Рішення № 19996032, 02.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.11р.Справа № 7/5005/15571/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

до

відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Схід регіон", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення збитків у зв'язку з нестачею вантажу у сумі 10 481, 28 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1., дов. № 20-545 від 21.12.2010р.;

від відповідача-1: юрисконсульт 2 категорії ОСОБА_2., дов. № 489 від 01.01.2011р., провідний юрисконсульт ОСОБА_3., дов. № 488 від 01.01.2011р.;

від відповідача-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Схід регіон" про стягнення з відповідачів на свою користь суми нестачі вантажу у розмірі 10 481, 28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2011р. на станцію Запоріжжя-Ліве для позивача у вагоні № 53451431 надійшла продукція (антрацит) за залізничною накладною № 52123981. Вагон завантажено антрацитом у вологому стані нижче бортів, маркування зроблено вапном. При комісійній видачі вантажу на станції Запоріжжя-Ліве виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній. Нестача, виявлена у вагоні № 53451431, склала 11 700 кг антрациту, що засвідчено комерційним актом АА № 019200/330 від 03.06.2011р. У комерційному акті зазначено, що вагон технічно справний, нещільне прилягання кришок 2, 3, 4, 7 люків обох сторін до арміровочних листів поперечних балок, є зазори довжиною 50-70 см, шириною 2-3 см, зазори ззовні закладено паклею; вагон бездверний, люки зачинені, течі вантажу немає; на деталях вагону є сліди просипання вантажу, що перевозився. У акті про технічний стан вагону форми ГУ-106 № 122 від 02.06.2011р. зазначено, зокрема, що вантажовідправником не підготовлений вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не прийняті заходи, що виключають втрату вантажу на шляху прямування. Позивач вважає відповідальним за нестачу вантажу відповідача-1 в силу ч. 1 ст. 31, ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України, а відповідача-2 - ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України.

Відповідач-1 проти позову заперечує. Відповідач-1 стверджує, що вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон відкритого типу повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Оскільки нестача вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив вантаж у вагон, а саме відповідач-2.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив. Відповідач-2 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу-2 рекомендованого поштового відправлення, яким відповідачу-2 направлена копія ухвали господарського суду про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа щодо відповідача-2 розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Схід регіон" (вантажовідправник) здало для перевезення на станції Дар'ївка Донецької залізниці у власному напіввагоні № 53451431 вантаж антрацит марки АШ 0-6 вагою 70 000 кг, завантажений навалом, нижче бортів у вологому стані для його доставки вантажоодержувачу - Відкритому акціонерному товариству "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", станція і залізниця призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 52123981.

Навантаження здійснено засобами вантажовідправника.

У графі 4. "Заяви та відмітки відправника" залізничної накладної зазначено, що вантаж відвантажено для ВАТ "Запоріжсталь" по договору комісії №1 20/2006/2446, спосіб маркування виконано вапном.

02.06.2011р. вантаж прибув на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці з недостачею в кількості 11 700 кг про що складено комерційний акт АА № 019200/330.

Відповідно до комерційного акту на підставі актів загальної форми № 2579 від 02.06.2011р. станції Чаплино, № 5599 від 02.06.2011р. станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу одержувачу з переважуванням вагону. Відповідно до залізничної накладної значиться вага брутто 93 400 кг, тара з брусу 23 400 кг, нетто 70 000 кг. Фактично виявилось брутто 81 700 кг, тара з брусу 23 400 кг, нетто 58 300 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 11 700 кг. Вагон технічно справний, нещільне прилягання кришок 2, 3, 4, 7 люків обох сторін до арміровочних листів поперечних балок, мають місце зазори довжиною 50-70 см, шириною 2-3 см, зазори з зовнішньої сторони закладено паклею. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. На деталях вагону мають місце сліди просипання вантажу, що перевозився. Складено акт про технічний стан вагону форми ГУ106 № 122 від 02.06.2011р. В комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів 50-70 см, нерівномірне, вантаж марковано вапном шляхом розбризкування. Порушено маркування, є поглиблення: над 2 - 3 люками посередині вагону 280х200х130 см, над 3-4 люками посередині вагону 260х200х130 см. Над 6-7 люками зліва 120х120х80 см, над 7 люком посередині вагона 130х150х100 см. Вантаж прибув в порушення розд. 2 §3, §5 ТУ, статті 31 Статуту залізниць України. Вантажовідправником не підготовлений вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не прийняті заходи, що виключають втрату вантажу на шляху прямування. При повторному переважуванні вагону результат не змінився.

