Постанова № 19990959, 08.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2011 року Справа № 2а-9372/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача ДПІ в Лутугинському районі

Луганської області: ОСОБА_1 (довіреність № 9831/10 від 31.10.2011, дійсна до 31.10.2012),

представника відповідача

ДП «Луганськвугілля»: ОСОБА_2 (довіреність № 03/5-623 від 25.12.2010, дійсна до 25.12.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру м. Луганськ 09.04.2003. ДП «Луганськвугілля» має у своєму складі відокремлений підрозділ «Шахта ім. ХІХ зїзду КПРС», який перебуває на податковому обліку в ДПІ в Лутугинському районі

Станом на 12.10.2011 відповідач має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 292988,03 грн., з яких: плата за користування надрами 251099,44 грн., із земельного податку 41888,59 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань, що підтверджується податковими розрахунками земельного податку та розрахунками з плати за землю. Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: відповідачу були направлені перша податкова вимога від 05.08.2004 № 1/71 та друга податкова вимога від 27.09.2004 № 2/86, що не були виконані.

Враховуючи наявність податкового боргу, 22.09.2011 податковим керуючим ДПІ в Лутугинському районі Луганської області було описане належне платнику податків майно, що підтверджується актом опису № 7 та передано у податкову заставу.

На підставі викладеного позивач просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Державного підприємства «Луганськвугілля», що перебуває у податковій заставі.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2011 уточнила позовні вимоги та просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна Відокремленого підрозділу «Шахта імені ХІХ зїзду КПРС» Державного підприємства «Луганськвугілля», код ЄДРПОУ 26447678, що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису № 7 від 22.09.2011 за порядковими номерами: № 432 будівля бібліотеки (інв. № 11521); № 433 будівля клуба (інв. № 11500); № 434 будівля клуба (інв. № 11524); № 435-488 база відпочинку «Романтик»; № 489 нежитлове приміщення (інв. № 1021).

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав уточнені позовні вимоги, надав відзив на адміністративний позов та додатково пояснив, що ДП «Луганськвугілля» є планово збитковим підприємством, коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає для оплати всіх необхідних видатків, із запланованих 112 млн. грн. державної підтримки фактично отримано 72 млн. 565 тис. грн., у звязку з чим податковий борг утворився з обєктивних причин. Крім того представник відповідача зазначив, що ДП «Луганськвугілля» приймає участь у процедурі погашення заборгованості у порядку, передбаченому Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно енергетичного комплексу». Процедура погашення заборгованості продовжена до 01.01.2013, тому протягом перебування відповідача в Реєстрі підприємств, які приймають участь у процедурі погашення заборгованості, будь які стягнення за виконавчими документами зупиняються. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру м. Луганськ 09.04.2003 № 25370169Ю0043256 (а. с. 5). ДП «Луганськвугілля» має у своєму складі відокремлений підрозділ «Шахта ім. ХІХ зїзду КПРС», який був створений на підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України № 3 від 07.04.2003 (а. с. 8), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 11). Перебуває на податковому обліку в ДПІ в Лутугинському районі Луганської області з 14.11.2003 (а. с. 12).

Станом на 12.10.2011 відповідач має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 292988,03 грн., з яких: плата за користування надрами 251099,44 грн., із земельного податку 41888,59 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань, самостійно визначених платником податків в податкових розрахунках з плати за користування надрами (а. с. 13-21) та податкових розрахунках із земельного податку (а. с. 22-24), що також підтверджується довідкою зворотнім боком облікової картки (а. с. 64-79).

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо нарахування та визначення податкового зобовязання із застосування штрафних санкцій та направлення відповідачу податкових вимог виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом із нормами Податкового кодексу України слід застосовувати також норми раніше діючого законодавства.

Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин щодо стягнення податкового боргу за 2008 рік), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п. п. 6.2.3 п. 6.2 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 6 Закону України №2181 та з метою погашення податкового зобовязання, ДПІ в Лутугинському районі Луганської області відповідачу були направлені перша податкова вимога від 05.08.2004 № 1/71 (а. с. 25), що була отримана 27.08.2004, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на поштовому повідомленні, та друга податкова вимога від 27.09.2004 № 2/86 (а. с. 26), що була отримана 07.10.2004, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства на поштовому повідомленні. Зазначені вимоги не були виконані, у встановленому законом порядку не оскаржувались. З вищевикладеного впливає, що сума податкового боргу є узгодженою.

Зазначені заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ в Лутугинському районі Луганської області були направлені платіжні вимоги до банків, що обслуговують відповідача, для стягнення суми податкового боргу з рахунків відповідача (а. с. 27-42). Але зазначені вимоги було повернуто в звязку з відсутністю коштів на рахунках платника податків.

Відповідно до акту опису майна від 22.09.2010 № 7 (а. с. 43-46) ДПІ в Лутугинському районі Луганської області проведено опис майна ДП «Луганськвугілля» у податкову заставу, про що зроблено запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 47, 95-96, 105).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового Кодексу України зазначено, що кожна особа зобовязана сплачувати встановлені цим Кодексом, податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником земельного податку, що підтверджується податковими розрахунками з плати з аземлю (а. с. 22-24).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України, платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до ст.. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі ст. 287 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Луганськвугілля» є платником за користування надрами для видобування корисних копалин, що підтверджується податковими розрахунками з плати за користування надрами (а. с. 13-21)

Відповідно до ст.. 262 Податкового кодексу України, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Відповідно до п. п. 263.11.1 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби:

- за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини;

- за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п. п. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта.

Відповідно до п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України, платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби:

- за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини;

- за місцем обліку платника в разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно ст. 15 Податкового кодексу України платники податків - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вищезазначеним Кодексом.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов'язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до зазначених вище матеріалів справи, якими підтверджується наявність податкового боргу з земельного податку та плати за користування надрами, загальна сума заборгованості складає 292988,03 грн.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

З огляду на викладене суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому позов Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі задовольнити повністю.

Надати Державній податковій інспекції в Лутугинському районі Луганської області дозвіл на погашення суми податкового боргу в сумі 292988,03 грн. за рахунок майна Відокремленого підрозділу «Шахта імені ХІХ зїзду КПРС» Державного підприємства «Луганськвугілля», код ЄДРПОУ 26447678, що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису № 7 від 22.09.2011 за порядковими номерами:

-№ 432 будівля бібліотеки (інв. № 11521);

-№ 433 будівля клуба (інв. № 11500);

-№ 434 будівля клуба (інв. № 11524);

-№ 435-488 база відпочинку «Романтик»;

-№ 489 нежитлове приміщення (інв. № 1021).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2011 року.

СуддяВ.В. Матвєєва