Постанова № 19988459, 28.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-8755/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    28 листопада 2011 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.04.2010 року №0000562301/0, від 21.06.2010 року №0000562301/1, від 02.08.2010 року №0000562301/2 та від 13.10.2010 року №0000562301/3 в частині визначення товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32760,00 грн.; визнати неправомірним зменшення відповідачем згідно акту перевірки від'ємного значення рядка 26 Декларації по податку на додану вартість на суму 336580,00 грн.

У ході судового розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги щодо податкових повідомлень-рішень та просить визнати недійсним лише податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №0000562301/3, яким товариству нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у сумі 32760,00 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року було закрито провадження у даній адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним зменшення відповідачем згідно акту перевірки від'ємного значення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість на суму 336580,00 грн.

В обґрунтування позову ВАТ "ТНК "Граніт" посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення товариством вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вважає, що названий Закон не містить правових положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції. Крім того, вважає, що за наслідками здійсненої перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про неправомірність включення до складу валових витрат витрат на інформаційно-маркетингове обслуговування, наявність яких підтверджена достовірними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення на нього, за змістом яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам закону. Зазначив, що здійснення підприємством операцій з продажу продукції за цінами, нижчими від її собівартості, не відповідає вимогам, що висуваються до господарської діяльності. Відтак, включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з реалізацією продукції за ціною, нижчою за ціну її фактичної собівартості, не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже така діяльність не спрямована на отримання доходу. Крім того, вважає, що товариством безпідставно включено до складу валових витрат витрати на інформаційне-маркетингове обслуговування, зважаючи на те, що такі витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, які б підтверджували факт надання цих послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну планову перевірку ВАТ "Транснаціональна корпорація "Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 26.03.2010 року №112/23-01/32805271.

У ході здійснення перевірки було зроблено висновок про порушення товариством, зокрема, вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновок про порушення ВАТ "ТНК "Граніт" п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 названого Закону пов'язаний з тим, що товариство віднесло до складу валових витрат витрати, що не пов'язані з власною господарською діяльністю, у загальній сумі 800216,00 грн., а саме: за ІІ-ІV квартал 2008 року - у сумі 317930,00 грн., за 2009 рік - у сумі 482286,00 грн., у зв'язку з тим, що товариство здійснювало реалізацію власної готової продукції - щебеневої продукції, відсіву та каменю бутового - за цінами, нижчими за собівартість такої продукції.

Крім того, зробивши висновок про порушення позивачем п. 5.1, пп .5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідачем у акті перевірки зазначено, що витрати у сумі 165600,00 грн. на інформаційно-маркетингове обслуговування ТОВ "ХК "Укрграніт" безпідставно віднесені до складу валових витрат товариства, оскільки вони не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правила ведення податкового обліку. При цьому, надані підприємством акти виконаних робіт не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, оскільки в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на надання послуг з інформаційно-маркетингового обслуговування. В актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, тобто немає документального підтвердження, що понесені витрати принесли економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності, що і призвело до безпідставного включення до складу валових витрат 165600,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем 13.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562301/3, яким товариству нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у сумі 32760,00 грн.

Відповідач на неодноразові вимоги суду розрахунку суми штрафних санкцій не надав, однак пояснив, що сума основного платежу не була донарахована товариству у зв'язку з тим, що база оподаткування податком на прибуток мала від'ємне значення. При цьому донарахування штрафних санкцій пов'язано виключно з порушеннями п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач суму нарахованих штрафних санкцій не оскаржував.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням, наведеним у п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Стверджуючи про те, що відповідач від реалізації власної продукції не отримав прибутку, контролюючий орган вважає, що витрати, пов'язані з виготовленням такої продукції, не можуть вважатись валовими витратами.

Між тим, суд вважає наведену правову позицію помилковою та такою, що не враховує усіх обставин справи.

Так, діяльність платника податку по виробництву та реалізації своєї продукції супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав прибуток.

З наведених приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що названий Закон при регулюванні спірних правовідносин не містить положень про те, що продукція суб’єкта господарювання не може бути реалізовані за ціною, що є нижчою за її собівартість. При цьому, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" взагалі не пов'язує право платника податку на включення відповідних витрат до складу валових витрат з фактом отримання прибутку, як на цьому наполягає відповідач, а лише містить застереження, що витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства, яка, у свою чергу, направлена на отримання доходу, а не прибутку.

Отже, позивач може реалізувати свій товар за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись у межах звичайних цін.

Досліджуючи ці обставини, судом було встановлено, що ВАТ "ТНК "Граніт" здійснювало реалізацію щебеневої продукції, відсіву та каменю бутового за наступними цінами: з 01.01.2008 року - щебінь фр. 20-40 - за ціною 50,00 грн. (з ПДВ), щебінь фр. 5-20 - за ціною 75,00 грн. (з ПДВ), відсів гранітний фр. 0-10 - за ціною 5,00 грн. - 7,00 грн.; з 01.01.2009 року - щебінь фр. 20-40 - за ціною 45,00 грн. (з ПДВ), щебінь фр. 5-20 - за ціною 65,00 грн. (з ПДВ), відсів гранітний фр. 0-10 - за ціною 5,00 грн. - 7,00 грн.

В підтвердження обставин того, що на ринку ідентичних товарів існували аналогічні ціни, позивач надав дані про відпускні ціни на таку ж продукцію СП "Щорсівський гранітний кар'єр" Укооппостачмашу та ВАТ "Коростенський щебзавод", які формували ціну на продукцію у співставних умовах. Зокрема, ціни на гранітну продукцію СП "Щорсівський гранітний кар'єр" Укооппостачмашу з 21.01.2008 року становили: щебінь фр. 20-40 - 50,00 грн. (з ПДВ), щебінь фр. 5-20 - 75,00 грн. (з ПДВ), відсів - 6,00 грн. що повністю відповідає цінам позивача на його продукцію. Відпускні ціни на продукцію ВАТ "Коростенський щебзавод" з 12.03.2008 року становили: щебінь фр. 20-40 - 23,00 грн. (без ПДВ), щебінь фр. 5-20 - 47,00 грн. (без ПДВ); з 27.01.2009 року - щебінь фр. 20-40 - 29,00 грн. (без ПДВ), щебінь фр. 5-20 - 49,00 грн. (без ПДВ), що навіть є меншими за ціни, за якими свою продукцію реалізовував позивач у аналогічний період.

Встановлюючи питання наявності у позивача господарської мети при реалізації свої продукції за зазначеними цінами, судом враховується, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ВАТ "ТНК "Граніт" є розроблення гравійних та піщаних кар'єрів, оброблення каменю.

Як вбачається з даних про виробництво щебеневої продукції ВАТ "ТНК "Граніт" за 2008-2009 роки, виробництво такої продукції у зв'язку з кризою було скорочено з 392915 т у 2008 році до 242231 т у 2009 році. Відповідно, сума від реалізації щебеневої продукції з 13557 тис. грн. за 2008 рік скоротилась до 8935,4 тис. грн. у 2009 році.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, аби залишитись на ринку щебеневої продукції та виправдати здійснену модернізацію основних фондів, товариство змушено було сформувати ціни на його продукцію, виходячи з попиту на цей вид продукції та з урахуванням цін, які сформувались на неї у даному регіоні.

Крім того, в підтвердження обставин того, що у інших регіонах України сформувались аналогічні ціни на цей вид продукції позивач надав видаткові накладні інших постачальників такої ж продукції: ВАТ "Іванівський спеціалізований кар'єр" (11.02.2008 року, 17.03.2008 року ціна на щебінь фр. 5-20 становила 54,17 грн. без ПДВ, а у позивача в аналогічний період - 58,34 грн.), ВАТ "Гніванський кар'єр" (20 лютого 2008 року ціна на щебінь фр. 5-20 становила 58,33 грн. без ПДВ), ВАТ ГППК "Товкачівський" (23.05.2009 року ціна на щебінь фр. 5-25 становила 21,00 грн. без ПДВ, а у позивача - 45,83 грн. без ПДВ).

Відтак, реалізація власної продукції за ціною, що є нижчою від її собівартості, була зумовлена економічною необхідністю, адже відмова від реалізації цієї продукції призвела б до зупинення роботи підприємства.

У той же час, факт продовження діяльності товариства, незважаючи на збитковість, призвів до того, що підприємство, починаючи з І кварталу 2009 року збільшувало обсяг валових доходів, зокрема, у І кварталі 2009 року - 2003172,00 грн., за І півріччя 2009 року - 7199233,00 грн., за ІІІ квартали 2009 року - 13681374,00 грн. та за 2009 рік - 16953227,00 грн., про що свідчить структура валових доходів, наведена у акті перевірки.

Наведені обставини, які свідчать про досягнуті позивачем результати, власне і є необхідною умовою, визначеною Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка дозволяє кваліфікувати діяльність ВАТ "ТНК "Граніт" як господарську та як таку, що направлена на отримання доходу.

У той же час, всупереч встановленим обставинам, та в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на регіональному ринку щодо вартості таких послуг, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) послугами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Таким чином, оцінюючи у сукупності досліджені у справі докази, враховуючи об'єктивні умови, які вплинули на ціну продукції, та досягнутий позивачем позитивний вплив на результати господарської діяльності товариства, а також на встановлену судом ділову мету у діях платника податку, суд дійшов висновку, що реалізація власної продукції за цінами, які були нижчими від її собівартості, обумовлена розумними економічними причинами.

За наведених обставин, включення позивачем до складу валових витрат 800216,00 грн. не порушує вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що ж тосується висновку податкової інспекції про недотримання позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то судом встановлені наступні обставини.

01.03.2008 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укрграніт" (Виконавець) був укладений договір №1 на інформаційно-маркетингове обслуговування, за змістом п. 1 якого Виконавець взяв на себе зобов'язання з виконання інформаційного, маркетингового посередництва у постачанні, консультування з питань комерційної діяльності, а також інших видів послуг по обслуговуванню з питань, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності.

Заперечуючи проти включення позивачем здійснених на користь ТОВ "Холдингова компанія "Укрграніт" витрат у сумі 165600,00 грн. до складу валових, відповідач вказує на те, що у актах виконаних робіт, складених на виконання умов зазначеного договору, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, тобто немає документального підтвердження, що понесені витрати принесли економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності.

Як було зазначено, пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних послуг є в наявності у позивача. В підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "ХК "Укрграніт" позивачем, зокрема, надано договір від 01.03.2008 року №1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти про надані інформаційно-маркетингові послуги, докази здійснення розрахунків з зазначеним товариством, якими є платіжні доручення та банківські виписки з рахунків позивача.

Отже, обставини перерахування позивачем на користь ТОВ "ХК "Укрграніт" коштів за придбані послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Досліджуючи питання зв'язку витрат товариства з придбання згаданих послуг з його господарською діяльністю та обставини фактичного надання таких послуг, судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.01.2008 року ТОВ "ХК "Укрграніт" є підприємством, яке надає послуги з управління підприємствами, здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління, а також добування декоративного та будівельного каменю.

При цьому, необхідність придбання інформаційно-маркетингових послуг у ТОВ "ХК "Укрграніт" була обумовлена тим, що у 2007 році на ВАТ "ТНК "Граніт" відбулися зміни складу акціонерів товариства. До зміни органів управління підприємство практично не здійснювало господарської діяльності за основним її видом у зв'язку з недостатністю та несправністю обладнання для дроблення граніту. Зважаючи на відновлення виробництва, товариством протягом 2007-2009 років проведено реконструкцію основних фондів підприємства і відновлено роботу дробильно-сортувального комплексу, що підтверджується журналом проводок (10, 15) за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, з якого вбачається перелік введеного в дію обладнання на загальну суму 9794551,94 грн. За 2009 рік згідно журналу проводок (10, 15) також було введено в дію обладнання на загальну суму 718171,80 грн., взято в оперативний лізинг два навантажувачі WA-500-6 та WA-380-6, три автомобілі БеЛаз-7547, тепловоз та відремонтовано під'їзну залізничну колію.

Усі роботи здійснювались під координацією спеціалістів ТОВ "ХК "Укрграніт".

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які у період співпраці з ВАТ "ТНК "Граніт" безпосередньо надавали позивачу послуги від імені ТОВ "ХК "Укрграніт", пояснили, що ТОВ "ХК "Укрграніт" має кваліфікований персонал, а також виробничі можливості для надання інформаційно-маркетингових послуг, які у даному випадку полягали у відновленні та налагодженні роботи ВАТ "ТНК "Граніт". Для цього працівниками ТОВ "ХК "Укрграніт" вчинялись дії щодо пошуку пропозицій з поставки обладнання, необхідного для роботи ВАТ "ТНК "Граніт", пошук покупців продукції позивача, здійснення моніторингу цін на таку продукцію, розроблення технічної документації, складання якої вимагається чинним законодавством, здійснення комплексу робіт для покращення якості продукції позивача.

