Постанова № 19994350, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2011 року 14:10 № 2а-15059/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0001632307/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 04.11.2011 р.)

ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 04.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 132 від 01.09.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0001632307/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-15059/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001632307/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість за період січень 2010 р. в сумі 72000, 00 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімресурс»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Анта»(код за ЄДРПОУ 30941063) за січень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 29.04.2011 року № 4585\23-07\33384727, в якому контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого останнім було занижено податок на додану вартість за період січень 2010 р. в сумі 72000, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0001632307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 72 000 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням ДПА у м. Києві від 11.07.2011 року № 7243/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001602307/0 залишено без змін, а первинна скарга директора ТОВ «ТД «Укрхімресурс»від 06.05.2011 р. № 7 - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням ДПА у м. Києві від 11.07.2011 року № 7243/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, позивач оскаржив його та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001632307/0 до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2011 року № 565/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001602307/0 та рішення ДПА у м. Києві від 11.07.2011 року № 7243/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а повторна скарга ТОВ «ТД «Укрхімресурс»від 20.07.2011 р. № 5/5 - без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2011 року № 0001602307/0, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем ТОВ «ТД «Укрхімресурс»та контрагентом ПП «Анта» було укладено договір постачання товару № 01012010 від 04.01.2010 року.

Згідно умов даного договору, продавець (ПП «Анта») продає, а покупець (ТОВ «ТД «Укрхімресурс») приймає та оплачує товар, найменування та ціна якого зазначається у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до видаткової накладної № 040110 від 04.01.2010 р., постачальником (ПП «Анта») передано одержувачу (ТОВ «ТД «Укрхімресурс») товар за договором № 01012010 від 04.01.2010 року (бочки металеві) на загальну суму 360000 грн., крім того ПДВ 72000 грн., всього з ПДВ 432000 грн.

На зазначену суму ПДВ - 72000 грн. ПП «Анта»було виписано податкову накладну на імя ТОВ «ТД «Укрхімресурс»№ 010410 від 04.01.2010 р., копія якої також міститься в матеріалах справи.

В ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2010 року та первинних документів, наданих позивачем для перевірки, контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс»до складу податкового кредиту за січень 2010 р. включило суму податку на додану вартість нараховану на вартість товару, отриманого від ПП «Анта»на суму 72000 грн.

Однак, як також вбачається з наявних матеріалів справи, згідно Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2010 р. (розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), ПП «Анта»в січні 2010 р. визначено податкове зобовязання по правовідносинах із позивачем ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс»в розмірі тільки 7200, 00 грн., в той час, як позивачем в січні 2010 р. до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ по правовідносинах із ПП «Анта»72000 грн., тобто розбіжність між сумою податкового зобовязання контрагента позивача ПП «Анта»та сумою податкового кредиту ПДВ ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс»за січень 2010 р. становить 64800 грн.

З наведеного вище судом вбачається, що контрагентом позивача ПП «Анта»сума ПДВ в розмірі 72000 грн., що була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період (січень 2010 р.), не була належним чином визначена в податковій декларації з податку на додану вартість, а відповідно не була сплачена до державного бюджету, що завдає шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ПП «Анта», оскільки передбачені податки не були сплачені контрагентом позивача, проте як дані суми ставляться позивачем до податкового кредиту.

Зазначений факт, щодо не визначення ПП «Анта»податкових зобовязань по правовідносинах із ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс»за січень 2010 р. в розмірі 72000 грн. не був також допустимими доказами заперечений представниками позивача в судовому засіданні.

Також, п. 2.3 Договору № 01012010 від 04.01.2010 року визначено, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу.

Однак, в п. 10.3 зазначеного Договору встановлено, що термін дії Договору до 31.12.2010 р., а п. 10.2 Договору визначено неможливість сторонами передачі своїх прав за цим Договором третій стороні без письмового погодження з іншою стороною.

Жодних додатків до вказаного Договору позивачем до матеріалів справи надано не було.

З наведеного вбачається, що термін сплати коштів за поставлений товар згідно умов даного Договору сплив 31.12.2010 р., однак доказів щодо такої сплати позивачем до матеріалів справи надано також не було.

Крім того, в судовому засіданні представниками позивача було зазначено, що позивачем станом на час формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 р., станом на час закінчення терміну дії Договору 31.12.2010 р., а також станом на час розгляду даної справи не було сплачено коштів контрагенту ПП «Анта»за договором № 01012010 від 04.01.2010 року в загальній сумі 432000 грн., в т.ч. ПДВ 72000 грн. (докази такої сплати також відсутні в матеріалах справи), відповідно до чого вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту в січні 2010 р. було включено суму ПДВ 72000 грн. (від загальної суми договору 432000 грн.), що не була належним чином сплачена позивачем своєму контрагенту за поставлений товар.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Однак, законодавством не передбачено права субєкта господарювання на податковий кредит без належної сплати останнім контрагенту відповідної суми коштів за поставлений товар (надані роботи, послуги) до якої включено ПДВ, що ставиться до податкового кредиту за відповідний період.

Крім того, відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Зважаючи на викладене, господарські операції між позивачем та ПП «Анта»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р., доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ПП «Анта»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачені суми податку на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем не були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для віднесення сум ПДВ за відповідний період до податкового кредиту, а саме: не було належним чином сплачено контрагенту ПП «Анта»відповідної суми коштів за договором поставки, ПДВ від суми за яким включено до податкового кредиту, та не було перевірно визначення контрагентом ПП «Анта»податкових зобовязань у відповідному періоді по правовідносинах із ТОВ «Торговий дім «Укрхімресурс»для їх подальшої сплати контрагентом до державного бюджету.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було протиправно включено до сум податкового кредиту за січень 2010 р. суму податку на додану вартість по контрагенту ПП «Анта», що не була фактично сплачена позивачем даному контрагенту та відповідно не була визначена зазначеним контрагентом як податкове зобовязання в податковій декларації за січень 2010 року для сплати до державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку, про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001632307/0.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0001632307/0.

Натомість представник позивача не надав суду обґрунтовані пояснення, що підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва від 29.04.2011 року № 0001632307/0.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 18.11.2011 р.