Постанова № 19992197, 15.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6782/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

при секретарі Курганська Л.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.

свідка ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Регіон"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Регіон"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення № 0001602305 від 29.07.2011 року яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33367,50 грн. в тому числі: 26694,00 грн. за основним платежем та 6673,50 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальнику ПП "Калісто" за придбаний товар за угодами, які є нікчемними. Позивач зазначає, що в момент вчинення правочину між ТОВ НВП "Регіон" та ПП "Калісто" всі сторони були існуючими субєктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та виконували свою діяльність згідно ст. 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ПП "Калісто" яке має ознаки фіктивності. Позивач вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності свого контрагента. Разом з тим, позивач зазначає, що податкові накладні видані ПП "Калісто" отримані ним внаслідок придбання товару, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, а тому ТОВ НВП "Регіон" мало всі правові підстави включити їх до свого податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на те, що податковим органом встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, за придбаний товар постачальника ПП "Калісто" у якого відсутній штатний ресурс для здійснення господарської діяльності, відсутні складські приміщення, транспортні засоби, обладнання та земельні ділянки. З наведених підстав відповідач вважає, що контрагент позивача ПП "Калісто", здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди ТОВ НВП "Регіон".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Регіон" 04.05.1994 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 22545645) виконавчим комітетом Полтавської міської ради. З 08.02.1995 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м.Полтаві.

На підставі п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-УІ, старшим державним податковим ревізором-інспектором проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП “Регіон" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Каліпсо" за період з травня по вересень 2010 року.

За результатами перевірки 15.07.2011 року відповідачем складено акт №5900/23-6/22545645, в якому зафіксовано порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: позивач безпідставно сформував свій податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 1319,00 грн., червень 2010 року і сумі 12648,00 грн., серпень 2010 року в сумі 12655,00 грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки 29.07.2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602305 яким позивачу донараховано податок на додану вартість за травень, червень, серпень 2010 року в загальній сумі 33367,50 грн. в тому числі: 26694,00 грн. за основним платежем та 6673,50 грн. за штрафними санкціями.

Непогоджуючись з висновками податкового органу позивач звернувся до суду з вимогою про скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ДПІ у м.Полтаві від 29 липня 2011 року №0001602305, суд виходить з наступного.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України “Про ПДВ”) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про ПДВ” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (покупець) з ПП "Калісто" (постачальник) ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу №50510 від 05.05.2010 року відповідно до якого ПП "Каліпсо" поставляло, а ТОВ НВК "Регіон" приймало та оплачувало придбаний товар.

Реальність та товарність вищенаведених договірних відносин ставиться податковим органом під сумнів.

Таким чином, для підтвердження факту реальності правочину між позивачем та ПП "Каліпсо" необхідно дослідити первинну документацію, яка відображує спірну господарську операцію.

Судом встановлено, що ПП "Каліпсо" на виконання вищенаведених договірних відносин видало ТОВ "НВП Регіон” податкові накладні №20 від 05.05.2010 року, №21 від 11.05.2011 року, №22 від 12.05.2010 року, №24 від 14.05.2010 року, №25 від 17.05.2010 року, №168 від 01.06.2010 року, №169 від 07.06.2010 року, №170 від 15.06.2010 року, №171 від 18.06.2010 року, №57 від 23.06.2010 року на загальну суму ПДВ 26694,00 грн.

Зазначені податкові накладні, оформлені згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписана та скріплені печаткою ПП "Каліпсо" (ідентифікаційний код 24570538), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровано платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що фактична купівля-продаж товарів між позивачем та ПП "Каліпсо" підтверджена рахунками - фактури, видатковими накладними та платіжними дорученнями які досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі-Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4. /.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

З метою встановлення та підтвердження факту транспортування придбаного позивачем товару, судом досліджено товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару з м. Харкова до міста Полтави, вул. Харчовиків. Разом з тим, суд з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин по справі викликав для допиту в судовому засіданні водія ОСОБА_4, який фактично здійснював перевезення. З пояснень останнього встановлено, що ОСОБА_4 дійсно транспортував придбаний ТОВ "НВП "Регіон" у ПП "Каліпсо" товар.

Крім того, з метою дослідження ланцюга господарських операцій за придбаним товаром, судом встановлено кінцевих вигодонабувачів, якими позивач найнятий як підрядник (договори в матеріалах справи) для надання послуг по яким ТОВ "НВП "Регіон" придбавало товару у ПП "Каліпсо".

Таким чином, посилаючись на вищевикладене, позивач довів суду товарність та реальність договірних відносин з ПП "Каліпсо" та своє право на віднесення до свого податкового кредиту в сумі 26694,00 грн. в тому числі: травень 2010 року 1319,00 грн., червень 2010 року 12648,00 грн., серпень 2010 року 12655,00 грн.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Каліпсо" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обгрунтувати такі висновки. Так само нічим не обгрунтованим і не доведеним припущенням є твердження відповідача про те, що ним встановлено укладання ПП "Каліпсо" цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, оскільки доказів вказаного суду не надано та не названо, окрім того відсутній зв'язок між можливою протиправною поведінкою контрагента та правомірністю формування податкового кредиту позивача -платника податку, який не може нести відповідальність за вищевказане в силу закону.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому адміністративний позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001602305 від 29.07.2011 року Державної податкової інспекції у м. Полтаві яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33367,50 грн. в тому числі: 26694,00 грн. за основним платежем та 6673,50 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Регіон" витрати з сплати судового збору в сумі 3,40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 вересня 2011 року.

СуддяР.І. Молодецький