Постанова № 19993970, 11.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2011 року письмове провадження           № 2а-5726/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТК ЛЮТІЧ"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень №0007402307/0 від 29.09.2010 та №0007402307/1 від 16.12.2010

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007402307/0 від 29.09.2010 та від № 0007402307/1 від 16.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та про фіктивність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Альянс Інвест».

Відповідач явки свого представника до суду не забезпечив, заперечень на позов не надав.

Відповідно до ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в письмовому провадженні на підставі наявних у справі документів.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест»за періоди з 01.03.2010 по 31.05.2010, 01.07.2010 по 31.07.2010.

Результати перевірки оформлені Актом № 681/23-7/25386934 від 14.09.2010.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Альянс Інвест»є нікчемними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного кодексу України). Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що остання податкова звітність з ПДВ подана ТОВ «Альянс Інвест»за березень 2010 року, яка визнана недійсною. В акті перевірки зазначено, що фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Альянс Інвест»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до Акта перевірки сума ПДВ в розмірі 1789769,48 грн. за березень-травень 2010 року, липень 2010 року не була включена ТОВ «Альянс Інвест»до складу податкового зобов’язання з ПДВ.

Зазначене вище стало приводом для висновку за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.3, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, п.10.1 наказу ДПА України від 29.07.2005 № 244 в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1789769,48 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень відповідач прийняв оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає, що дії та висновки відповідача, зроблені під час перевірки суперечать чинному законодавству з огляду на таке.

Як вбачається з Акта перевірки висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Альянс Інвест»правочинів ґрунтується на ст.234 Цивільного кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до зазначеної статті фіктивним єправочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Альянс Інвест»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суб’єкт господарювання зобов’язаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів –податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ “Альянс Інвест” нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ „Альянс Інвест” .

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

          Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України „Про податок на додану вартість”.

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення заявленої ним суми податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.7 п.7 2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважаєтьсявантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Позивачем надано ватажно-митні декларації, що підтверджують імпорт ТОВ «Альянс Інвест»паперу офсетного та целюлозно-паперової продукції, який поставлявся позивачу за договорами № 02/08 від 20.02.2008 та № 11/09 від 11.09.2009.

Також суд звертає увагу на те, що порушення контрагента суб’єкта господарювання порядку подання податкової звітності є підставою для застосування до нього відповідних адміністративно-господарських санкцій та відповідальності за порушення податкового законодавства. В той же час, така обставина не є приводом для позбавлення суб’єкта господарювання права на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Наданими представником відповідача поясненнями та доказами доводи позивача не були спростовані.

Керуючись ст. ст. 60, 69-71, 94, 160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Лютіч»задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007402307/0 від 29.09.2010 та від № 0007402307/1 від 16.12.2010.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Лютіч»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.