Постанова № 19994054, 15.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2011 року 12:55 № 2а-5772/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Бузінській А.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.01.2011 р. № 1/05-04-162

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011р. № 2/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

провизнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року № 0011202305, № 0011192305,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(далі - позивач, ДП «СМАП») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року № 0011202305, № 0011192305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем п.1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки основним видом діяльності підприємства є «Допоміжна діяльність у сфері державного управління»(код за КВЕД 75.14.0), зокрема, здійснення контролю за міжнародними автомобільними перевезеннями в пунктах пропуску через державний кордон України та в пунктах видачі дозволів на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, який не потребує обовязкового застосування реєстраторів розрахункових операцій. Діяльність закусочних у Східному територіальному управлінні підприємства у м. Дебальцеве з передбаченою законодавством реєстрацією в Єнакіївській ОДПІ реєстратора розрахункових операцій не означає зміни основного напрямку діяльності ДП «СМАП»та не викликає потреби обовязкового застосування реєстраторів розрахункових операцій у всіх відділах ДП «СМАП»під час оформлення і видачі дозволів на вїзд (ввезення) та рух по території України вантажних і пасажирських транспортних засобів, на чому наполягає відповідач.

Крім того, позивач зазначав про помилковість висновку відповідача про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі у розмірі 26898,76 грн., оскільки відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р., підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, що належить до фонду заробітної плати, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, а відповідно до п. 5.10 зазначеного Положення готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня.

Отже перевищення залишку готівки 02.02.2009 р. на суму 4480,00 грн. не мало місце, оскільки вказана сума належить до фонду заробітної плати, а грошові кошти у загальному розмірі 26898,76 грн., які зберігались в касі в період з 23.03.2009 р. по 21.04.2009 р., були здані до установи банку у день їх надходження дня, що не є порушенням зазначеного вище Положення.

Стосовно інших виявлених під час перевірки порушень касової дисципліни, зокрема, не роздрукування фіскальних звітних чеків у кількості 17 штук, непроведення розрахункової операції з продажу продуктів харчування через реєстратор розрахункових операцій тощо, позивач зазначав, що згідно наданих до перевірки документів згадані порушення підприємством не допускались, тому висновки відповідача в даній частині є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях від 07.06.2011 року.

Відповідач вважає, що спірні рішення прийняті ним правомірно за порушення позивачем п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р., яке полягало у перевищенні в період з 23.03.2009 р. по 22.04.2009 р. ліміту залишку готівки у касі на загальну суму 26898,76 грн., а також у порушенні п. 1, п. 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у непроведенні розрахункових операцій з надання послуг з видачі дозвільних документів автоперевізникам на проїзд по території України та закордон через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим РРО та незабезпеченні зберігання позивачем в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків в кількості 17 штук.

Крім того, відповідач зазначав, що 04.09.2009р. Східним територіальним управлінням ДП «СМАП»було отримано готівкові грошові кошти у розмірі 1854,68 грн. за реалізовані підприємством продукти харчування без застосування РРО, чим порушено п. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У звязку з виявленими порушеннями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року № 0011202305, № 0011192305, які відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.09.2010 р. по 10.11.2010 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДП «СМАП»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт № 959/1-23-30-33880040 від 24.11.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

10 грудня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011202305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62757,52 грн. (4480,00 грн. + 26898,76 грн. х 2) за порушення п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (том 1 а.с.9);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011192305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1462683,30 грн. (291381,66 грн. х 5) за порушення п.п. 1, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (том 1, а.с.10).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 09.02.2011р. № 1200/10/25-214 скаргу позивача було задоволено, скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.12.2010р. № 0011192305 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн. (за не роздрукування фіскальних звітних чеків за 05.01.2009 р., 06.01.2009р., які були вихідними днями).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.03.2011р. № 6311/6/25-0415 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які є предметом оскарження у даній справі, з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 09.02.2011р. № 1200/10/25-214, залишені без змін.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій було виявлення під час перевірки Східного територіального управління ДП «СМАП»наступних порушень:

