Постанова № 19990531, 08.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-3600/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Ковальова О.А., відповідача участі не приймав,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Алекс-Полімер»до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алекс-Полімер»(далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011р. №0000142330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 597,63 грн., в т.ч. 478,10 грн. за основним платежем та 119,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 22.08.2011р. №0000152330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 9675,90 грн., в т.ч. 9674,90 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.08.2011 р. посадовою особою відповідача прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення, які прийнято на підставі акта перевірки складеного відповідачем з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт».

Висновки відповідача щодо визначення позивачеві грошових зобовязань ґрунтуються на тому, що формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, є неправомірним оскільки господарські операцій між позивачем та ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт»проведені на підставі нікчемних правочинів. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача вказує, що господарські операції між ним та ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт»носять реальний характер, підтверджуються належними чином складеними первинними документами, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 08.12.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 13.12.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтенсивник Плюс»за грудень 2010р. та ТОВ СП «Укрліфт»за січень 2011р.

Результати перевірки оформлені актом №352/23-30/36686460 від 04.08.2011 р. (а.с.8-20).

В ході перевірки встановлено порушення:

- ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010р. в сумі 478,10 грн., за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих робіт від ТОВ «Інтенсивник Плюс»по угодах визнаних нікчемними. Не підлягають амортизації витрати з придбання робіт по ремонту нерухомості від ТОВ СП «Укрліфт»по нікчемним правочинам;

- ст. 196, п.п. 198.1, п.п. 198.4, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ за січень 2011р. в сумі 9674,90 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості послуг, отриманих від ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», факт одержання яких не підтверджено по угодах, визнаних нікчемними.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011р. №0000142330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 597,63 грн., в т.ч. 478,10 грн. за основним платежем та 119,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 22.08.2011р. №0000152330, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 9675,90 грн., в т.ч. 9674,90 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21, 22).

Визначаючи позивачеві податкові зобовязання відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт».

Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, відповідач посилається на акти складені ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 07.06.2011р. №811/233-36494813 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Інтенсивник Плюс»(а.с. 118-127) та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011р. №1011/23-307/36575169 про результати невиїзної перевірки ТОВ СП «Укрліфт»(а.с. 128-135).

Відповідно до вказаних актів, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», а отже, правомірності формування валових витрат та податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Інтенсивник Плюс»був укладений договір від 15.12.2010р. (а.с.26).

За умовами вказаного договору ТОВ «Інтенсивник Плюс»взяв на себе зобовязання виконати роботи по перепакуванню плівки стрейч.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, якими підтверджується факт транспортування плівки виконавцю робіт - ТОВ «Інтенсивник Плюс»та в зворотньому напрямку (а.с. 27, 30), акт здачі-приймання робіт від 17.12.2010р. (а.с. 28), податкова накладна №592 від 17.12.2010р., платіжне доручення від 12.01.2011р. №229 щодо оплати вартості виконаних робіт (а.с. 34). Крім того, позивачем, на підтвердження подальшої реалізації плівки стрейч надано: договір поставки №П2689 від 22.02.2010р. (а.с.79-92), видаткові накладні від 18.01.2011р., 25.01.2011р., 08.02.2011р. (а.с. 31-33).

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ СП «Укрліфт»17.01.2011р. був укладений договір підряду на будівництво №1 (а.с. 35, 36), за умовами якого ТОВ СП «Укрліфт»взяло на себе зобовязання виконати роботи з перепланування і ремонту приміщення по провулку Кіндрата Жданова, 25 у м. Олександрія Кіровоградської області.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано договірну ціну на будівництво, акт приймання виконаних підрядних робіт, довідку про вартість виконаних підрядних робіт, податкову накладну від 28.01.2011р. №49, платіжне доручення від 17.02.2011р. №257 про оплату вартості виконаних підрядних робіт (а.с. 37-42).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», оскільки, як свідчить зміст акту перевірки, в ході перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», не досліджувались та юридична оцінка їм не надавалась.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відомостях, які містяться в актах перевірки складених ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 07.06.2011р. №811/233-36494813 про результати невиїзної перевірки ТОВ «Інтенсивник Плюс»(а.с. 118-127) та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011р. №1011/23-307/36575169 про результати невиїзної перевірки ТОВ СП «Укрліфт»(а.с. 128-135).

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказані акти, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», оскільки зазначені акти носять суто формальний характер та суперечать фактичним обставин справи.

Так, в п. 2.9 акту про перевірку ТОВ «Інтенсивник Плюс»зазначається, що фактичне місце здійснення діяльності встановити немає можливості, документи бухгалтерського та податкового обліку за податковою адресою не знаходяться.

Про формальність вказаних висновків свідчать наступні обставини.

Відповідно до змісту ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011р. у справі №5005/3358/2011 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/19277814) 16.03.2011р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Інтенсивник Плюс»за процедурою передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2011р. ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтенсивник Плюс".

Вказані обставини свідчать про те, що станом на час проведення перевірки посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Інтенсивник Плюс»останнє було ліквідоване, як юридична особа, а тому є незрозумілим як можливо було перевіряти юридичну особу, яка станом на дату проведення перевірки є ліквідованою.

Щодо перевірки проведеної ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська відносно ТОВ СП «Укрліфт»судом встановлено, що зміст акту перевірки свідчить про відсутність посадових осіб вказаного товариства за юридичною адресою, а також, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічно, діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, вказані висновки спростовуються доказами зібраними у справі.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. №2а/0470/4683/11 (а.с. 108-114) вирішено справу за позовом ТОВ СП «Укрліфт»до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська. У вказаній справі предметом позовних вимог були дії відповідача під час проведення невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 05.04.2011р. №1011/23-307/36575169, тобто, тим самим актом на який посилається відповідач в даній справі. Позов ТОВ СП «Укрліфт»задоволено повністю.

Разом з тим, у суду відсутні відомості щодо набрання вищевказаною постановою законної сили, а тому під час розгляду даної справи суд приймається до уваги лише правові наслідки звернення ТОВ СП «Укрліфт»до суду з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська. Вказані наслідки свідчать про наявність управлінського персоналу та знаходження ТОВ СП «Укрліфт»за юридичною адресою, а тому повністю спростовують доводи відповідача в даній справі та доводи ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська викладені у відповідних актах перевірки.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт»суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих послуг (робіт), одержав податкову накладну, складену належним чином, поніс реальні витрати повязані з оплатою послуг (робіт) суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним своїм контрагентам - ТОВ «Інтенсивник Плюс»та ТОВ СП «Укрліфт», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкових зобовязань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправними і вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

№0000142330 від 22 серпня 2011р. щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 597,63 грн., у тому числі за основним платежем 478,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 119,53 грн.;

№0000152330 від 22 серпня 2011р. щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9675,90 грн., у тому числі за основним платежем 9674,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 13.12.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.