Постанова № 19991618, 02.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 р. № 2а-10227/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.

з участю

секретаря судового засідання Івашків В.І.

представників сторін:

від позивача: Алексеєнко А.А.

від відповідача: Карпин Я.С.

розглянув в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного державного постачальницько-збутового підприємства «Львівелектромашоптторг»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним та скасування наказу від 01.09.2011 року № 1000 та визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного державного постачальницько-збутового підприємства «Львівелектромашоптторг»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним та скасування наказу від 01.09.2011 року № 1000 про проведення позапланової виїзної перевірки та визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Ухвалою судового засідання від 02.12.2011 року провадження у справі в частині визнання неправомірними дій посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення у довідці зустрічної звірки від 08.09.2011 року №2378/23-2/01882350 висновків закрито.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що рішення субєкта владних повноважень про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»суперечить закону, так як було прийнято податковим органом за відсутності підстав, визначених Податковим кодексом України. Так, ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»в десятиденний термін було надано відповідь (із підтверджуючими документами) на запит ДПІ у Залізничному районі м. Львова про надання інформації, а тому підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, у відповідності до ст.78 Податкового кодексу України, в податкового органу не було. Викладені в акті висновки податкового органу про порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, про нікчемність вчинених ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»правочинів, про відсутність обєктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ зроблені з перевищенням повноважень податкових органів та не узгоджуються з фактичними обставинами спірних правовідносин. З огляду на викладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов від 09.11.2011 року № 9/10-008 та додатковому поясненні до заперечення на адміністративний позов від 02.12.2011 року № 9/10-008, просив суд відмовити в задоволенні позову. Вважає, що викладені в спірному наказі мотиви є достатніми підставами для прийняття податковим органом рішення про призначення виїзної позапланової перевірки, а висновки проведеної перевірки є цілком обґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

При прийнятті постанови стосовно вимоги щодо скасування наказу про проведення позапланової виїзної перевірки суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій, яке оформлено наказом №1000.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок унормовані ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 цього Кодексу. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу, а саме: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків; документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови вручення під розписку платнику податків до початку перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки. З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідач зазначив ненадання пояснень та документальних підтверджень щодо проведених взаємовідносин з ТОВ «Форпост-2002»на запит від 17.08.2011 р. №26863/23-118.

При цьому, в якості правової підстави для призначення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем у спірному наказі визначені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Системно проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як: 1) отримання податковим органом інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, 2) вручення платнику податків письмового запиту з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 3) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу.

Втім, з наявних у справі документів вбачається, що відповідний запит було складено відповідачем 17.08.2011 року №26863/23-118, у звязку з поданням податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року, однак жодної інформації про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, станом на 17.08.2011 року відповідач не отримував.

Згідно із вказаним запитом платнику податків було запропоновано впродовж 10-ти робочих днів надати пояснення та документальне підтвердження щодо проведення взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Форпост-2002».

Листом від 18.08.2011 р. №8/15-03 позивачем були надані всі первинні документи, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Форпост-2002». При цьому, 01.09.2011 року відповідачем був прийнятий наказ №1000 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг», що прямо суперечить закону.

Згідно з п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом встановлено, що запит податкового органу від 17.08.2011 р. №26863/23-118 не відповідає вимогам п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, оскільки не містить вичерпного переліку та підстав на отримання запитуваної інформації, а відтак такий запит не є обовязковим до виконання платником податків в силу положень ч.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вказує на порушення відповідачем вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки станом на 17.08.2011 року (день направлення запиту) перевірка ТОВ «Форпост-2002»не здійснювалась і податкова інформація про факти можливого порушення ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»податкового законодавства до ДПІ у Залізничному районі м. Львова не надходила, а сам факт подання податкової декларації з ПДВ не є підставою для отримання пояснень та документальних підтверджень щодо проведення взаєморозрахунків з певними контрагентами. Крім того, суд бере до уваги той факт, що позивачем неодноразово надавалась інформація на запити відповідача щодо взаємовідносин з ТОВ «Форпост-2002».

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) безпідставно скеровано письмовий запит платнику податків про надання пояснень та їх документальних підтверджень з питань взаємовідносин з ТОВ «Форпост-2002», 2) при наявності факту надання документів щодо взаємовідносин ТОВ «Форпорст-2002»податковим органом прийнято рішення про проведення позапланової перевірки.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, відтак, підлягає скасуванню.

При прийнятті постанови стосовно вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу №1000 від 01.09.2011 року. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Форпост-2002»та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року

Результати проведеної перевірки оформлені довідкою від 08.09.2011 р. №2378/23-2/01882350.

Щодо складання довідки від 08.09.2011 р. №2378/23-2/01882350 «Про результати проведеної зустрічної звірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Форпост-2002»та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.»суд зазначає, що пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналогічну норму містить пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772, яким передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Таким чином, ДПІ у Залізничному районі м. Львова порушено вимоги ст.86 Податкового кодексу України та п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772, оскільки за результатами проведеної перевірки посадові особи ДПІ у Залізничному районі м. Львова встановлюють порушення ст.ст. 135, 137, 138, 139, 185, 188, 198 Податкового кодексу України, а результати перевірки оформляють у формі довідки, яка повинна свідчити про відсутність порушень.

Крім того, судом встановлено, що при складанні довідки від 08.09.2011 р. №2378/23-2/01882350 «Про результати проведеної зустрічної звірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Форпост-2002»та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.»посадові особи ДПІ у Залізничному районі м. Львова вийшли за межі своїх повноважень, оскільки наказом від 01.09.2011 р. №1000 чітко визначено, що позапланову виїзної перевірки ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»слід провести виключно з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Форпост-2002». Всупереч наказу від 01.09.2011 р. №1000, виданого начальником ДПІ у Залізничному районі м. Львова, перевірка ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»здійснюється і по ряду інших контрагентів, зокрема КП «Житловик», КП «Старосамбірське міське водопровідне-каналізаційне господарство», ПП «Фірма ТКС», ПП «Монтажник», ТОВ «Кран-Ресурс», ТОВ МТВО «Комплекс», ТОВ «Гал-ТВС».

Окремо суд бере до уваги, що викладені в довідці від 08.09.2011 р. №2378/23-2/01882350 висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються зібраними судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань визначений Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення вказаного акту законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Суд додатково зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на норми п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Правильність саме такого висновку підтверджується правовими позиціями, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9), відповідно до п.18 котрої перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст довідки від 08.09.2011 р. №2378/23-2/01882350, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити у повному обсязі та скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та визнати неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу та з перевищенням повноважень податкових органів в частині висновків про порушення платником податків ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Судові витрати у вигляді 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 01.09.2011р. №1000 «Про проведення позапланової виїзної перевірки Головного державного постачальницько-збутового підприємства «Львівелектромашоптторг»».

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Головного державного постачальницько-збутового підприємства «Львівелектромашоптторг»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост-2002»та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., результати якої оформлені довідкою від 08.09.2011 року №2378/23-2/01882350.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного державного постачальницько-збутового підприємства «Львівелектромашоптторг» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, ідентифікаційний код 01882350) судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 05.12.2011 року.

Суддя Лунь З.І.

З оригіналом згідно

Суддя Лунь З.І.