Постанова № 19994214, 08.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2011 року 16:40 № 2а-8933/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

до Державного підприємства «Вугілля України»

простягнення на користь держави дебіторської заборгованості у розмірі 20907,14 гривень,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька (надалі Позивач, ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька) з адміністративним позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(надалі - відповідач) про стягнення на користь держави дебіторської заборгованості у розмірі 20907,14 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державне підприємство «Шахта імені Максима Горького»має заборгованість перед позивачем. З метою стягнення податкового боргу позивачем було вжито заходів щодо виявлення активів Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького», серед яких наявна дебіторська заборгованість Державного підприємства «Вугілля України»

19 червня 2009 року між позивачем та Державним підприємством «Шахта імені Максима Горького»було укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, згідно якого останній передав позивачу свої права по стягненню з контрагентів дебіторської заборгованості.

Відповідно до п. 4.5 глави 4 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення переведення на орган стягнення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного у письмовій формі між платником податків та податковим органом.

Позивач стверджує, що ним було вжито передбачених Законом України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»заходів з погашення податкового боргу ДП «Шахта імені Максима Горького», які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позивач, посилаючись на п. 7.4.1. вказаного Закону щодо визначення додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості інших осіб) та погашення за їх рахунок податкового боргу третьої особи, просить стягнути з відповідача податковий борг.

У судові засідання 14 вересня, 30 вересня, 10 жовтня та 27 жовтня 2011 року уповноважений представник позивача не зявився; позивач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, зазначав, що підстави для стягнення спірної заборгованості відсутні, оскільки повідомлення про переведення права на отримання суми заборгованості він не отримував.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника позивача, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта відповідно до ч. 6 ст. 71, ч. 6 ст. 128 КАС України суд прийняв рішення розглядати справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач у справі ДП «Вугілля України» у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 32709929), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11088776 від 09.09.2011 р.

Державне підприємство «Шахта імені Максима Горького»зареєстровано розпорядженням голови Донецької міської ради за номером 12661020000004167 від 25 січня 2005 року. Вказане підприємство знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька та є платником податків, зборів та обовязкових платежів згідно з діючим законодавством.

14 серпня 2007 року між ДП «Шахта ім. М.Горького»(Комітент) та ДП «Вугілля України» (Комісіонер) було укладено Договір комісії № 91-К/Ком, відповідно до якого комітент доручав, а комісіонер зобовязувався вчинити для комісіонера від свого імені та за рахунок комітента угоди по реалізації вугільної продукції згідно специфікацій.

Згідно п. 3.1, п. 3.3. Договору оплата на рахунок Комітента здійснюється на умовах 100% попередньої оплати; виручка від реалізації товару надходить на рахунок комісіонера.

На виконання вказаного Договору ДП «Шахта ім. М.Горького»передала ДП «Вугілля України»вугілля у кількості 342 тон, вартість якого становить 169219,91 грн., що підтверджується податковою накладною від 10.10.2007 р. № 221 та рахунком № 44 від 10.10.2007 р.

В ході виконання зазначеного Договору у відповідача виникла заборгованість перед ДП «Шахта ім. М.Горького»у розмірі 18216,97 грн., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2010 р. та на 01.12.2010р., підписаними між ДП «Шахта ім. М.Горького»та відповідачем (а.с. 89, 90).

Як зазначає позивач, у ДП «Шахта ім. М.Горького»існує заборгованість перед бюджетом зі сплати узгоджених сум податкових зобовязань, що на дату розгляду справи є непогашеною.

Враховуючи те, що узгоджені суми податкових зобовязань не були сплачені платником податків у строки встановлені законодавством податковим органом, на виконання пункту 6.2.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2010 року № 2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ), який діяв на час виникнення заборгованості, було направлено ДП «Шахта імені Максима Горького»першу (№1/47 від 25.10.01 року) та другу (№2/353 від 30.11.01 року) податкові вимоги.

В подальшому, 18 червня 2009 року ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька було прийнято рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків у звязку з непогашенням податкового боргу в повному обсязі (а.с. 17).

Позивач, у своїй позовній заяві, посилаючись на пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 2181-ІІІ наголосив на тому, що коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення.

Виходячи з викладеного, з метою погашення податкового боргу ДП «Шахта імені Максима Горького»19 червня 2009 року між позивачем та ДП «Шахта імені Максима Горького»було укладено Договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків (надалі Договір уступки), відповідно до якого ДП «Шахта імені Максима Горького»передало ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька свої права по стягненню з контрагентів дебіторської заборгованості перед ДП «Шахта ім. М. Горького».

