Рішення № 19995968, 02.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.11р.Справа № 21/5005/15607/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 384,02 грн. за договором поставки № 80819 від 20.03.11р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., дов. № 2 від 22.11.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" звернулося до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" заборгованість у сумі 22 683,02 грн., інфляційні втрати у сумі 22,68 грн., пеню у сумі 568,32 грн., 3% річних у сумі 110,00 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 80819 від 21.03.2011 р. щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на його повному задоволенні.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Концерн Хлібпром" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі - покупець, відповідач) 21.03.2011 р. укладено договір поставки № 80819 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується поставити товар у строки, обумовлені даним договором, згідно Заявки покупця, що є невідємною частиною договору, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у додатку №4 до даного договору "Додаткові умови", який є невідємною частиною договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент і ціна товару погоджується у специфікації до договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток №1 "Специфікація") і є невідємною частиною даного договору.

Згідно з п.4 додатку №4 до договору, передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 25 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п.7.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним. Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 5 додатку №4 до цього договору "Додаткові умови" (п.7.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на адресу відповідача за товаро-транспортними накладними (а.с. 48-90) на загальну суму 28 726,60 грн.

Відповідач зі своєї сторони, в порушення умов договору оплату за товар здійснював частками, а так його заборгованість перед позивачем складала 22 683,02 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 31.07.2011 р., підписаними повноважними представниками сторін та завіреними печатками підприємств (а.с.96).

З метою урегулювання спору в досудовому порядку, позивач направив відповідачу вимогу № 1177/12 від 17.10.2011 р., в якій вимагає в триденний строк з моменту отримання цієї вимоги оплатити суму заборгованості у розмірі 22 683,02 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість до цього часу не погасив.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на приписи п.7.2 договору, п. 4 додатку №4 до договору "Додаткові умови", строк оплати поставленого товару, є таким, що настав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22 683,02 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.8.9 договору, у разі прострочення оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого у строк товару за кожний день прострочки платежу.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню за період з 23.08.2011 р. - 20.10.2011 р., у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 568,32 грн. Пеня нарахована відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з вересня 2011р. по жовтень 2011р. включно становлять 22,68 грн., 3% річних за період прострочення платежу з 23.08.2011 р. по 20.10.2011 р. - 110,00 грн., обґрунтовані та підлягають до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 75, 78, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 12; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35250305) на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (79035, м. Львів, вул. Хлібна, буд. 2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05511001) основного боргу у розмірі 22 683,02 грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят чотири грн. 02 коп.), пені у розмірі 568,32 грн. (п'ятсот шістдесят вісім грн. 32 коп.), інфляційних втрат у розмірі 22,68 грн. (двадцять дві грн. 68 коп.), 3 % річних у розмірі 110,00 грн. (сто десять грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 233,84 грн. (двісті тридцять три грн. 84 коп.), витрат повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 02.12.2011р.