Постанова № 19991665, 08.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. № 2а-12426/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Гординського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Експерт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Експерт»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0002972300/26081 від 18.10.2011 року та №0002982300/26080 від 18.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акту № 2477/287/23-118/35185839 від 06.10.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002972300/26081 від 18.10.2011 року та №0002982300/26080 від 18.10.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання щодо збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 65979,92 грн. та за платежем податок на додану вартість на суму 51903 грн. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, оскільки ним були представлені до перевірки усі необхідні первинні документи, які підтверджують валові витрати та податковий кредит, а господарські відносини товариства з його контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 03.11.2011 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 08.12.2011 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав наведених у ньому, просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача, який був належним чином обізнаний про розгляд справи, однак в судове засідання не зявився.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71, ч.4 ст.128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, враховуючи наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Компанія «Експерт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.06.2007 року по 30.06.2011 року, результати якої відображені в Акті № 2477/287/23-118/35185839 від 06.10.2011 року.

Податковим органом встановлено, що ТзОВ «Компанія «Експерт»порушено:

- ст. 203, п.1,п.2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, зокрема: встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 53 103,3 грн., у тому числі за 4 кв.2009 року 4428,75 гри., за 2 кв.2010 р. - 12 673,75 грн., за 3 кв.2010 р. - 29 417,5 грн., за 1 кв. 2011 р. - 4 982,5 грн., за 2 кв. 2011 р. - 1600,8 грн.;

- п. 1, п.2 ст. 215 ст. 203 , ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1. пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема: встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 42 594 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. - 3543 грн., за червень 2010 р. - 10 139 грн. , за липень 2010 р. - 166 грн., за серпень 2010 р. - 11 715 грн., за вересень 2010 р. - 11653 грн., за січень 2011 р. - 1353 грн., за лютий 2011 р. - 2309 грн., за березень 2011 р.- 324 грн., за квітень 2011 р. - 1122 грн., за травень 2011 р. - 270 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції ТзОВ «Компанія «Експерт» з ПП «Бізнес Груп»(ЄДРПОУ 36828601), ПП «Оптіма-інформ»(ЄДРПОУ 36823528), ПП «Версант»(ЄДРПОУ 36828580), ТзОВ «Цайпер-Україна»(ЄДРПОУ 32484335), ТзОВ «Крафт ЛВ»(ЄДРПОУ 37399009), ПП «Віста-Плюс»(ЄДРПОУ 36610119), ПП «Сервіс доріг»(ЄДРПОУ 34259967), ПП «МКМ-сервіс» (ЄДРПОУ 35383180), ПП «Воллі»(ЄДРПОУ 34029609) та ПП «Трансфаворит»(ЄДРПОУ 33087015) фактично не відбулись. У наведених контрагентів позивача відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які є необхідними для проведення відповідної господарської діяльності тощо. Крім того, податковий орган виявив, що у представлених ТзОВ «Компанія «Експерт» до перевірки первинних документах відсутня інформація про деталізацію робіт, які проводились, місце їх виконання, затрати робочого часу на проведення таких робіт тощо. Вищезазначене, на думку ДПІ у Шевченківському районі м.Львова підтверджує нікчемність угод, укладених ТзОВ «Компанія «Експерт»із зазначеними підприємствами.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002972300/26081 від 18.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 65979,92 грн. (53103,30 основний платіж, 12876,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та №0002982300/26080 від 18.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 51903 грн. (42594,00- основний платіж, 9309,00 штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас судом враховано принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми судом вжито передбачені законом заходів, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом запропоновано позивачу подати докази, яких, на думку суду, не вистачає, а саме докази які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Так, позивачем представлено документальне підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період, зокрема:

- Договір поставки №2306/10 від 23.06.2010 року, укладений з ПП «Бізнес Груп»на загальну суму 29613,04 грн., в тому числі ПДВ 4935,51 грн., податкові накладні №630000005 від 30.06.2010 року та №730000004 від 30.07.2010 року, акт виконаних робіт №30/07-01 від 30.07.2010 року;

- Договір на виконання робіт №2106/10 від 21.06.2010 року, укладений із ПП «Оптіма-інформ»на загальну суму 31643,45 грн., в тому числі ПДВ 5273,91 грн., акти виконаних робіт №22/06-01 від 22.06.2010 року, №25/06-01 від 25.06.2010 року, №30/06-01 від 30.06.2010 року, №30/06-02 від 30.06.2010 року, податкові накладні №7060000001 від 30.06.2010 року, №7010000001 від 30.06.2010 року, №250000002 від 25.06.2010 року та №23000001 від 22.06.2010 року;

- Акти виконаних робіт № 827003 від 27.08.2010 року, №30/08-01 від 30.08.2010 року, №31/08-02 від 31.08.2010 року, №831016 від 31.08.2010 року, укладені із ПП «Версант» та податкові накладні №8270000 від 27.08.2010 року, №8300000 від 30.08.2010 року, №831000005 від 31.08.2010 року, №8310000013 від 31.08.2010 року;

