Рішення № 19996057, 08.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.11 р. Справа № 4/275

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 18.08.2011р.,

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 01.09.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гледфарм ЛТД” м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-Рент” м. Донецьк

про стягнення 40718,55грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 40718,55грн., з яких: 26916,41грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 9458,58грн. інфляційні, 2257,54грн. 3%річних, 2086,02грн. пеня, яка нарахована відповідно до умов п. 5.4 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний з ТОВ „Медфармсервіс”, правонаступником якого є відповідач, договір купівлі-продажу №261 від 12.02.2007р., податкові накладні, видаткові накладні: №25/17 від 17.07.2008р. на суму 1370,46грн. (за цією накладною спір відсутній, оскільки платіжним дорученням № 1774 від 14.10.2008року ТОВ „Медфармсервіс” з посиланням на цю накладну сплатив вартість отриманого товару), №32/17 від 21.07.2008р. на суму 636,28грн., №34/17 від 23.07.2008р. на суму 1144,92грн., №37/17 від 24.07.2008р. на суму 798,75грн., №45/17 від 30.07.2008р. на суму 993,30грн., №1/18 від 01.08.2008р. на суму 1053,65грн., №13/18 від 08.08.2008р. на суму 463,94грн., №15/18 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн., №28/18 від 13.08.2008р. на суму 657,20грн., №38/18 від 20.08.2008р. на суму 4028,39грн., №43/18 від 27.08.2008р. на суму 3591,25грн., №3/19 від 02.09.2008р. на суму 1731,80грн., №9/19 від 08.09.2008р. на суму 3022,62грн., №17/19 від 11.09.2008р. на суму 5646,00грн., №25/19 від 16.09.2008р. на суму 3226,90грн. та довіреності серії НБЙ №599145 від 22.07.2008р., №4 від 25.07.2008р., №35 від 08.08.2008р., №56 від 20.08.2008р., №81 від 09.09.2008р., по яких переданий товар.

Відповідач у відзиву на позов від 09.09.2011р. виклав свої заперечення щодо вимог позивача наступного складу:

- дійсно 18.02.2011р. відбулося припинення юридичної особи ТОВ „Медфармсервіс” у наслідок чого ТОВ „Фенікс-Рент” є правонаступником його прав та обовязків;

- позивач у встановлений двомісячний строк після оголошення рішення про припинення діяльності ТОВ „Медфармсервіс” в спеціалізованому друкованому засобу масової інформації (Бюлетень Державної реєстрації № 154 (14) від 27 липня 2010р.) не звернувся за стягненням боргу з боржника;

- новоутворене підприємство 2ТОВ „Фенікс-Рент” кредиторську заборгованість ТОВ „Медфармсервіс” перед позивачем не приймало і не може на теперішній час нести відповідальність за борг, який на той час кредитором не являвся та підтверджувався жодним документом.

- щодо предмету заявленого позивачем, не визнає за тим, що сторони за договором не домовились щодо строку оплати отриманого товару, так як в п.1.3 договору зазначеного, що строк оплати як і інші вимоги повинні бути зазначені в самій накладній.

- за тим, що позивач не дотримався вимоги, викладеної у ч. 2 ст.107 Цивільного кодексу України, тобто не заявляв ніякі претензії комісії з припинення діяльності підприємства, тому вони відповідно до аналогії закону ч.йст.8 Цивільного кодексу України визнані такими, що є погашеними на підставі ч.5ст.112 і ст..607 Цивільного кодексу України;

- нарахування інфляційних, річних та пені заявлені з порушенням п.4.1 договору, без врахування ст..258 Цивільного кодексу України (скорочений термін позовної давності) для стягнення неустойки, який сплинув у 2009році);

2

- заперечує проти вимог позову на тій підставі, що відсутні докази отримання товару уповноваженою особою, відсутні довіреності на отримання уповноваженою особою товару за накладними, на які посилається позивач в обґрунтування поставки, а печатки і штампи не відповідають дійсним.

В судовому засіданні оголошувались перерви на підставі ст.77 ГПК України для надання сторонами документів в обґрунтування вимог та заперечень в оригіналах.

Відповідач після перерви надав клопотання про призначення господарським судом судової експертизи на предмет відповідності відтиску печатки на оригіналах накладних і договорі, якій є підставою для позову.