В акті про технічний стан вагону форми ГУ106 № 122 від 02.06.2011р. зазначено, що вагон № 53451431 технічно справний, наведений висновок про можливість втрати вантажу: нещільне прилягання кришок люків 2, 3, 4, 7 до арміровочних листів, зазори довжиною 50-70 см, шириною 2-3 см; втрата вантажу можлива, вантажовідправник зазначене бачити міг, однак не прийняв заходи, що виключають втрату вантажу, що перевозився, на шляху прямування.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу з урахуванням вартості продукції згідно рахунку-фактури продавця Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг", норми природної втрати вантажу - 2% відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів. Вартість недостачі вантажу становить 10 481, 28 грн.

Рахунок-фактура продавця продукції № 021.00752 від 02.06.2011р., виставлений на підставі договору 20/2006/2446 від 05.12.2006р., на виконання якого згідно відмітки вантажовідправника на залізничній накладній зданий до перевезення вантаж, позивачем оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 19802 від 16.06.2011р.

Нестача одержаного позивачем вантажу, вартість якого становить 10 481, 28 грн., і є причиною спору.

Правовідносини з перевезення вантажів врегульовані главою 64 Цивільного кодексу України, главою 32 Господарського кодексу України.

Також, як зазначено в статтях 908 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (ч. 3 ст. 314 ГК України). В силу ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ГК України у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542, передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. Також, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Отже, наведені вище правові норми розрізняють поняття технічна справність вагону та придатність вагону для перевезення певного вантажу (придатність вагону у комерційному відношенні), а придатність вагону для перевезення певного вантажу (придатність вагону у комерційному відношенні) визначається залізницею або відправником в залежності від того, хто з них здійснює завантаження.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як вбачається з комерційного акту АА № 019200/330 від 03.06.2011р., акту про технічний стан вагону форми ГУ106 № 122 від 02.06.2011р., вагон № 53451431, у якому перевозився вантаж, технічно справний, вагон є власним вагоном вантажовідправника, втрата вантажу спричинена комерційною непридатністю вагону для перевезення даного виду вантажу, а саме: вантажовідправник не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не прийняв заходи, що виключають втрату вантажу, що перевозився, на шляху прямування.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За загальним правилом, встановленим ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту).

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Однак, у спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для відповідальності залізниці за нестачу вантажу, що виникла при його перевезенні.

Встановлена, з огляду на наведені в комерційному акті та акті про технічний стан вагону обставини, непридатність вагону у комерційному відношенні до перевезення, який є власним вагоном вантажовідправника та завантажувався вантажовідправником власними засобами, свідчить про те, що відправник не дотримався вимог ст. 31 Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, а саме: не підготував вагон для перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Слід також зазначити, що ст. 24 Статуту залізниць України надає залізниці право, а не встановлює обовязок, перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Також, відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача-1 відповідальності за нестачу вантажу у спірній сумі.

Відповідальним за нестачу вантажу є відповідач-2, який і повинен відшкодувати позивачу шкоду у спірній сумі як особа, що допустила правопорушення у сфері господарювання, внаслідок чого позивачу спричинені збитки (ст.ст. 224, 225 ГК України).

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа щодо відповідача-2 розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Схід регіон" (94206, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького, 99-а, ідентифікаційний код 34703447) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230) збитки, спричинені нестачею вантажу, у сумі 10 481 (десять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 28 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 104 (сто чотири) грн. 81 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У вимогах до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 29.11.2011р.