Постанова № 19991711, 09.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 р. № 2а-10124/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Костів М.В.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.

з участю представників:

від позивача : Новосядло В.Р.;

від відповідача : Марець В.Г., Іськів Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно Україна” Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.08.2011р. №0001232301/15745; від 08.08.2011 р. №0001302301/15743; від 08.08.2011 р. №0001332301/15742,

встановив:

Адміністративний позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Кроно Україна”, м. Камянка - Бузька, Львівська область, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, м. Львів, про скасування податкових повідомлень рішень спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.08.2011р. №0001232301/15745 з податку на прибуток на суму 223255,66 грн., з яких 178604,53 грн. за основним платежем, 44651,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.08.2011 р. №0001302301/15743 з податку на додану вартість, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 425056,11 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; від 08.08.2011 р. №0001332301/15742 з податку на додану вартість, яким зменшено розмір відємного значення суми податку 554636,51 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 12.10.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях, уточненні. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, вважаючи нікчемними правочини між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності у позивача під час перевірки товарно-транспортних накладних, та недостатньої, на думку відповідача, доказовості первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження фактичного виконання послуг. Посилається на невідповідність оскаржуваних рішень наказу ДПА України №985 від 22.12.2010 р. “Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків”, неможливість застосування до позивача штрафних санкцій, які не були встановлені на дату вчинення стверджуваного порушення, втрату чинності податковими законами у звязку із вступом в силу ПК України. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що посилання позивача на норми ПК України є помилковим, оскільки порушення були допущені позивачем до дати набрання сили ПК України. Посилається на неподання до перевірки документів, які б фіксували факти здійснення операцій з перевезення товару, у звязку із чим позивачем не було доведено реальності проведеної операції. При цьому, по контрагентах позивача було встановлено, що ТзОВ “Прайм-Девелопмент”, ТзОВ “Екопласт Львів”, ТзОВ “Юміс-Груп”, ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” зареєстровані за місцем масової реєстрації і місцезнаходження їх не встановлено. Актом ДПІ у Залізничному районі від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220 встановлено безтоварний характер операції ТзОВ “Екопласт Львів” та нікчемність правочинів за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р..Актом Новомосковської ОДПІ “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ “Юміс-Груп” (код за ЄДРПОУ 35396912) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.” встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення підприємницької діяльності. Аналогічний висновок щодо ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” підтверджується актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 р. №597/19039522 “Про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” (код за ЄДРПОУ 19039522) з питань правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року”. Аналогічний висновок щодо ТзОВ “Прайм Дівелопмент” підтверджується актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.05.2011 р. №3054/23-11/35143076 “Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ “Прайм-Дівелопмент” код за ЄДРПОУ 35143076 з питань підтвердження отриманих від платника податків ТзОВ “Кроно-Україна” код за ЄДРПОУ 31147999 відомостей”. ПП “Версант” не подає декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 р. та декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р.; ПП “Трансзахідком” не подав декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 р., декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 р. Посилається на нікчемність правочинів через їх безтоварний характер. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 27.07.2011 р. №881/23-2/31147999 “Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно Україна”, код за ЄДРПОУ 31147999 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011” було встановлено порушення позивачем, зокрема, п. п. 4.1.6., 5.1., 5.2.1., 5.3.9., 11.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 178604,53 грн., у т.ч. за півріччя 2010 р. на 252785,92 грн.; 9 місяців 2010 р. на 851008,06 грн.; рік 2010 на 178604,53 грн.; п. п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого було завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в травні 2011 р. на суму 554636,51 грн.; а також завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 425056,11 грн.

З урахуванням наведеного, не заслуговує на увагу посилання позивача на безпідставність застосування відповідачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, який в значній частині втратив чинність на дату винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки порушення норм цього закону були допущені під час дії цього закону. Не заслуговує на увагу також посилання позивача на безпідставність застосування до нього штрафних санкцій на підставі норм ПК України, що набрав чинності з 01.01.2011 р. по податку на додану вартість враховуючи, що порушення порядку нарахування і сплати вказаного податку відповідач вбачає в періоді травень 2011 р., - під час дії норм ПК України.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011р. №0001232301/15745 з податку на прибуток на суму 223255,66 грн., з яких 178604,53 грн. за основним платежем, 44651,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.08.2011 р. №0001302301/15743 з податку на додану вартість, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 425056,11 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; від 08.08.2011 р. №0001332301/15742 з податку на додану вартість, яким зменшено розмір відємного значення суми податку 554636,51 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. Зазначені рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, але за результатами розгляду скарг позивача були залишені без змін вищестоящими податковими органами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, основу порушення відповідач вбачає в завищенні позивачем валових витрат в сумі 2993620,81 грн. по контрагентах: ТзОВ “Прайм-Дівелопмент” на суму 1182810,25 грн.; ТзОВ “Екопласт Львів” на суму 176812,15 грн.; ПП “Версант” на суму 929924,70 грн.; ТзОВ “Юміс-Груп” на суму 88406,65 грн.; ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” на суму 215600,05 грн.; ПП “Трансзахідком” на суму 1113109,80 грн. Відповідач констатує нікчемність правочинів, вчинених позивачем з вказаними контрагентами як наслідок їх безтоварності та спрямованості на заниження обєктів оподаткування.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на інформації про те, що ТзОВ “Прайм-Девелопмент”, ТзОВ “Екопласт Львів”, ТзОВ “Юміс-Груп”, ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” зареєстровані за місцем масової реєстрації і місцезнаходження їх не встановлено. Актом ДПІ у Залізничному районі від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220 встановлено безтоварний характер операції ТзОВ “Екопласт Львів” та нікчемність правочинів за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 р. Актом Новомосковської ОДПІ “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ “Юміс-Груп” (код за ЄДРПОУ 35396912) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.” встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення підприємницької діяльності. Аналогічний висновок щодо ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” підтверджується актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 р. №597/19039522 “Про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” (код за ЄДРПОУ 19039522) з питань правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року”. Аналогічний висновок щодо ТзОВ “Прайм Дівелопмент” підтверджується актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.05.2011 р. №3054/23-11/35143076 “Про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ “Прайм-Дівелопмент” код за ЄДРПОУ 35143076 з питань підтвердження отриманих від платника податків ТзОВ “Кроно-Україна” код за ЄДРПОУ 31147999 відомостей”. ПП “Версант” не подає декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 р. та декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 р.; ПП “Трансзахідком” не подав декларації по податку на прибуток за 9 місяців 2010 р., декларації по податку на додану вартість за вересень 2010 р.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у звязку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Однак, на вимогу суду відповідач не надав копій зазначених актів та доказів, які б підтверджували викладені у них висновки. Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагентів позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобовязань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентами позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ “Прайм-Дівелопмент” (продавець) був укладений договір №83/01/10 щодо придбання лісопродукції. Поставка лісопродукції здійснюється на склади позивача автотранспортом продавця і за рахунок продавця (п. п. 3.6., 3.7.). Продукція вважається прийнятою за кількістю у відповідності до товарно-транспортних накладних з підписом і печаткою уповноваженої особи продавця. Перехід права власності та всіх ризиків на лісопродукцію від продавця покупцю здійснюється в момент підписання сторонами товарно-транспортної накладної або специфікації. 03.08.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП “Версант” (продавець) був укладений договір №167/08/10 щодо придбання лісопродукції на подібних умовах. 10.03.2010 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ “Юміс-Груп” (постачальник) був укладений договір поставки товару №10-03/11/СФ, у відповідності до якого разом із товаром постачальник відправляє покупцеві оригінали видаткової накладної, рахунку-фактури, сертифікат якості товару, податкової накладної (п. 2.2.), у випадку ненадання яких покупець має право відмовитись від прийняття партії товару до моменту надання усіх документів (п. 2.3.). Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару на підставі товарно-транспортної накладної (п. 7.2.). 01.01.2008 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ “Універсал Сервіс Україна” (постачальник) був укладений договір поставки продукції №08285 на подібних умовах. Також, 01.09.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП “Трансзахідком” (продавець) був укладений договір щодо придбання лісопродукції №172/09/10 на подібних умовах. Позивач також на підставі накладних придбавав у ТзОВ “Екопласт Львів” товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними накладними.

Посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій не доведено суду в установленому порядку належними доказами, а такі посилання відповідача носять характер припущень, які ґрунтуються на сумнівах, повязаних із відсутністю на дату перевірок контрагентів позивача за місцем їх державної реєстрації та неможливістю перевірки наявної у них первинної бухгалтерської документації. Однак, згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що вказані правочини фактично виконувались сторонами, що підтверджується накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими документами про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей. Посилання відповідача щодо недостатньої інформативності зазначених документів в частині того, що з них не вбачається ким саме і де саме було прийнято та розвантажено товар, спростовується змістом цих документів, викладених у формі, передбаченій законом. Не відповідає законодавству також посилання відповідача на наказ №488/346 від 29.12.1995 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” враховуючи, що вказаний документ не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Таку ж позицію займає і Вищий адміністративний суд України, що підтверджується постановою від 15.05.2008 р. у справі №К-30854/06. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної у відносинах поставки не визнається порушенням закону при формуванні валових витрат, і така позиція підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2009 р. у справі №К-2150/08.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи, зокрема, вбачається, що контрагенти позивача з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату існування відповідних відносин виключені не були. Згідно із ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно зі пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього закону; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно зі ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. З матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем з метою використання в господарській діяльності, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи. Зазначене також спростовує посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій.

Згідно із п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту лише ті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Таким чином, закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.08.2011р. №0001232301/15745; від 08.08.2011 р. №0001302301/15743; від 08.08.2011 р. №0001332301/15742.

3.Стягнути з Державної бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно Україна” (80400, Львівська обл., м. Камянка - Бузька, вул. Я.Мудрого 62; ідент.код 31147999) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09.12.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.