Відповідно до п. 1.4. Договору податковий орган одержує право на продаж права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків та спрямування вирученої суми в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно п. 2.1. вказаного Договору договори, за якими податковий орган згоден прийняти права і обовязки в обсязі цього договору, включаються до Специфікації, яка з моменту підписання її сторонами стає невідємною частиною Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що податковий орган зобовязаний сповістити дебітора про переведення права на отримання суми заборгованості дебітора перед платником податків на податковий орган.

Згідно Акту опису активів від 18.06.2009 року №9, складеного ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька стосовно активів, віднесених до додаткових джерел погашення податкового боргу ДП «Шахта імені Максима Горького», до таких джерел віднесено також дебіторську заборгованість ДП «Вугілля України»перед ДП «Шахта ім. М. Горького»у розмірі 20907,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем також надано лист ДП «Шахта імені Максима Горького»вих. №434 від 15 липня 2011 року, відповідно до якого станом на 01.07.2011 року заборгованість ДП «Вугілля України»перед ДП «Шахта ім. М. Горького»складає 20907,14 гривень (а.с. 71), рішення ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів від 04 квітня 2002 року №38.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Разом з тим, із встановлених судом обставин справи вбачається, що Договір уступки, укладений між позивачем як суб'єктом владних повноважень із здійсненням владних управлінських функцій, та ДП «Шахта ім. М. Горького», як платником податків. Вказаний Договір за своєю суттю є адміністративним, оскільки укладений на виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відтак даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ, який діяв на час виникнення податкової заборгованості у ДП «Шахта імені Максима Горького», визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У відповідності до статті 6 зазначеного Закону, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За змістом п. 3.1.1 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 2181-ІІІ джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181-ІІІ у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Перелік додаткових джерел, за рахунок яких податковим органам надано можливість погашати борги платників податків, визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону № 2181.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

Згідно з підпунктом 7.4.2. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181-ІІІ, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби (підпункт 7.4.4. Закону № 2181).

ДПА України у своєму листі від 16.10.2009 р. № 22736/7/24-0117 також відзначає, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів.

З метою реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181 ДПА України був затверджений наказ від 19.09.2003 р. № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за № 926/8247 (далі Порядок).

Вказаний Порядок втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1040, однак станом на момент укладання Договору уступки між позивачем та ДП «Шахта ім. М. Горького»- 19 червня 2009 року зазначений Порядок був чинним, а відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 4.15. Порядку, у випадку якщо заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу державної податкової служби не призвели до повного погашення суми податкового боргу такого платника, органи державної податкової служби здійснюють продаж дебіторської заборгованості платника податків, право на вимогу якої переведено на органи державної податкової служби, або подають до судів позови про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку визначення дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення). Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки (п. 4.3. Порядку).

Згідно з п.87.5 Податкового кодексу України у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, зокрема тих, що діяли на час виникнення заборгованості ДП «Шахта ім. М. Горького»перед позивачем та на час прийняття рішення позивача про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів №38 від 04.02.2002 року та рішення від 18.06.2009 року про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, слід зазначити, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів.

Згідно з п. 4.8. Порядку платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

Аналогічні положення містяться також в п. 2.9 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу, затвердженому Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1040, відповідно до якого платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про переведення на орган державної податкової служби права вимоги. Повідомлення дебітора органом державної податкової служби складається за формою згідно з додатком 2.

В порушення п. 4.8. Порядку та положень пункту 4.2. Договору відповідачу не було направлено повідомлення про переведення дебіторської заборгованості податковому органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2011 року від позивача було витребувано докази направлення відповідачу повідомлення про уступку права грошової вимоги, однак відповідних доказів податковим органом надано не було.

Крім того, не дивлячись на те, що від сторін були витребувані всі наявні докази, доказів вжиття заходів погашення податкового боргу ДП «Шахта ім. М. Горького»за рахунок майна самого боржника позивачем також не надано, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем передумов та порядку примусового стягнення активів, визначеного статті 6, 10 Закону № 2181, а отже і про ненастання обставин, які є передумовою застосування приписів підпунктів 7.4.1., 7.4.2. Закону № 2181 щодо визначення додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості інших осіб) та погашення за їх рахунок податкового боргу третьої особи.

Суд підкреслює, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів (до укладання Договору уступки), доказів чого суду не було надано. Згідно з п. 7.4.2. Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених пунктом 7.4.1., може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

В сукупності наведене свідчить про недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу за рахунок дебіторської заборгованості ДП «Шахта ім. М. Горького».

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено направлення відповідачу повідомлення про переведення дебіторської заборгованості, а також здійснення належним чином передбачених законодавством заходів з продажу активів боржника (ДП «Шахта імені Максима Горького»), після застосування яких, як додаткове джерело погашення податкового боргу використовується дебіторська заборгованість, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.