- Договір на виконання робіт №131018 від 31.01.2011 року, укладений із ТзОВ «Цайпер-Україна»на загальну суму 5 344 грн., в тому числі ПДВ 890,67 грн., акти виконаних робіт б/н від 28.02.2011 року, від 31.01.2011 року та від 30.03.2011 року, податкові накладні №33 від 28.02.2011 року, №33 від 31.01.2011 року та №71 від 30.03.2011 року;

- Договір поставки №2004/1 від 20.04.2011 року, укладений із ТзОВ «Крафт ЛВ»на загальну суму 4843,01 грн., в тому числі ПДВ 807,17 грн., акт виконаних робіт №18 від 31.05.2011 року, видаткова накладна №41 від 29.04.2011 року, податкові накладні №155 від 29.04.2011 року та №320 від 31.05.2011 року;

- Договір поставки №0112-09 від 01.12.2009 року, укладений із ПП «Віста-Плюс»на загальну суму 15438,00 грн., в тому числі ПДВ 2 573 грн., акт виконаних робіт №31/12-02 від 31.12.2009 року, видаткові накладні №1210005 від 10.12.2009 року, №25/12-02 від 25.12.2009 року та №25/12-01 від 25.12.2009 року, податкові накладні №121000005 від 10.12.2009 року, №1225000005 від 25.12.2009 року, №122500004 від 25.12.2009 року та №1231000001 від 31.12.2009 року;

- акти виконаних робіт №17/09-01 від 17.09.2010 року та №27/09-01 від 27.09.2010 року, укладені із ПП «Сервіс доріг», видаткові накладні №826001 від 26.08.2010 року та №21/09-01 від 21.09.2010 року, податкові накладні №826000001 від 26.08.2010 року, №921000000 від 21.09.2010 року, №9170000003 від 17.09.2010 року та №927000005 від 27.09.2010 року;

- Договір поставки №131022 від 31.01.2011 року, укладений із ПП «МКМ- сервіс»на загальну суму 18576,00 грн., в тому числі ПДВ 3 096 грн., видаткові накладні №2280007 від 28.02.2011 року та №131022 від 31.01.2011 року, податкові накладні №2280018 від 28.02.2011 року та №1310028 від 31.01.2011 року;

- Договір про надання послуг №0404/1 від 04.04.2011 року, укладений із ПП «Воллі»на загальну суму 1890,00 грн., в тому числі ПДВ 315,00 грн., акт виконаних робіт №39 від 29.04.2011 року, податкова накладна №39 від 29.04.2011 року;

- Договір про надання послуг №0902/01 від 02.09.2010 року, укладений із ПП «Трансфаворит»на загальну суму 15080,00 грн., в тому числі ПДВ 2513,33 грн., акти виконаних робіт №09304 від 30.09.2010 року та №09305 від 30.09.2010 року, податкові накладні №9306 від 30.09.2010 року та №9307від 30.09.2010 року.

Такі первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Факт подальшого використання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у господарській діяльності було підтверджено податковим органом під час проведення перевірки, зокрема в Акті перевірки № 2477/287/23-118/35185839 від 06.10.2011 року ДПІ в Шевченківському районі м. Львова зазначає, що придбані ТзОВ «Компанія «Експерт»товарно-матеріальні цінності та послуги були в подальшому реалізовані покупцям ТзОВ «Мебель-Сервіс»(ЄДРПОУ 25550470), ПП «Фортем»(ЄДРПОУ 23950595), ТзОВ «Пластик-Пак»(ЄДРПОУ 30650622), ПП «Набор-Буд»(ЄДРПОУ 34559103) та ПП «Траст ТЕР»(ЄДРПОУ 19328849).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Компанія «Експерт»та ТзОВ «Компанія «Експерт» з ПП «Бізнес Груп»(ЄДРПОУ 36828601), ПП «Оптіма-інформ»(ЄДРПОУ 36823528), ПП «Версант»(ЄДРПОУ 36828580), ТзОВ «Цайпер-Україна»(ЄДРПОУ 32484335), ТзОВ «Крафт ЛВ»(ЄДРПОУ 37399009), ПП «Віста-Плюс»(ЄДРПОУ 36610119), ПП «Сервіс доріг»(ЄДРПОУ 34259967), ПП «МКМ-сервіс»(ЄДРПОУ 35383180), ПП «Воллі»(ЄДРПОУ 34029609) та ПП «Трансфаворит»(ЄДРПОУ 33087015) підтверджені вищевказаними первинними бухгалтерськими документами. За таких обставин, позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

В Акті перевірки № 2477/287/23-118/35185839 від 06.10.2011 року відповідач зазначає, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів чи інших документів, які засвідчують перевезення товару по вищевказаних контрагентах. При цьому, згідно умов договорів поставки та виконання робіт, обов'язок по доставці товару було покладено на контрагентів позивача, відповідно всупереч переконанням відповідача у позивача не повинно і не могло бути будь-яких документів щодо здійснення транспортування чи виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, сортування, групування тощо, а відтак є правомірною відсутність таких доказів у позивача.

Щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, на яких вказує відповідач в Акті перевірки № 2477/287/23-118/35185839 від 06.10.2011 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «Компанія «Експерт»документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0002972300/26081 від 18.10.2011 року та №0002982300/26080 від 18.10.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Експерт»(ЄДРПОУ 35185839) 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.