Згідно зі статтями 33,36, 37 та 38 ГПК господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі цією ж ухвалою витребує від учасників судового процесу, а разі необхідності інших підприємств та установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (п.4ст.65 ГПК) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження.

З цією ціллю за клопотанням представника відповідача витребувати документи на яких є зразки почерку і підпису Землянського Романа Вікторовича, який за довіреностями від імені ТОВ „Медфармсервіс” отримав товар за видатковими накладними, та надання підписів цією особою вільних зразків судовому експерту, а також відбитків печаток, інших друкованих документів тощо, предявлення суду розгорнутого акту передачі кредиторської заборгованості його правонаступнику

ТОВ „Фенікс-Рент” м. Донецьк звязку з реорганізацією (припиненням) ТОВ „Медфармсервіс”, господарський суд на підставі ст.77 ГПК України оголошував перерви.

Відповідач надав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Клопотання задовольняється відповідно до ст. 69 ГПК України для виклику в засідання суду представника особи, яка отримувала товар.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача, який є правонаступником боржника, суми заборгованості за отриманий товар і нарахування на суму заборгованості річних, інфляційних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Підставою позову, на яких ґрунтується вимога позивача є договір купівлі-продажу №261 від 12.02.2007р. та накладні по яких за цим договором отриманий відповідачем товар.

Перевіряючи правові підстави позову, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд дійшов наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 261 від 12.02.2007р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Судом встановлено, що за договором № 261 від 12.02.2007р. продавець (позивач) партіями передає покупцю Товариству з обмеженою діяльністю „Медформсервіс” м.Донецьк медичні засоби, вироби медичного призначення, кількість, асортимент, ціна, комплектність, а також терміни оплати яких визначаються в накладних на кожну партію товару, які є невідємною частиною договору, а покупець приймає та оплачує товар (п. 1 договору) на умовах п. 4.1 договору - відстрочення платежу 60 днів.

Поставка товару проводиться автотранспортом продавця або за домовленістю сторін іншим видом транспорту (п. 2.1 договору). Датою поставки товару вважається дата приймання товару покупцем (п. 2.2 договору).

Згідно п. 6.3 договору він діє до 31.12.2008р., а якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на тих самих умовах та на той самий термін.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним і діючим, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

3

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним № 25/17 від 17.07.2008р. на суму 1370,46грн., № 32/17 від 21.07.2008р. на суму 636,28грн., № 34/17 від 23.07.2008р. на суму 1144,92грн., № 37/17 від 24.07.2008р. на суму 798,75грн., № 45/17 від 30.07.2008р. на суму 993,30грн., № 1/18 від 01.08.2008р. на суму 1053,65грн., № 13/18 від 08.08.2008р. на суму 463,94грн., № 28/18 від 13.08.2008р. на суму 657,20грн., № 38/18 від 20.08.2008р. на суму 4028,39грн., № 43/18 від 27.08.2008р. на суму 3591,25грн., № 3/19 від 02.09.2008р. на суму 1731,80грн., № 9/19 від 08.09.2008р. на суму 3022,62грн., №17/19 від 11.09.2008р. на суму 5646,00грн., № 25/19 від 16.09.2008р. на суму 3226,90грн. позивач передав, а відповідач на підставі довіреностей серії НБЙ № 599145 від 22.07.2008р., № 4 від 25.07.2008р., № 35 від 08.08.2008р., № 56 від 20.08.08р., №81 від 09.09.2008р., як вважає позивач отриманий товар на загальну суму 29923,15грн.

В наданої позивачем в підтвердження отримання покупцем товару за видатковою накладною № 15/18 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн. відсутні як довіреність на отримання уповноваженою покупцем конкретної особі товару, так і печатки юридичної особиё а тому господарський суд вважає недоведеним факт отримання покупцем товару за цією накладною.

На всіх зазначених накладних, окрім накладної № 15/18 від 08.08.2008р. на суму 1557,69грн., є підписи особи, яка за довіреностями отримала товар, печатка або штамп підприємства покупця - товариства з обмеженою діяльністю „Медформсервіс” м.Донецьк, в довіреності містять посилання на накладні, за якими отриманий товар, а тому вважати, що товар не був прийнятий покупцем за вказаними накладними крім накладної № 15/18 від 08.08.2008р., не має під собою обґрунтувань.

Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки обумовленого сторонами в договорі товару із зазначенням в кожній накладній конкретних термінів оплати товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами в п.4.2 договору передбачені конкретні строки оплати продукції, а сам6: після підписання накладної, оплатити отриманий товар в термін 60-ти днів.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар на суму 28365,46грн. сплачений частково, як вказує позивач, в сумі 3006,74грн. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 25358,72грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в сумі 25358,72грн.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано передавальний акт від 28.10.2010р., за яким вбачається, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс-Рент” є правонаступником майнових прав і обовязків товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” стосовно всіх його кредиторів та боржників.

Усі дії, що вчинив в процесі виконання договору правопопередник до вступу в нього правонаступника, є обовязковими для останнього.

Новий субєкт матеріального право відношення може сприйняти права чи обовязки свого попередника повністю або частково. В залежності від цього розрізняються універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, зокрема на відповідача покладається доказування факту прийняття часткового правонаступництва.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача щодо неприйняття ним заборгованості ТОВ „Медфармсервіс” перед позивачем, оскільки ним не враховано, що універсальне (повне) правонаступництво настає внаслідок реорганізації юридичної особи, а сингулярне (часткове) - при поступці боргу, переведенні боргу або прийнятті боргу на себе і той факт, що за Статутом ТОВ „Фенікс-Рент”, зареєстрованим 18.02.2011р., воно створено в результаті злиття двох підприємств: ТОВ „Медфармсервіс” і ТОВ „Медфармсервіс Плюс”.

4

Оскільки фактично відповідачем не виконані умови договору, що підтверджено наявністю на момент розгляду справи невиплаченої заборгованості в сумі 25358,72грн., позивачем нараховано відповідачу 9458,58грн. втрат від інфляції за період з 15.09.2008р. по 01.07.2011р. і річні проценти в сумі 2257,54грн. за період з 15.09.2008р. по10.08.2011р., що є частиною предмету спору у даній справі.

Вирішуючи це питання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті ( 435-15 ) застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Після отримання правонаступником майнових прав і обовязків ТОВ „Медфармсервіс” стосовно всіх його кредиторів та боржників, до правонаступника - відповідача перейшли всі грошові зобов'язання боржника, які не припинилися та насідки невиконання умови договору, які передбачені договором та діючими законами, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені ст. 625 ЦК ( 435-15 ) відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька:

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

В своїх доданих до позову розрахунках, позивач визначився з періодами нарахування інфляції - з 15.09.2008р. по 01.07.2011р. та період нарахування річних процентів - з 15.09.2008р. по10.08.2011р. Таким чином, судом встановлено, що ці суми заявлені до стягнення в межах трирічного строку позовної давності.

5

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, який зазначений п.4.1 Договору № 261 від 12.02.1007р. господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 9458,58грн. інфляційних та 2257,54грн. 3%річних в повному обсязі, оскільки розрахунок інфляційних проведений позивачем з порушенням загальної методики нарахування, але в сумі, що не суперечить діючому законодавству, а також наданий обґрунтований розрахунок суми річних відсотків.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 2086,02грн. пені з посиланням на пункт 5.4 договору.

Вирішуючи спір в цій частині, господарський суд дійшов наступного:

Право учасників господарських правовідносин встановлювати види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, субєкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечити виконання господарських зобовязань шляхом встановлення окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежного виконання зобовязань (постанова Вищого господарського кодексу України від 22.11.2010р. № 14/80-09-2056).

Оскільки сторонами спірним договором:

а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п.4.1);

б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання (п.5.4);

в) розмір пені (п.5.4 договору),

г) доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання;

д) період прострочки,

господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2086,02грн. пені частково в сумі 1040,16грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем нарахування проведене за більш тривалий термін.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гледфарм ЛТД” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-Рент” м. Донецьк про стягнення 40718,55грн., з яких: 26916,41грн. заборгованість, 9458,58грн. інфляційні, 2257,54грн. 3%річних, 2086,02грн. пеня частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс-Рент” м. Донецьк-83085, вул. Відважних, 1„а”, ЄДРПОУ 37545308 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гледфарм ЛТД” м. Київ-01133, вул. Л. Первомайського, 6 (адреса для листування: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 58), ЄДРПОУ 20075891 заборгованість в сумі 26916,41грн., 9458,58грн. інфляційних, 2257,54грн. 3%річних, пеню в сумі 1040,16грн., 396,73грн. державного мита та 229,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 08.11.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >