Постанова № 19990352, 08.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року 2а-4488/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача Оверченко О.С.,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

доПриватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство»

простягнення податкової заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська обєднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство»про стягнення податкової заборгованості за платежем «Податок з доходів фізичних осіб»у сумі 71005,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку з доходів фізичних осіб. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 05.10.2011 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 20.10.2011, але у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача відкладено на 24.11.2011 та 08.12.2011.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду зявився представник позивача.

Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, надіслав чергове клопотання про відкладення справи у звязку з тим, що директор і головний бухгалтер підприємства перебувають у відрядженні, тому не можуть зявитися до суду для здійснення представництва інтересів позивача.

Розглянувши клопотання відповідача суд визнав, що неявка до суду представника відповідача сталася без поважних причин, оскільки відповідач є юридичною особою, яка не позбавлена права обрати будь-яку фізичну особу для здійснення представництва її інтересів у суді, а не лише директора чи головного бухгалтера. У звязку з цим суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надіслав письмове заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що податковий борг з податку з доходів фізичних осіб виник у грудні 2003 року, визначений законом строк давності, в межах якого податковий орган має право вимагати стягнення податкового боргу, сплинув. У звязку з цим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Білоцерківське птахопідприємство»(правонаступник Закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство») є юридичною особою, що зареєстрована 22.09.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13281050014000447), як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 28.12.1992 за №66.

У вересні 2009 року посадовими особами Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт перевірки від 13.03.2009 №885/23-2-19405691/54).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що станом на 30.09.2008 року за відповідачем рахується заборгованість з податку з доходів фізичних осіб за 2003 рік в сумі 71005,50 грн.

Як убачається з акта перевірки, вказані податкові зобовязання виникли в грудні 2003 року, строк сплати до 31.01.2004 (а.с. 32).

В акті перевірки також відображено, що відомості за формою №1ДФ про виплачені доходи та утримані податки за період, що перевірявся, відповідачем подавалися своєчасно (а.с. 33).

Наведені факти не заперечувались представником податкового органу під час судового розгляду.

Судом установлено, що жодних податкових повідомлень-рішень з приводу визначення відповідачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб за грудень 2003 року в сумі 71005,50 грн. податковим органом не приймалося, податкові вимоги з приводу стягнення вказаної заборгованості відповідачу не надсилалися.

З дослідженої у судовому засіданні картки особового рахунку відповідача за платежем «Податок з доходів найманих працівників»станом на 31.12.2009 убачається, що заборгованість у сумі 71005,50 грн. за відповідачем не рахується.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ту обставину, що визначений законом строк давності для нарахування та стягнення податкового боргу сплинув.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок нарахування і сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб визначається Законом України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обєктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

Платниками податку, в силу положень пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Але, якщо виплата доходу на користь фізичної особи резидента здійснюється податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) або фізичною особою чи представництвом нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1 Закону).

Згідно з пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статі 8 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Ставка податку, за загальним правилом, визначеним у пункті 7.1 статті 7 вказаного Закону, становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно з підпунктом 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як було встановлено судом, податкові зобовязанні у сумі 71005,50 грн. винили у відповідача в грудні 2003 року у звязку з виплатою доходів найманим працівникам, про що відповідач подавав до податкового органу звіти за формою №1ДФ про виплачені доходи та утримані податки.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який діяв на момент виникнення податкового боргу у 2003 році та проведення перевірки відповідача у 2009 році, та установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В силу положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 вказаного Закону в разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Як вже зазначалось, податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 71005,50 грн. виникло у відповідача в грудні 2003 року. Жодних передбачених законом дій щодо визначення та узгодження податкового зобовязання до моменту предявлення позову податковий орган не вчинив. Позов про стягнення податкової заборгованості предявлено позивачем 04.10.2011 зі значним пропуском строків, передбачених статтею 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення податкових зобовязань та стягнення податкового боргу.

За заведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВолков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови 09 грудня 2011 року.