під №0680541 надалі Правила. Обєктом страхування є автобус Баз (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду застрахованому транспортному засобу. (розділ 4 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається з урахуванням амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є експертний висновок автотоварознавчої експертизи (розділ 5 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до звіту про оцінку розміру збитків заподіяного пошкодженням транспортного засобу №02-04/11 від 04.11.2009р. вартість відновлювального ремонту складає 55 856, 54 грн., вартість матеріального збитку складає 55856, 54 грн. Оплата за розрахунок матеріального збитку склала 350,00 грн.

Згідно звіту №135-01 та відповідно до страхового акта №1414-02 від 14.04.2010р., сума страхового відшкодування склала 38845, 93 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик по Договору - ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” зазнало витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 39195, 93 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення №18951 від 15.12.2009р. на суму 350,00 грн., №4354 від 14.04.2010р. №38845, 93 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4 не переконався у безпеці руху, не здійснив зупинку транспортного засобу перед виїздом на перехрестя, порушив п.16.11 Правил дорожнього руху та вимоги дорожнього знаку 2.2, внаслідок чого скоїв зіткнення з автобусом Баз. Вина ОСОБА_4 також підтверджена матеріалами кримінальної справи №02-42502 та не спростована відповідачем та ОСОБА_4 під час розгляду даної господарської справи.

Таким чином, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що ДТП сталося саме з вини ОСОБА_4 водія відповідача по справі і іншого сторонами не доведено.

Факт знаходження під час ДТП ОСОБА_4 та відповідача по справі підтверджено матеріалами справи, відповідачем та третьою особою в судовому засіданні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову саме до відповідача по справі, а заперечення відповідача є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 21, 22, 25, 30, 31, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, м. Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 53, ЄДРПОУ 08671426) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м.Донецьк (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 60, 7 поверх, ЄДРПОУ 31650052, р/р 26506000000761 в ПАТ „Укрсоцбанк” МФО 300023) 39195, 93 грн., державне мито в сумі 391, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 19.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >