Постанова № 19990392, 12.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року 2а-4669/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Совича О.І.,

представника позивача: Рубан Л.П.,

представника відповідача: Заріцького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області провизнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000842353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10059,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги. Зокрема, у заяві від 05.12.2011 він вніс зміни до позовних вимог в частині опису господарських операцій, зазначивши, що контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс-плюс»надавались транспортні послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції, а не здійснювався продаж товару. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2011 №0000842353.

В основу визначення податкового зобовязання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених ТОВ «Екобудсервіс-плюс»у складі ціни придбаних транспортних послуг по перевезенню сільськогосподарської продукції насіння соняшнику (надалі автотранспортні послуги). За твердженням посадових осіб податкового органу, правочини з надання автотранспортних послуг є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки виконавець послуг ТОВ «Екобудсервіс-плюс» за адресою місцезнаходження відсутній, в нього також відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, які цей субєкт господарювання міг би використовувати для здійснення фінансово-господарської діяльності. З наведених обставин посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що правочини між позивачем і цим контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мали на меті незаконне отримання податкових вигід, тому вони суперечать інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з надання автотранспортних послуг між ним і товариством з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс-плюс» мали реальний характер, це підтверджується документально: договором про надання послуг по перевезенню вантажів, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками про оплату послуг, податковими накладними тощо. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 та, відповідно до Свідоцтва № 100336694 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 (акт перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1.6, 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин першої, пятої статті 203, пункту першого, другого статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 10059,00 грн.

Вказані порушення повязуються з придбанням позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс-плюс» автотранспортних послуг у грудні 2010 року - січні 2011 року.

За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1536,8 грн. та за січень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8522,00 грн. у складі ціни придбаних автотранспортних послуг.

Проте, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за вказаним контрагентом.

Як убачається з акта перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770, під час аналізу дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а також вивчення господарських правовідносин між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Екобудсервіс-плюс» податковим органом були використані матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Екобудсервіс-плюс»з питань правильності визначення повноти нарахуваня та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нафта-Капітал»за період з 01.11.2010 по 30.11.2010, а саме акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Полтава від 21.03.2011 № 2341/15-2/35439746, копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно з вказаним Актом перевірки, податковий орган встановив, що в перевіряємий період ТОВ «Екобудсервіс-плюс» перебувало у господарських відносинах з ПП «Нафта-Капітал» та отримало від останнього товари (роботи послуги) на суму 6 137 065,63 грн. За результатами господарської операції ТОВ «Екобудсервіс-плюс» сформувало у листопаді 2010 року податковий кредит у розмірі 1 227 413,13 грн. та відобразило це у податковій декларації з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтава зроблено висновок, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Екобудсервіс-плюс», які придбані даним підприємсвтом у ПП «Нафта-Капітал» (у подальшому були поставлені ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»), мають ознаки фіктивних, оскільки контрагент ТОВ «Екобудсервіс-плюс»- ПП «Нафта-Капітал» не мав фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару.

У свою чергу, під час перевірки ПП «Нафта-Капітал»(акт камеральної перевірки від 19.01.2011 №8) Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що згідно розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року працівники за основним місцем роботи відсутні; витрати на оплату праці згідно декларації за 9 місяців 2010 року становлять 6083 грн. Перевіряючими у ході перевірки відібрано пояснення у керівника ПП «Нафта-Капітал»ОСОБА_3 Під час співбесіди з працівниками Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_3 повідомив, що він є власником підприємства лише формально, фактично фінансово-господарську діяльність не здійснював.

Крім того, згідно акту обстеження від 17.01.2011 №18, ПП «Нафта-Капітал»не знаходиться за адресою, вказаною у реєстраційних документах. У звязку з цим Кременчуцькою ОДПІ підприємству ПП «Нафта-Капітал»20.01.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Здійснивши аналіз матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, посадові особи Кременчуцької ОДПІ встановили відсутність у ПП «Нафта-Капітал»необхідних умов для досягнення відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

На підставі отриманих даних та наведених фактів, посадові особи Державної податкової інспекції у м. Полтава дійшли висновку про те, що ТОВ «Екобудсервіс-плюс», неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за листопад 2010 року по контрагенту ПП «Нафта-Капітал», а тому діяльність ПП «Екобудсервіс-плюс» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а угоди на поставку товарів (робіт, послуг), що укладені між ним і ПП «Нафта-Капітал», суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Враховуючи наведені обставини, слідкуючи за ланцюгом постачання, посадові особи ДПІ у Миронівському районі Київської області, дійшли висновку, що ТОВ «Екобудсервіс-плюс»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з надання автотранспортних послуг. До того ж, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Екобудсервіс-плюс»трудових, транспортних ресурсів, власної або орендованої земельної ділянки, виробничо-складських приміщень, майна тощо, що також свідчить, на думку податкового органу, про нереальність господарських операцій між ТОВ «Екобудсервіс-плюс»та ПАТ “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів”.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000842353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10059,00 грн.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ «Екобудсервіс-плюс»є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2007 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа здійснює наступні види господарської діяльності: оптова торгівля будівельними матаріалами, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, будівництво інших споруд.

22 грудня 2010 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Екобудсервіс-плюс» укладено договір №775, відповідно до умов якого, з грудня 2010 року по січень 2011 року позивач придбавав у ТОВ «Екобудсервіс-плюс»послуги з автоперевезення сільськогосподарської продукції (а.с. 41-42).

У грудні та січні 2010 року ТОВ «Екобудсервіс-плюс» виставило позивачу для оплати рахунки-фактури на загальну суму 60352,80 грн. (а.с. 49-50).

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Екобудсервіс-плюс». Згідно з банківськими виписками позивач у січні та лютому 2011 року в оплату за надані послуги перерахував на рахунок ТОВ «Екобудсервіс-плюс»кошти у розмірі 60352,80 грн.

Транспортування товарів здійснювалось контрагентом позивача. Факт поставки товару оформлено товаро-транспортними накладними, що підписані уповноваженими особами позивача (а.с. 43-45). Згідно з копіями товаро-транспортних накладних, досліджених у судовому засіданні, ТОВ «Екобудсервіс-плюс»надало автотранспортні послуги на загальну суму 60352,80 грн.

З товаро-транспортних накладних та акта виконаних робіт від 25.12.2010 №25 убачається, що транспортування сільськогосподарської продукції насіння соняшнику здійснювалось зі складів Новомосковської філії закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер»(с. Рокита, Елеватор №2) на адресу складів позивача (м. Миронівка).

Крім цього, у товаро-транспортних накладних зазначено марки та номери автомобілів та прізвища водіїв; вказано вагу насіння соняшника, який транспортувався. Крім цього, у акті виконаних робіт зазначена відстань між пунктами призначення.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних автотранспортних послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Екобудсервіс-плюс»податкові накладні на загальну суму 60352,80 грн., у тому числі ПДВ - 10058,80 грн.

З даних акта перевірки, розрахунку розміру податкових зобовязань, визначених на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а також пояснень представників сторін судом встановлено, що у грудні 2010 року та січні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту та заявив до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість кошти у розмірі 10058,80 грн., сплачені ТОВ «Екобудсервіс-плюс»у складі ціни за придбані автотранспортні послуги, що підтверджені податковими накладними (а.с. 46-47).

Відносно вказаних сум податку на додану вартість, що були включені до складу податкового кредиту та заявлені до бюджетного відшкодування, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та нечинним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, які виникли до 01.01.2011, регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змінё а вказані законодавчі акти втратили чинність.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частини друга статті 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Екобудсервіс-плюс»у складі ціни придбання послуг на підставі правочину, який податковий орган вважає нікчемним. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга надання послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання автотранспортних послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт надання автотранспортних послуг позивачу ТОВ «Екобудсервіс-плюс»та оплати їх вартості підтверджується документально: договором про надання автотранспортних послуг, актом виконаних робіт, товаро-транспортними накладними, податковими накладними, банківськими виписками; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Екобудсервіс-плюс», є безпідставним.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Екобудсервіс-плюс» і ПП «Нафта-Капітал», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для даної справи, адже виходять за межі предмету доказування та стосуються правовідносин, які виникли між особами, які не беруть участі в даній справі, їх прав та обовязків.

Крім того, суд зазначає, що обовязок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість після 01.01.2011 визначається положеннями розділу V Податкового Кодексу України.

Обєкти оподаткування, порядок та особливості визначення бази оподаткування визначаються статтями 185, 188-192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового Кодексу України обєкти оподаткування, визначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а»пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового Кодексу України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(надалі - Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач відніс суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних автотранспортних послуг, підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання автотранспортних послуг на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

На дату поставки товару ТОВ «Екобудсервіс-плюс»було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.6, 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин першої, пятої статті 203, пункту першого, другого статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 №0000842353.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 грудня 2011 року.