Постанова № 19994164, 28.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2011 року 10:25 № 2а-13396/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Гайдук Ю.В.,

від відповідача: Донської К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ІНКОМ»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0007351502 від 02 вересня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0007351502 від 02 вересня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,0 гривень за несвоєчасне подання податкової декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року, оскільки згідно з приписами п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України за відповідне порушення, вчинене в період з 01 січня по 30 червня 2011 року, повинна бути нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 1 гривні.

З огляду на вищевказане, позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та просить визнати його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року (граничний строк подання якої 10.05.2011 року, а дата фактичного подання 05.08.2011 року) не була подана позивачем своєчасно, що відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170,0 гривень.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення № 0007351502 від 02.09.2011 року правомірним та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ІНКОМ»(код за ЄДРПОУ 20356822) є юридичною особою, яка утворена шляхом реорганізації (перетворення) Закритого акціонерного товариства «ВЕГА», зареєстрованого Виконавчим комітетом Донецької міської Ради 24.09.1997 року, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11434806 від 20.10.2011 року та довідкою форми № 4-ОПП від 04.10.2011 р. № 22695/10.

Як вбачається зі статуту ТОВ «ВЕГА ІНКОМ», останнє є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ВЕГА». Згідно довідки з Единого державного реєстру підприємств та організацій АА № 470668 від 30.09.2011 р. за ТОВ «ВЕГА ІНКОМ»було збережено ідентифікаційний код 20356822, який було присвоєно ЗАТ «ВЕГА».

Позивач також являється платником екологічного податку за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, а саме: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 143-А, у звязку з чим надає податкову декларацію з екологічного податку до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва.

05 серпня 2011 року позивачем подано до ДПІ у Соломянському районі м. Києва податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року з додатком. Даний факт підтверджується відповідною відміткою на титульному аркуші декларації.

02 вересня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з екологічного податку за І квартал 2011 року, за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності №9643/15-3-20356822 від 02 вересня 2011 року (далі - Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному поданні декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року (граничний строк подання якої 10.05.2011 року, дата фактичного подання 05.08.2011 року).

02 вересня 2011 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007351502, якими до позивача за порушення п.п. 54.3.1 п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі вищевказаного Акту перевірки, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «екологічний податок»у розмірі 170,00 гривень.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині порушення строків подання податкової звітності, однак вважає, що розмір штрафних санкцій було визначено відповідачем невірно, виходячи з наступного.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 16.1.2, пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 49.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним;

49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 250.1 Кодексу встановлено базовий податковий (звітний) період для подання податкової звітності з екологічного податку, який дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року підлягала поданню до 10 травня 2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкову декларацію з екологічного податку за вищевказаний період було подано 05 серпня 2011 року, тобто з пропуском встановленого п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України строку.

Вказані обставини були визнані сторонами в судовому засіданні, відповідно до матеріалів справи у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України зазначені вони доказуванню не підлягають.

Спірною обставиною у даній справі є розмір нарахованої штрафної санкції.

Податковий орган при визначенні розміру штрафної санкції, яка підлягає застосуванню до позивача за вказане порушення, виходив із приписів п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, відповідно до яких, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне.

Поряд з цим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що повязане з прийняттям Податкового кодексу України. Разом з цим, вказаною статтею чітко визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.

Аналізуючи зміст вказаної статті слід також зазначити, що відповідно до п. 3.1. Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відтак, під терміном «податкове законодавство» слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, як і в даному випадку, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки/збори, податкових декларацій.

Положення цього Кодексу, зокрема, щодо строків подання декларацій (розрахунків) є складовою частиною податкового законодавства , як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків), а відтак порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, відповідальність за що встановлена ПК України з урахуванням положень пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, тобто шляхом застосування у вищенаведений період санкцій у розмірі 1 гривня.

Судом встановлено, що ТОВ «ВЕГА ІНКОМ»було допущено порушення податкового законодавства 11.05.2011 р. (наступний день після настання граничного строку подання податкової звітності).

За таких обставин, враховуючи те, що факт вчинення позивачем порушення відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні нараховуватись у розмірі не більше однієї гривні.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007351502 від 02 вересня 2011 року, а саме в частині визначення розміру штрафних санкцій у розмірі 169,00 грн., прийнято з порушення норм законодавства, оскільки максимальний розмір штрафу повинен становити не більше однієї гривні в силу положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відтак, спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафної санкції у розмірі 169,00 гривень (170,00 грн. 1 грн.).

Відповідно до ст. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення в частині розміру застосованої штрафної санкції.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 3 грн. 38 коп.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Соломянському районі м. Києва № 0007351502 від 02 вересня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169,00 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕГА ІНКОМ» судовий збір у розмірі 3 грн. 38 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 04 листопада 2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: