Постанова № 19986549, 22.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

22 листопада 2011 року Справа № 5004/1798/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. , судді Гулова А.Г. за участю представників сторін: <Текст >

позивача - пред-к ОСОБА_1 (пост.дов. №1 від 25.07.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (пост.дов. б/№ від 07.10.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 05.10.11 р.

у справі № 5004/1798/11 (суддя Якушева І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфостайл"

до відповідача приватного підприємства "Балу Тревел"

про стягнення в сумі 4 564 грн. 47 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 р. у справі № 5004/1798/11 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю “Інфостайл” до приватного підприємства “Балу Тревел“ про стягнення 4564,47 грн. Стягнуто з приватного підприємства “Балу Тревел“ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інфостайл” 2000 грн. заборгованості по оплаті за надані позивачем послуги та 2460 грн. штрафу. Господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 104,47 грн. Відповідно до рішення стягненню з відповідача на користь позивача підлягають також судові витрати 99,67 грн. витрат на державне мито та 230,6 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Відповідач приватне підприємство “Балу Тревел“ не погоджується із таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач стверджує, що запропонований позивачем логотип підприємства, виготовлений на підставі договору № РЛ-06.01/2011 р. від 15.03.2011 р., не може бути використаний, тому заперечує проти стягнення боргу 2000 грн. Вважає також, що оскаржуване рішення є незаконним в частині стягнення пені за п.6.4 договору, оскільки суперечить нормам ч.3 ст.549 ЦК України щодо визначення пені та ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Інфостайл” подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як необгрунтовану та не підтверджену належними доказами.

Позивач зазначає, що ним вчасно та належним чином виконані зобовязання за договором № РЛ-06.01/2011р. від 15.03.2011 р. і відповідач підтвердив належне виготовлення логотипу шляхом підписання акту прийняття передачі робіт (надання послуг) без будь-яких зауважень.

Заперечивши проти доводів відповідача про неправильне застосування штрафних санкцій, позивач звертає увагу на умови п.6.1 договору, де передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства, а тому судом правомірно стягнуто з відповідача штраф у розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, що передбачено п.6.4 зазначеного договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача/скаржника і відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено слідуюче.

15 березня 2011 року сторонами товариством з обмеженою відповідальністю "Інфостайл" як виконавцем та приватним підприємством "Балу Тревел" як замовником укладено договір про надання послуг по розробці № РЛ-06.01/2011 з додатком № 1 до даного договору, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по розробці дизайну логотипу (торгового знаку). Замовник зобов'язаний прийняти надані послуги/виконану роботу та/або виготовлену продукцію та здійснити оплату згідно умов договору /а.с.12-16/.

Додатком № 1 до договору визначено ціну розробки дизайну логотипу (торгового знаку) - 4000 грн. /а.с.16/.

Згідно з п. 5.2. договору оплата замовником здійснюється у такому порядку:

-50% від суми договору сплачується замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору;

-50% від суми договору в строк до 30.04.2011р.

Термін дії договору за п.9.1 визначений до 01.05.2011 р.

Відповідно до п.2.2. договору роботи/надані послуги вважаються зданими виконавцем після підписання сторонами акту приймання-передачі.

Місцевим господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідач/замовник прийняв виконані ваідповідачем роботи без будь-яких зауважень за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РЛ-А.06.0000001 від 05.04.2011 р. У акті зазначено, що виконані і прийняті роботи відповідно до договору № РЛ-06.01/2011 від 15.03.2011 р. на суму 4000 грн. Акт підписаним представниками сторін та скріплений їх печатками /а.с.19/.

Відповідач оплату виконав провів частково - на суму 2000 грн. Таким чином, заборгованність становить 2000 грн. і правомірно стягнута місцевим господарським судом з урахуванням умов договору, конкретних обставин справи та норм ст.193 ГК України, ст.ст.526,530,837,853 ЦК України.

Доводи ПП "Балу Тревел" про те, що виконана позивачем робота не влаштовує замовника/відповідача, а тому останній відмовився здійснювати оплату в повному обсязі, а також про те, що акт здачіприйняття був підписаний під тиском, - є безпідставними та не підтверджені доказами, тоді як акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РЛ-А.06.0000001 від 05.04.2011 р. є у даному спорі допустимим доказом належного виконання позивачем умов договору підряду і, відповідно, - зобовязання відповідача оплатити виконану та прийняту роботу.

Умовами п.6.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з умовами договору та чинного законодавства України. Відповідно до п.6.4 договору сторони визначили, що у разі порушення замовником порядку та строків оплати, передбаченої умовами даного договору, він зобовязаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки несвоєчасне виконання замовником грошового зобовязання має місце, вимога позивача про стягнення штрафної санкції на підставі п.6.4 договору є правомірною.

Колегія суддів відхиляє заперечення скаржника щодо невідповідності такої умови договору ч.3 ст.549 ЦК України щодо визначення пені та ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», враховуючи наступне.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобовязання.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, тощо. Відповідно до ст.ст.217,230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України розмір законної неустойки може бути змінено у договорі.

При цьому за ч.4 ст.179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, де визначено, зокрема, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 ЦК України), і сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 ЦК України).

Тому умова договору про відповідальність за порушення порядку і строків оплати (п.6.4), визначена сторонами за взаємною згодою у вигляді штрафу в розмірі 1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, що прямо не заборонено законом і є реалізацією вільного волевиявлення сторін при визначенні умов договору, підлягає застосуванню у даному спорі, і штрафна санкція в сумі 2640 грн. є належною до стягнення.

Така позиція колегії суддів узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 25.01.2007 р. у справі № 20-12/071, від 04.03.2008 р. у справі № 7/192, від 11.05.2011 р. у справі № 5/211.

Норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначають розмір пені, яка підлягає сплаті, тому не застосовуються у даному випадку.

Поряд з цим, норми ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. Колегія суддів враховує неспіврозмірність розміру штрафної санкції із сумою боргу, коли розмір штрафу за незначний період прострочення (за чотири місяці чи 123 дні) суттєво перевищує суму боргу, а також - часткове виконання зобовязання відповідачем та відсутність у справі даних про наявність у позивача збитків внаслідок невиконання відповідачем грошового зобовязання за договором. Тому колегія суддів обєктивно оцінює винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, та вважає за доцільне, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, зменшити належну до стягнення штрафну санкцію до 5%, тобто - до 123 грн. Відповідно, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає в цій частині зміні.

В решті висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам у справі, і не вбачається порушення чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 104,47 грн. пені, оскільки договором № РЛ-06.01/2011 від 15.03.2011 р. не передбачено відповідальності відповідача/замовника у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем, тому посилання позивача на ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» є безпідставним.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до норм ч.1-2 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Балу Тревел" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 р. у справі №5004/1798/11 змінити в частині стягнення штрафу, виклавши резолютивну частину в такій редакцї:

"Позов задоволити частково. Стягнути з приватного підприємства "Балу Тревел" (43000 м. Луцьк вул. Пушкіна,1а/2, код ЗКПО 32748266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інфостайл" (43000 Волинська обл. м.Луцьк вул. Глушець, 49; ЗКПО 37425286) 2000 грн. боргу, 123 грн. штрафної санкції, 99,67 грн. витрат на державне мито і 230,61 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відмовити у позові в частині стягнення 104,47 грн. пені."

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/16543/11 16543/11