Досліджуючи реальність обставин надання послуг з інформаційно-маркетингового обслуговування, судом були досліджені результати таких послуг, зокрема: розроблені для ВАТ "ТНК "Граніт" інструкції з охорони праці №1, по охороні праці для машиніста та помічника машиніста екскаватора, з охорони праці для машиніста бульдозера, з охорони праці для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, з охорони праці для машиністів бурильних верстатів і їх помічників, з охорони праці при роботі на заточних станках, з охорони праці для слюсаря-ремонтника. з охорони праці для стропольника, з охорони праці для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, з охорони праці для газозварника, з охорони праці для електрозварювальників, з охорони праці для прибиральниці виробничих приміщень, з охорони праці для гірничих виробників, з охорони праці і техніки безпеки по охороні вибухонебезпечної зони, з охорони праці для осіб, що керують маневровою лебідкою, з охорони праці для прибиральників уступів, з охорони праці для водіїв сторонніх організацій, з охорони праці для користування бірочною системою в ДСЦ, з охорони праці для вилучення негабариту із дробарки СМД-111, з охорони праці для робітників, обслуговуючих електротельфери, з охорони праці для машиніста дробарки, з охорони праці для машиніста живильника, з охорони праці для машиніста грохота, з охорони праці для машиніста стрічкового транспортера, з охорони праці для слюсаря-ремонтника ДСЦ, з охорони праці по експлуатації, зберіганню і транспортуванню балонів зі стисненими та горючими газами на підприємстві, з охорони праці на тракторі "Бєларусь", з охорони праці для ОП при експлуатації та збереженні балонів з газами, з охорони праці для водіїв вантажних машин, з охорони праці для безпечної експлуатації водієм автомобіля БІЛАЗ, з охорони праці для кранівників (машиністів) стрілових самохідних, автомобільних кранів, з охорони праці для теслі, з охорони праці під час виконання ручних земляних робіт та інші.

З матеріалів справи також вбачається, що допомога у впорядкуванні виробничо-технічних нормативів, яка є складовою наданих інформаційно-маркетингових послуг, полягала у затвердженні директором ТОВ "ХК "Укрграніт" ОСОБА_1 плану виробництва та реалізації продукції ВАТ "ТНК "Граніт" на 2008 рік, уточненого плану на 2008 рік виробництва продукції на добу та уточненого плану виробництва позивачем на 2009 рік щебеню на добу.

Судом також був досліджений бізнес-план ВАТ "ТНК "Граніт" на 2009 рік, який розроблявся ТОВ "ХК "Укрграніт" на виконання умов договору про надання інформаційно-маркетингових послуг.

Крім того, як пояснив представник позивача, у зв'язку з наданням ТОВ "ХК "Укрграніт" на виконання умов цього ж договору послуг з покращення якості продукції ВАТ "ТНК "Граніт", уся продукція позивача відповідає вимогам, які до неї висуваються, що підтверджується наявними у матеріалах справи сертифікатами відповідності, радіаційним сертифікатом від 02.02.2011 року, протоколами сертифікаційних випробувань від 09.02.2011 року.

Судом також був встановлений факт виявлення нових, відмінних від існуючих, покупців продукції ВАТ "ТНК "Граніт", та укладення договорів та контрактів з такими покупцями (від 18.01.2008 року №3/18-01 з підприємством ОДО "Белая Русь-Брест" (Республіка Білорусь), від 15.10.2008 року №15/10-08 з ЗАТ "Агропромдор" (Російська Федерація), від 26.11.2008 року №26-11/08 з ПТУП "Грандтех" (Республіка Білорусь), від 05.01.2009 року №15 з ВАТ "Залізобетон", від 16.02.2009 року №16 з ТОВ "Берег" (Російська Федерація), копії яких приєднані до матеріалів справи).

Перелік як нових постачальників для ВАТ "ТНК "Граніт", так і нових покупців продукції позивача міститься в матеріалах справи (а.с. 127-128, т. 1). Спростувати дані, наведені у цих переліків, представник відповідача не зміг.

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність причинного зв’язку витрат ВАТ "ТНК "Граніт" з господарською діяльністю товариства, яке змогло під координацією ТОВ "ХК "Укрграніт" відновити роботу підприємства, знайти як постачальників, так і покупців для своєї продукції, а отже отримало користь від придбаних послуг. При цьому слід зазначити, що жодні з наведених обставин не були спростовані відповідачем.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "ХК "Укрграніт" правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність даної господарської операції.

Відтак, за умови ненадання відповідачем доказів в підтвердження протилежних обставин, а також враховуючи, що маркетинг як система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства, надає можливість підприємству проаналізувати ринок, вибрати найоптимальніший шлях для широкого та комплексного впровадження товарів, що мінімізує ризик прийняття негативних управлінських рішень в ході господарської діяльності підприємства, у суду немає підстав ставити під сумнів твердження позивача про те, що наявність економічної доцільності, пов'язаної з придбанням послуг у ТОВ "ХК "Укрграніт", підтверджується фактом збільшення валових доходів товариства, а відтак висновок контролюючого органу про відсутність зв'язку між такими витрати та господарською діяльністю позивача є безпідставним.

З огляду на встановлені у справі обставини та на викладене правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 13.10.2010 року №0000562301/3 не відповідає вимогам Закону, а тому задовольняє позовні вимоги про визнання його недійсним у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 13.10.2010 року №0000562301/3, яким товариству нараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у сумі 32760,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                                      Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 05 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.