Постанова № 19994143, 27.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2011 року10:44 № 2а-13786/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т. , суддів Баранова Д.О. Кармазіна О.А. , при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства екології та природних ресурсів

провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 258 від 15.09.10 ;

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.05.11,

від відповідача-1:не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина», (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього середовища України, (надалі - відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього середовища України, що полягає у не забезпеченні оприлюднення висновків державної екологічної експертизи на веб-порталі Мінприроди та веб-сайтах територіальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього середовища України;

- зобовязати Міністерство охорони навколишнього середовища України оприлюднити через мережу Інтернет, на офіційній сторінці Мінприроди, висновки вже проведених з початку 2009 р. державних екологічних експертиз, в обсязі визначеному ст. 43 Закону України "Про екологічну експертизу";

- зобовязати Міністерство охорони навколишнього середовища України по мірі видачі нових висновків забезпечити їх своєчасне оприлюднення через мережу Інтернет, на офіційній веб-сторінці Мінприроди, визначеному ст. 43 Закону України "Про екологічну експертизу";

- зобовязати Міністерство охорони навколишнього середовища України забезпечити оприлюднення в обсязі, визначеному ст. 43 Закону України "Про екологічну експертизу" висновків державної екологічної експертизи, виданих територіальними підрозділами, на веб-сайтах відповідних територіальних підрозділів;

- зобовязати Міністерство охорони навколишнього середовища України подати на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва у місячний строк з моменту набрання рішенням по даній адміністративній справі законної сили звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2011 р. зупинено провадження у справі до встановлення правонаступника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

На виконання Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України утворено, зокрема, Міністерство екології та природних ресурсів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.2011 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд звертає увагу, що станом на дату розгляду справи, відповідач-1 перебуває в стані припинення, проте, до Єдиного державного реєсту юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи, відповідача-1, не внесено.

До участі у справі залучено Міністерство екології та природних ресурсів України (надалі - відповідач-2).

В судовому засіданні представник позивача позов, підтримала, надала пояснення аналогічним тим, що викладені у позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - 2 проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що законодавство не зобовязує відповідачів розміщувати саме на веб- сайті усі вказані основні джерела інформації та надавати екологічну інформацію лише на веб-сайті. Зазначила, що відповідно до вимог ст. 25-1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», одним із шляхів екологічного інформування, є забезпечення вільного доступу до екологічної інформації, яка не становить державної таємниці і міститься у списках, реєстрах архівах та інших джерел. Таку інформацію Мінприроди надає безпосередньо у разі надходження запитів громадян шляхом надання відповідей на такі запити з додаванням до них, в тому числі, і висновків екологічних експертиз, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - 1 заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відповідно до положень статуту позивача, Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" є самоврядною, з міжнародним статусом, на добровільних засадах, благодійною організацією.

Згідно п. 2.1 Статуту позивача, метою створення і діяльності організації є надання допомоги у захисті екологічних прав фізичним та юридичним особам, захист довкілля в інтересах суспільства, сприяння розвитку природоохоронної справи та розвитку екологічної освіти, науки та культури. Згідно п. 2.3.12 Статуту позивач бере участь у розробці та вдосконаленні законодавства та практики його застосування у сфері охорони довкілля, прав людини і громадянина. Відповідно до положень п. 2.4.5 Статуту позивач представляє та захищає свої законні права та інтереси, законні права та інтереси своїх членів та інших осіб у державних та громадських органах, органах місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що при здійсненні своєї статутної діяльності позивач виявив, що відповідач-1 та його територіальні органи неналежно виконують свої обовязки щодо оприлюднення висновків державної екологічної експертизи через засоби масової інформації, вважала дії відповідача неправомірними та такими, що порушують права Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина", гарантовані чинним законодавством України, оскільки висновки державної екологічної експертизи є відкритими документами у повному своєму обсязі та відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про екологічну експертизу" мають публікуватись у засобах масової інформації, зокрема, в мережі Інтернет на офіційній веб-сторінці Мінприроди.

Представник позивача також звертала увагу суду на те, що Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» неодноразово зверталася до відповідачів із пропозиціями і вимогами опублікувати висновки державної екологічної експертизи на офіційному веб-сайті відповідачів та його територіальних підрозділів, що підтверджується відповідними зверненнями позивача та відповідями на них відповідача-1, копії яких наявні в матеріалах справи, але жодних дій із цього приводу відповідачами вчинено не було.

Представник відповідача-2 зазначала, що законодавство України у період, зазначений позивачем, не зобовязувало Мінприроди здійснювати обовязкову публікацію висновків державної екологічної експертизи саме на веб-сайті Мінприроди. Зазначила, що з липня 2011 року Мінприроди публікує всі висновки експертизи на веб-сайті Мінприроди на виконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 Конституції України, кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Згідно положень п. 3 ст. 2 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхус, Данія, 23 - 25 червня 1998 року), ратифікованої Україною Законом від 06.07.99 року, екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про: а) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, грунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими; б) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті а) і аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища; с) стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті б).

Згідно положень абзацу 3 та 5 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічної інформації) відноситься будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

Основні принципи екологічної експертизи визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а конкретний механізм її здійснення регламентований Законом України "Про екологічну експертизу".

Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 452/2011, Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, пестицидами і агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі - природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів та відповідно до положень ст. 9 закону України "Про екологічну експертизу" є субєктом екологічної експертизи.

Відповідно до п. 1, 3 - 5 ст. 5 Закону України "Про екологічну експертизу", основними завданнями екологічної експертизи є визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 39 вказаного Закону визначено, що висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи. За змістом зазначеної статті, висновки можуть бути позитивними або негативними.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 4 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, закріплює за державними органами Сторін Конвенції обов'язок надавати екологічну інформацію громадськості, включаючи копії фактичних документів, що містять або охоплюють таку інформацію.

Також положення ч. 9 ст. 6 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, гарантує, що після прийняття рішення державним органом громадськість була би належним чином поінформована про це рішення у відповідності до належних процедур. Кожна із Сторін надає громадськості текст рішення разом із переліком причин і міркувань, покладених в основу цього рішення.

Згідно з нормою, закріпленою у ст. 10 Закону України "Про екологічну експертизу", а саме, відповідно до частини 2 ззначеної статті Закону, еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної експертизи повідомляють про її висновки через засоби масової інформації.

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про екологічну експертизу», висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

Відповідно до п. 3 Плану дій щодо виконання рішення Сторін Орхуської конвенції III/6f, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1628-р від 27.12.2008 року, на Мінприроди України покладено обов'язок оприлюднення висновків державної екологічної експертизи на веб-сайті і в окремому розділі друкованого видання "Екотиждень".

Проте, як вбачається із поданих представником позивача роздруківок веб-сайту та листа Мінприроди на запит позивача (а.с. 157), відповідно до якого Мінприроди за період з 01.01.2009 р. по 12.06.2011 р. було підготовлено 1293 висновки державної екологічної експертизи відповідачами та його територіальними органами (до реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України), всупереч вказаному розпорядженню, оприлюднення висновків екологічної експертизи в повних обсягах не проводилось.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні вимоги відповідачами дотримані не були.

З врахуванням наведеного, вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльності Міністерства охорони навколишнього середовища України, що полягає у не забезпеченні оприлюднення висновків державної екологічної експертизи на веб-порталі Мінприроди та веб-сайтах територіальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього середовища України та зобовязання оприлюднити через мережу інтернет, на офіційній сторінці Мінприроди України, висновки проведених з 01.01.2009 р. державних екологічних експертиз, в обсязі визначеному ст. 43 Закону України "Про екологічну експертизу" є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

Приймаючи до уваги викладене, зокрема, що, судом встановлено, що оприлюднення висновків екологічної експертизи в повних обсягах не проводилось, а також, що на виконання Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України утворено, зокрема, Міністерство екології та природних ресурсів України у якого відсутні територіальні підрозділи, та, що станом на дату розгляду справи, відповідач-1 перебуває в стані припинення, проте, до Єдиного державного реєсту юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи, відповідача-1, не внесено, а також, що в судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось представниками сторін, що за період з 01.01.2009 року до 12.06.2011 року видано 1 293 (одну тисячу двісті дев"яносто три) висновки екологічних експертиз, суд приходить до висновку про доцільність конкретизації в резолютивній частині постанови періоду та кількості висновків екологічних експертиз, що підлягають оприлюдненню.

.Також, з урахуванням положень ч. 1 ст. 267 КАС України, частковому задоволенню підлягають вимоги позивача про зобовязання Міністерства екології та природних ресурсів України подати на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням по даній справі звіт про виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги кількість висновків екологічної експертизи та значний обсяг інформації, що підлягають розміщенню на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів, колегія суддів приходить до висновку, що доцільним є визначити для Міністерства екології та природних ресурсів двохмісячний строк, з дня набрання законної сили рішенням по даній справі, для подання на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва звіту про виконання рішення суду.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів зазначає, що вони стосуються виконання Міністерством екології та природних ресурсів України певних дій в майбутньому.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що завданням адміністративного судочинства є є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права позивача. Адміністративний суд відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не наділений повноваженнями вирішувати вимоги особи на майбутнє.

Відтак, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки в даній частині позовних вимог немає підстав вважати, що Міністерство екології та природних ресурсів України в подальшому відповідно до вимог чинного законодавства України ухилятиметься від виконання покладених на нього ч. 2 ст. 10 Закону України "Про екологічну експертизу" обовязків, в тому числі зважаючи на те, що сторонами не спростовувався факт публікації висновків експертизи на веб-сторінці Мінприроди, починаючи з липня 2011 р.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачами не надано суду достатніх та належних доказів в обгрунтування заперечень проти позову, викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, що полягає у не забезпеченні оприлюднення висновків державної екологічної експертизи на офіційному сайті.

3. Зобов"язати Міністерство екології та природних ресурсів оприлюднити на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів 1 293 (одну тисячу двісті дев"яносто три) висновки екологічних експертиз, проведених з 01.01.2009 року до 12.06.2011 року.

4. Зобов"язати Міністерство екології та природних ресурсів подати до Окружного адміністративного суду міста Києва у двохмісячний строк з дня набрання законної сили рішенням по даній справі звіт про виконання рішення суду.

5. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" (ідентифікаційний код юридичної особи 20848991) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 27.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 07.11.2011 р.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Д.О. Баранов О.А. Кармазін