- здійснення в період з 23 березня 2009 року по 30 червня 2010 року послуг з видачі дозволів на кордоні у підпорядкованих Східному територіальному управлінню ДП «СМАП»відділках «Успенка», «Просяне», «Танюшівка», «Керч»та «Керч-паром»з отриманням готівкових грошових коштів за прибутковими касовими ордерами. Сума отриманих готівкових коштів за надані послуги протягом зазначеного періоду становить 289525,98 грн. На думку податкового органу, вказані операції повинні були здійснюватись із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, оскільки відділком ДП «СМАП»у комплексі «Дебальцеве»за адресою: м. Дебальцеве, вул. Красноармійська, 76 протягом перевіреного періоду здійснювалась діяльність у сфері роздрібної торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме діяльність закусочної. Вказана діяльність здійснювалась з використанням зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій та є діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому всі операції з отримання готівкових грошових коштів на загальну суму 289525,98 грн., на думку перевіряючи, повинні були здійснюватись відділками ДП «СМАП»через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій;

- перевищення ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 р. по 21.04.2009 р. на загальну суму 26898,76 грн.;

- незабезпечення зберігання позивачем в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 17 штук, а саме: за 23.09.2009р., 24.09.2009р., 16.10.2008р., 22.10.2008р., 05.10.2009р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 22.10.2009р., 23.10.2009р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 31.12.2009р., 05.01.2010р., 06.01.2010 р., 26.01.2009р., 27.01.2009р., 05.03.2010р.;

- проведення розрахункової операції з продажу продуктів харчування за готівкові грошові кошти на загальну суму 1854,68 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень судом встановлено наступне.

1) З приводу висновку відповідача про необхідність використанням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні діяльності по наданню послуг з видачі дозволів на кордоні суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 статті 9 цього Закону в редакції Закону від 04.10.2001р. № 2746-ІІІ дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Надавши підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності, які здійснюють торгівлю продукцією власного виробництва та надають послуги з проведенням розрахунків у касах цих підприємств, установ, організацій, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, право здійснювати розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, Закон передбачив умову, яка б забезпечувала облік готівкових коштів, зобовязавши ці підприємства, установи, організації оформляти проведення розрахунків прибутковими і видатковими касовими ордерами та видавати відповідні квитанції, підписані і завірені печаткою у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «СМАП»є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Пунктом 2.1 статті 2 Статуту визначено, що ДП «СМАП»створено з метою здійснення діяльності у сфері міжнародних автомобільних перевезень відповідно до чинного законодавства України, в тому числі, шляхом надання вітчизняним та іноземним юридичним особам і громадянам всіх видів послуг по оформленню дозвільних документів на міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів згідно міжнародних угод та чинного законодавства України, а також з метою отримання прибутку шляхом здійснення інших видів діяльності (том 1, а.с. 155).

Згідно положень статуту позивача, основними напрямками діяльності ДП «СМАП»є: організація і реалізація системи оформлення і видачі дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні; оформлення необхідних документів для здійснення перевезень великовагових, негабаритних та небезпечних вантажів автотранспортними засобами українських власників на території іноземних держав; забезпечення комплексу робіт по визначенню конкретного маршруту руху, необхідності організації супроводу, а також оформлення та видача дозвільних документів на виконання перевезень, справляння додаткової плати та визначення її розміру у випадку перевищення загальної маси, осьових навантажень та габаритних параметрів автотранспортних засобів українських та іноземних перевізників; забезпечення комплексу робіт по визначенню необхідності справляння плати за проїзд автомобільними дорогами України; участь у підготовці проектів міжурядових угод та міжнародних організацій з питань автомобільних перевезень , забезпечення організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні ( п.п. 2.2.1 2.2.5 Статуту).

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.08.2010 року основним видом діяльності ДП «СМАП»є «Допоміжна діяльність у сфері державного управління»(том 1, а.с. 131).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом це документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 10 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.

Таким чином, ДП «СМАП»діє відповідно до вимог законодавства та Статуту, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України та виконує функції уповноваженого органу стосовно видачі автомобільним перевізникам дозволів для в'їзду, транзитного проїзду через територію держав учасниць міжнародних угод, а також для здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Діяльність з видачі дозвільних документів є основним видом діяльності ДП «СМАП»та не потребує використанням реєстраторів розрахункових операцій, оскільки вказана діяльність підпадає під дію пункту 1 статті 9 Закону України № 265/95-ВР, що не заперечувалось самим відповідачем.

Діяльність з видачі дозволів на кордоні за готівкові грошові кошти здійснювалась підпорядкованими відділеннями ДП «СМАП»з оформленням прибуткових касових ордерів у встановленому порядку. Той факт, що готівка, отримана відповідачем за надані ним послуги з видачі дозволів на підставі прибуткових касових ордерів, була оприбуткована в повному обсязі в касі підприємства, відповідачем також не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а саме: прибутковими касовими ордерами на прийняття готівки за надані послуги; витягами з касової книги та самим Актом перевірки.

Стосовно здійснення позивачем в особі Східного територіального управління крім основної діяльності з видачі дозволів на кордоні, також діяльності у сфері торгівлі та громадського харчування (відкриття закусочної) суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, діяльність Східного територіального управління ДП «СМАП»спрямована на реалізацію статутних цілей та завдань головного підприємства - ДП «СМАП», відтак основними видом діяльності Східного територіального управління ДП «СМАП»є оформлення і видача дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

В той же час у господарських одиницях позивача - комплексі «Дебальцеве»за адресою: м. Дебальцеве, вул. Красноармійська, 76 протягом перевіреного періоду здійснювалась діяльність у сфері роздрібної торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме діяльність закусочних.

Враховуючи те, що діяльність закусочної відноситься до діяльності у сфері роздрібної торгівлі, громадського харчування та послуг, то вказана діяльність відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»повинна здійснюватись з використанням зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається з Акту перевірки, вказана діяльність здійснювалась позивачем через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій «Телекарт-001»зав. № АА 00004572 та № АА 00004757 фіскальний № 2650007282, № 2650007558.

В Акті перевірки відповідачем вказано, що оскільки Східне територіальне управління ДП «СМАП»здійснювало крім основної діяльності - «Допоміжна діяльність у сфері державного управління»- також діяльність в сфері торгівлі та громадського харчування, яка повязана з обовязковим використанням реєстраторів розрахункових операцій, то всі операції з отримання готівкових грошових коштів на загальну суму 289525,98 грн. повинні були здійснюватись відділками ДП «СМАП»через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Суд зазначає, що діяльність закусочних у Східному територіальному управлінні ДП «СМАП»не означає, що «СМАП» є підприємством торгівлі, на яке не розповсюджується дія п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як було встановлено під час розгляду справи, діяльність закусочних була територіально та організаційно відокремлена від діяльності по оформленню і видачі дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та мала допоміжний характер.

Основний вид діяльності Східного територіального відділення ДП «СМАП»- «Допоміжна діяльність у сфері державного управління»- не змінювався та продовжував здійснюватись після відкриття закусочної.

Як вбачається із ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто, для того, щоб операція вважалась розрахунковою з метою застосування РРО, необхідно дотримання певних вимог, здійснення розрахункової операції у сфері торгівлі та послуг, прийняття готівкових коштів за товар, прийняття їх за місцем реалізації товару.

Стаття 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, пунктом 1 цієї статті визначено, що при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку

Таким чином, оскільки торгівля та громадське харчування не належить до основних видів діяльності позивача, тому підприємство не відноситься до підприємств торгівлі та громадського харчування.

Відтак, при здійсненні діяльності по видачі дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні ДП «СМАП»правомірно керувалося нормами пункту 1 статті 9 Закону України № 265/95-ВР, яка дозволяє не використовувати РРО при наданні послуг власного виробництва (власними силами), проводячи розрахунки за надані послуги через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Виходячи з вищенаведеного, висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, а відтак - про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд вважає помилковим, отже нарахування штрафної санкції в пятикратному розмірі від визначеної суми невідповідності (289525,98 грн. грн. х 5 = 1447629,90 грн.) є неправомірним.

2) З приводу висновку відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 р. по 21.04.2009 р. на загальну суму 26898,76 грн. судом встановлено наступне.

Так, перевіркою Східного територіального управління ДП «СМАП»було встановлено порушення порядку здійснення касових операцій, яке полягало у видачі 02.02.2009 р. без підпису одержувача 3580,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, ліміт каси встановлено на рівні 7000,00 грн., згідно листа касової книги 22 від 02.02.2009 р. залишок готівки на кінець дня склав 7900,00 грн.

У зв'язку з відсутністю підпису одержувача у видатковому касовому ордері без номеру від 02 лютого 2009 року на суму 3580,00 грн. вказана сума була включена до залишку готівки в касі (3580,00 грн. + 7900,00 грн.), у звязку з чим встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 4480,00 грн. (том 1, а.с. 55).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі також «Положення № 637»).

Згідно п. 1.2 зазначеного Положення ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 3.4 зазначеного Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень словами, копійок цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (пункт 3.5 Положення). У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (пункт 7.24 Положення).

Відповідно до п. 2.10 Положення № 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

З касової книги ДП «СМАП»за 02 лютого 2009 року вбачається, що залишок готівки в касі на початок дня склав 36442,83 грн. Цього ж дня до каси підприємства було оприбутковано згідно прибуткових ордерів грошові кошти на загальну суму 13352,78 грн. та видано грошові кошти у розмірі 38220,00 грн. для виплати заробітної плати працівникам (авансу за січень 2009р.) за видатковим касовим ордером № 109 від 02.02.2009р. (том 1, а.с. 78).

Згідно платіжної відомості № СМ-000704 за січень 2009 року вказані грошові кошти (38220,00 грн.) було виплачену в якості заробітної плати працівникам підприємства (том. 1 а.с. 74-76).

Відповідно до даних касової книги за 02.02.2009 року визначено, що залишок готівки в касі на кінці дня 7900,89 грн., розрахований з урахуванням у його складі 3620,00 грн. залишку грошей на виплату заробітної плати.

Залишок готівки в касі без врахування коштів, отриманих на заробітну плату 4280,89 грн. (7900,89 грн. 3620,00 грн.). Вказана сума грошових коштів (3620,00 грн.) була видана з каси 03 лютого 2009 року для виплати заробітної плати (том 1, а.с. 77) та виплачені згідно платіжної відомості № СМ-000709 (том 1, а.с. 72-73).

Відповідно Акту перевірки відповідача, в частині що не заперечується ДП «СМАП», встановлений ліміт каси підприємства складає 7000,00 грн., що підтверджується також Наказом ДП «СМАП»№ 3/Б від 01.04.2006р., який залучений до матеріалів справи (том 1, а.с. 151).

Таким чином, судом встановлено, що 02 лютого 2009 року ДП «СМАП»не перевищило встановлений ліміт готівки в касі, оскільки грошові кошти у розмірі 3620,00 грн. були призначені для оплати праці працівників підприємства та відповідно до п. 2.10 Положення № 637 могли зберігатись у касі підприємства понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів.

З приводу посилання відповідача на видачу згідно видаткового касового ордера без номеру від 02.02.2009 р. грошових коштів у розмірі 3580,00 грн. без підпису отримувача, суд зазначає, що в матеріалах справи дійсно міститься копія зазначеного ордеру (том 1, а.с. 79) на суму 3620,00 грн. (в акті перевірки помилково вказано суму 3580,00 грн.). Як пояснив суду представник позивача, грошові кошти за вказаним ордером фактично не видавались, а були виплачені з каси підприємства 03.02.2009р. в якості зарплати згідно окремої платіжної відомості.

Вказане повністю підтверджується записами у касовій книзі: грошові кошти у розмірі 3620,00 грн. були зараховані до залишку готівки каси за 02.02.2009р. та видані з каси 03.02.2009р. за видатковим касовим ордером № 113 від 03.02.2009р. Відповідно до платіжної відомості № СМ-000709 вказані грошові кошти були виплачені в якості зарплати працівника підприємства (том 1, а.с. 72-73), чим спростовуються висновки відповідача про порушення ДП «СМАП»касової дисципліни.

Крім того, перевіркою дотримання Східним територіальним управлінням ДП «СМАП»(далі СТУ ДП «СМАП») встановленого ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 р. по 30.06.2010 р. було встановлено перевищення встановленого ліміту на загальну суму 26898,76 грн, а саме:

-за 23.03.2009 р. на 762,86 грн.;

-за 24.03.2009 р. на 3224,43 грн.;

-за 26.03.2009 р. на 3224,43 грн.;

-за 03.04.2009 р. на 4424,75 грн.;

-за 09.04.2009 р. на 5393,92 грн.;

-за 10.04.2009 р. на 4065,40 грн.;

-за 15.04.2009 р. на 2385,20 грн.;

-за 16.04.2009 р. на 3398,20 грн.;

-за 21.04.2009 р. на 22,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані порушення встановлені згідно наданих до перевірки касових звітів з додатками, наказів по ДП «СМАП»№ 215 від 23.04.2009р., № 146 від 30.07.2009р., № 578 від 23.12.2009р., фіскальних звітних чеків РРО Телекарт-001, фіскальний номер № 2650007282, № 2650007558.

З приводу вказаних висновків Акту перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.5.4 Положення № 637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);

для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5.12 Положення визначено, що установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних факторів об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо).

Пунктом 7.21 Положення встановлено, що під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначається наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку вимогам цього Положення, уточнюються за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством (юридичною особою) лімітів кас своїм відокремленим підрозділам.

Пунктом 7.23. Положення № 637 передбачено, що для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

При цьому пунктом 5.8. вказаного Положення встановлено, що якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Матеріали справи свідчать, що ліміт залишку готівки в касі у ДП «СМАП»з 01 квітня 2006 року був встановлений в сумі 7000,00 грн. відповідно до Наказу ДП «СМАП»№ 3/Б від 01.04.2006р. (том 1, а.с. 151).

З касової книги за 23-24.03.2009 року, 26.03.2009 року, 03.04.2009 року, 09.04.2009 року, 10.04.2009 року,15-16.04.2009 року та 21.04.2009року можна зробити висновок, що залишок готівки на підприємстві на кінець відповідних робочих днів (з врахуванням здавання готівки в банк) не перевищував встановленого на підприємстві ліміту залишків готівки в касі, який станом на момент перевірки дорівнював 7000,00 грн.

Вказане підтверджується також даними про залишок готівки за період з 23.03.2009р. по 21.04.2009р., зафіксованими безпосередньо в акті перевірки (том 1. а.с. 57).

Посилання відповідача на те, що ліміт каси за вказаний період на підприємстві встановлено не було, у звязку з чим відповідно до п. 5.8 Положення № 637 ліміт каси вважається нульовим, суд вважає безпідставним, оскільки наданим позивачем Наказом 3/Б від 01.04.2006р. підтверджується, що ліміт каси з 01 квітня 2006 року був встановлений у розмірі 7000,00 грн. (том 1, а.с. 151).

Крім того, дані про те, що ліміт каси у ДП «СМАП»був встановлений саме в такому розмірі, підтверджується також Актом перевірки, де вказано, що «встановлений залишок ліміту готівки на рівні 7000,00 грн.» (том 1, а.с. 55).

Відтак, твердження представника відповідача про відсутність встановленого на підприємстві ліміту залишку готівки у період до 23.04.2009р. (коли він був визначений згідно з Наказом № 215 від 23.04.2009р.) є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що зібраними у справі доказами не було підтверджено визначені в Акті перевірки розміри перевищення ліміту готівки в касі.

Так, 26.03.2009 року згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 26.03.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП»було оприбутковано 545,00 грн., згідно квитанцій №№ 38, 39 від 26.03.2009 р. грошові кошти у розмірі 545,00 грн. були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній (том 2, а.с. 2-4);

03.04.2009 року згідно прибуткових касових ордерів № 12, № 13 від 03.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП»було оприбутковано 4424,75 грн. та 202,05 грн., згідно квитанцій №№ 17,18 від 03.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 4626,80 грн. (4612,96+13,84) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній (том 2, а.с. 19-20).

09.04.2009р. залишок на початок дня становив 2297,29 грн., протягом дня згідно прибуткових касових ордерів № 20 та № 21 від 09.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП»було оприбутковано 5393,92,00 грн. та 290, 56 грн., згідно квитанцій №№ 14, 15 від 09.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 7981,77 грн. (7957,90+23,87) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній (том 2, а.с. 27-28).

10.04.2009р. згідно прибуткових касових ордерів № 22, № 23 від 10.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП»було оприбутковано 4065,40 грн. та 198,86 грн., з каси підприємства було видано 412,32 грн. за видатковим касовим ордером № 15 від 10.04.2009р., згідно квитанції № 22 від 10.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 3851,93 грн. (3840,41+11,52) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня становив 0,01 грн.

15.04.2009 р. згідно прибуткових касових ордерів № 28, № 29 від 15.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП» було оприбутковано 2385,20 грн. та 331,58 грн., згідно видаткового касового ордеру № 19 від 15.04.2009р. з каси підприємства було видано 500,00 грн., згідно квитанцій № 26, 27 від 15.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 2216,78 грн. (2210,15+6,63) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній.

