Постанова № 19994204, 29.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2011 року 14:00 № 2а-5931/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мудрик Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Очеретюк Оксани Олександрівни

від відповідача: Припутень Альони Олександрівни

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»

до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 №0002572301/0, від 15.11.2009 №0002572301/1, На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам розяснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 06.09.2010 №0002572301/0, від 15.11.2009 №0002572301/1.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованими висновками акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва щодо порушення позивачем приписів статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. За посиланням позивача, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість висновків акту невиїзної документальної перевірки, відповідно до яких встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року, оскільки протягом названого періоду товариство мало господарські відносини із юридичними особами з метою створення видимості щодо проведення фінансово-господарських операцій. За результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по деклараціям позивача з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року, встановлено, що до складу податкового кредиту внесені суми за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін», з товариством з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс», з товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», які, в свою чергу, відповідні податкові зобовязання у встановленому порядку не задекларували, не мали трудових ресурсів та основних фондів для ведення господарської діяльності. При цьому, за посиланням відповідача, позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту, визначеного у відповідних деклараціях.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні оголошувалась перерва у звязку із необхідністю одержання нових доказів у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін», за травень 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс», за червень 2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс».

За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва складено акт від 20.08.2010 №5382/23-5-33298041, яким зафіксовано факт порушення товариством підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі акту перевірки від 20.08.2010 №5382/23-5-33298041 державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 №0002572301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 576221,00 грн., з них: 418032,00 грн. основний платіж; 158 189,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобовязання, скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»залишено без задоволення, у звязку з чим державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2009 №0002572301/1, яким податкове зобовязання з податку на додану вартість залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки позивача, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»до складу податкового кредиту внесені суми за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін»(квітень 2010 року - 112755,17 грн.), з товариством з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс»(червень 2010 року 203000,26 грн.), з товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс»(травень 2010 року 102277,45 грн.), які, в свою чергу, відповідні податкові зобовязання у встановленому порядку не задекларували.

Як зазначено в акті перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»не надано податковому органу підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту та первинні документи, які є підставою для формування податкового кредиту, зокрема, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні тощо.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»надсилались листи від 13.07.2010 №9077/10/15-224, від 20.07.10 №9314/10/23-214, від 09.08.2010 №9426/10/15-224 щодо необхідності надання інформації та первинних документів на підтвердження заявлених сум податкового кредиту.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних запитів, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»повідомило державну податкову інспекцію, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Разом з тим, листи товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-фінансова група «Прайд»не містять переліку документів, що були надані органу державної податкової служби.

А тому доводи державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, викладені в акті перевірки, щодо відсутності на час перевірки підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту та первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту, позивачем не були спростовані.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, як зазначено в акті перевірки від 20.08.2010 №5382/23-5-33298041, згідно із даними податкової звітності (форма 1-ДФ, розрахунки комунального податку) середньосписочна чисельність працюючих за перевіряє мий період становила:

товариство з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін»- 0 осіб, основні фонди 0;

товариство з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс»- 0 осіб, основні фонди 0;

товариство з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс»- 0 осіб, основні фонди 0.

Зазначене дало підстави для висновків органу державної податкової служби щодо відсутності у зазначених підприємств трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Під час судового розгляду справи представником відповідача надано суду додаток до акту перевірки щодо результатів аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по деклараціям позивача з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року, з якого вбачається, що до складу податкового кредиту внесені суми за господарськими операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін», з товариством з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс», з товариством з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс», які, в свою чергу, відповідні податкові зобовязання у встановленому порядку не задекларували.

Станом на час розгляду справи в суді, за посиланням органу державної податкової служби, відповідні розбіжності в декларуванні податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року позивачем та його контрагентами не усунуто і мають місце.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено, що на час виникнення спірних правовідносин товариство з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін», товариство з обмеженою відповідальністю «Екотерра-Плюс», товариство з обмеженою відповідальністю «Скап Холдінгс» мали спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, а також мав місце рух активів у процесі здійснення кожної господарської операції.

За таких обставин позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2011 року