16.04.2009р. згідно прибуткових касових ордерів № 30, № 31 від 16.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП» було оприбутковано 3398,20 грн. та 222,10 грн., згідно квитанцій № 36, 37 від 16.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 3621,00 грн. (3610,17+10,83) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній (том 2, а.с.38-39).

21.04.2009р. згідно прибуткових касових ордерів № 34, № 35 від 21.04.2009р. до каси СТУ ДП «СМАП» було оприбутковано 305,10 грн. та 11586,80 грн., згідно видаткових касових ордерів № 22, 23 від 21.04.2009р. з каси підприємства було видано 20,00 грн. та 145,96 грн., згідно квитанцій № 37, № 38 від 21.04.2009 р. грошові кошти у розмірі 11725,94 грн. (11690,87+35,07) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній.

23.03.2009 р. згідно згідно прибуткових касових ордерів № 231, № 232 від 23.03.2009р. до каси СТВ ДП «СМАП»було оприбутковано 10765,40 грн. та 141,34 грн., згідно квитанцій № 41, № 42 від 23.03.2009 р. грошові кошти у розмірі 10906,74 грн. (10874,02+32,62) були здані до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок готівки на кінець дня був відсутній (том 2, а.с. 138).

24.03.2009 р. згідно згідно прибуткових касових ордерів № 233, № 234 від 24.03.2009р. до каси СТВ ДП «СМАП»було оприбутковано 32,57 грн. та 825,86 грн., гроші з каси протягом дня не видавались, залишок готівки на кінець дня 858,43 грн. (том 2, а.с. 139).

З наведеного вище можна зробити висновок, що залишок готівки на підприємстві на кінець відповідних робочих днів (з врахуванням здавання готівки в банк) не перевищував встановленого на підприємстві ліміту залишків готівки в касі, що спростовує висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень.

Крім того, суд наголошує на пропуск відповідачем строку застосування штрафних (фінансових) санкцій за даний вид порушення.

За своєю суттю фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції, яке міститься в статті 238 Господарського кодексу України, та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась також Вищим адміністративним судом України та викладена, зокрема, в ухвалі від 26.05.2011 р. по справі № К-4669/08 (номер у ЄДРСР 16493210), в ухвалі від 18.02.2010 р. по справі № К-9203/07 (номер у ЄДРСР 8748464), в ухвалі від 29.04.2010 р. у справі К-25314/08 (номер у ЄДРСР 9822157), в ухвалі від 22.03.2011 р. у справі К-847/08 (номер у ЄДРСР 15032628) тощо, а також в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 року № 1776/100/13-08.

Як встановлено під час розгляду справи, факти перевищення ДП «СМАП»ліміту залишку готівки в касі були виявлені за 02.02.2009р., за 23.03.2009 р., за 24.03.2009 р., за 26.03.2009 р., за 03.04.2009 р., за 09.04.2009 р., за 10.04.2009 р., за 15.04.2009 р., за 16.04.2009 р. та за 21.04.2009 р.

Перевірка дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги) була проведена податковим органом у період з 30.09.2010 р. по 10.11.2010р., рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення прийнято 10 грудня 2010 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у сумі 53797,52 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

Слід зазначити, що з 01 січня 2011 року до статті 250 Господарського кодексу України були внесені зміни та доповнено вказану норму частиною другою, якою встановлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Зміни, внесені до Господарського кодексу України Законом України вiд 02.12.2010р. № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»(далі Закон України вiд 02.12.2010 № 2756-VI), набули чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01 січня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) принцип щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, «треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

З огляду на вищевказане, застосування статті 250 Господарського кодексу України у редакції Закону України вiд 02.12.2010 № 2756-VI, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності цим Законом, тобто щодо з 01 січня 2011 року.

В даному випадку виявлені відповідачем порушення норм з регулювання обігу готівки мали місце до 01 січня 2011 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій також було прийнято податковим органом також до вказаної дати, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 250 ГК України у редакції до внесення змін Законом України вiд 02.12.2010 № 2756-VI.

Тобто застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил обігу готівки після закінчення річного терміну з моменту вчинення порушень є неправомірним.

А отже, відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансову санкцію, встановлену ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95, у розмірі 53797,52 грн. (26898,76 грн. х 2).

3) З приводу висновку відповідача про незабезпечення зберігання позивачем в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків суд зазначає наступне.

Під час перевірки згідно касової книги та Книги обліку розрахункових операцій № 26500056123р/3 було встановлено факт не роздрукування позивачем фіскальних звітних чеків у кількості 17 штук, а саме: за 23.09.2009р., 24.09.2009р., 16.10.2008р., 22.10.2008р., 05.10.2009р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 22.10.2009р., 23.10.2009р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 31.12.2009р., 05.01.2010р., 06.01.2010 р., 26.01.2009р., 27.01.2009р., 05.03.2010р.

Відповідно до абзацу 23 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від 18.02.2002 р. № 199 визначено, що Z-звіт це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора; зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено на підставі огляду фіскальних звітних чеків (том 2, а.с. ___), книг КОРО № 2650005613р/2 та № 2650005613р/3, предявлених в судовому засіданні, що не роздрукування звітних чеків позивачем дійсно мало місце у дні, про які йде мова в акті перевірки. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем, ДП «СМАП»дійсно не було забезпечено роздрукування фіскальних звітних чеків за 23.09.2009р. та 24.09.2009р., за 16.10.2008р. та 22.10.2008р., 05.10.2009р., за 23.10.2008р. та 24.10.2008р., 22.10.2009р. та 23.10.2009р., за 05.01.2009р. та 06.01.2009р., за 31.12.2009р., за 05.01.2010р. та 06.01.2010 р., за 26.01.2009р. та 27.01.2009р., а також за 05.03.2010р.

При цьому, з наданих позивачем документів вбачається, що 05.01.2009р. та 06.01.2009р., за 05.01.2010р. та 06.01.2010 р. на підприємстві були вихідними.

Так, на підставі наказу Міністерства транспорту та звязку № 407-к від 03.12.2008р. та відповідно до Наказу ДП «СМАП» від 26.12.2008р. № 648 робочі дні з 05.01.2009р. та 06.01.2009р. були перенесені на 24.01.2009р. та 07.02.2009р. (том 2, а.с. 95, 96).

На підставі наказу Міністерства транспорту та звязку № 168 від 17.12.2009р. та відповідно до Наказу директора ДП «СМАП»від 28.12.2009р. № 566 робочі дні з 05.01.2010р. та 06.01.2010р. були перенесені на 13.02.2010р. та 27.02.2010р. (том 2, а.с. 90, 91).

Відповідно до розпорядження ДП «СМАП»від 03.03.2010р. № 18 для працівників їдальні було оголошено неробочим днем 05 березня 2010 року з нагоди святкування 8 Березня (том 2, а.с. 128).

Відповідно до наказу ДП «СМАП»від 31.12.2009р. № 595 для працівників їдальні було оголошено неробочим днем 31 грудня 2009 року в звязку з нагоди святкування Новорічних та Різдвяних свят (том 2, а.с. 129).

В той же час, жодними законодавчими актами підприємства не зобов'язуються роздруковувати фіскальні звітні чеки у неробочі дні.

Як зазначено, зокрема, у листі Державної податкової адміністрації України від 07.11.2002 № 7501/6/23-2119 у разі коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то, відповідно, і фіскальні звітні чеки не друкуються.

Таким чином, ДП «СМАП»не повинно було роздруковувати фіскальний звітний чек за вказані вище дати.

Суд зазначає також, що з аналогічних підстав рішенням ДПА у м. Києві від 09.02.2011р. № 1200/10/25-214 скаргу позивача було часткового задоволено та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.12.2010р. № 0011192305 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн. за не роздрукування фіскальних звітних чеків за 05.01.2009 р., 06.01.2009р., тобто вищестоящим податковим органом було визнано неправомірність висновків відповідача щодо обовязку позивача роздруковувати фіскальні звітні чеки у вихідні дні.

В той же час, пояснення представника позивача стосовно того, що не роздрукування фіскальних звітних чеків за 22.10.2008р., за 23.10.2008р. та 24.10.2008р., за 26.01.2009р. та 27.01.2009р., за 23.09.2009р. та 24.09.2009р., а також за 22.10.2009р. та 23.10.2009р. не було здійснено з огляду на те, що вказані дні були санітарними; а 16.10.2008р. та 05.10.2009р. працівники їдальні проходили медогляд судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Враховуючи такі обставини та аналізуючи приписи п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року, суд приходить до висновку, що правила про щоденне друкування фіскальних звітних чеків суб'єкту господарювання слід дотримуватися в усі робочі дні. Тобто зазначена норма враховує особливості роботи РРО, які повинні забезпечувати друкування таких звітів не пізніше ніж через 24 години після початку роботи. Якщо підприємство не здійснює господарську діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), то в такі дні реєстратори не застосовуються, тому відповідні звітні чеки не друкуються. А от у робочі дні підприємства, незалежно від того, буде рух коштів у той день чи ні, реєстратор розрахункових операцій має бути обов'язково включеним для щоденного друку фіскального звітного чека.

Жодних доводів та/або доказів того, що версія програмного забезпечення чи технічні параметри реєстратора розрахункових операцій Телекарт-001 не дозволяють друкувати «нульовий»фіскальний звітний чек - Z-звіт у разі, якщо відсутні розрахункові чи службові операції, суду надано не було.

Жодних пояснень з приводу причин нерозрукування фіскальних звітних чеків за 26.01.2009р., 27.01.2009р., представники позивача в судовому засіданні не надали.

Відтак, обставини порушення позивачем вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року про виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків у кількості 13 штук знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

В той же час, штрафні (фінансові) санкції за такі порушення застосовано відповідачем з пропуском встановленого законом строку.

Як зазначалось, вище фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки (в тому числі, за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, тобто не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуюче те, що факти здійснення не роздрукування позивачем фіскальних звітних чеків (в частині, що визнана судом) мали місце 16.10.2008р., 22.10.2008р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 26.01.2009р., 27.01.2009р., 23.09.2009р., 24.09.2009р., 05.10.2009р., 22.10.2009р. та 23.10.2009р., а рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказані порушення прийнято 10 грудня 2010 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушень, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне з порушень (п. 4 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР) було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

А отже, відповідачем протиправно застосовано до позивача фінансову санкцію, встановлену п. 4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 5780,00 грн.

4) З приводу висновку відповідача про проведення розрахункової операції з продажу продуктів харчування за готівкові грошові кошти на суму 1854,68 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів,що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Згідно з наведеним в абзаці пятнадцятому статті 2 Закону визначенням розрахунковим документом є документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі РРО) або заповнений вручну.

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону позивач при здійсненні діяльності з продажу товарів у сфері торгівлі зобовязаний під час проведення готівкових розрахунків проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось позивачем, що СТУ ДП «СМАП»було отримано готівкові грошові кошти у розмірі 1854,68 грн. від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за реалізовані підприємством продукти харчування (пиво, вода, напої, чипси, ветчина, яловичина, ковбасні вироби, сметана) без застосування реєстратора розрахункових операцій (том 1, а.с. 54). Вказана операція була оформлена шляхом складання прибуткового касового ордера № 223 від 04.09.2009р. на суму 1854,68 грн.

Позивач вважає, що він не повинен застосовувати РРО при здійсненні даної розрахункової операції, оскільки реалізація продуктів харчування здійснювалась СТУ ДП «СМАП»у кінці робочого дня, коли приміщення, де було встановлено РРО, було зачинено, апарат обнулено, а тому проведення реалізації товарів через РРО було неможливим.

Дані доводи позивача є помилковими, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України № 265/95-ВР здійснення розрахункових операцій без використання РРО допускається лише у випадку виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії. В таких випадках проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Позивач доказів виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій 04.09.2009р. суду не надав, рівно як і доказів проведення обліку розрахункових операцій з використанням книги обліку розрахункових операцій, у звязку з чим суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В той же час, штрафні (фінансові) санкції за дане порушення до позивача застосовані бути не могли, з огляду на закінчення на момент прийняття відповідного рішення строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Як зазначалось, вище фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки (в тому числі, за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, тобто не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуюче те, що факт здійснення позивачем розрахункової операції без використання реєстратора розрахункової операції мав місце 04 вересня 2009 року, а рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення прийнято 10 грудня 2010 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушення, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (ч. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР) за дане порушення було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 10 грудня 2010 року № 0011202305, № 001192305.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 25 липня 2011 року.