Постанова № 19986489, 23.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року Справа № 20/5007/64/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі: Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивачів: не з'явився

відповідачів: не з'явився

прокуратури: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичноїособи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

на рішення господарського суду Житомирської області від 11.08.11 р.

у справі №20/5007/64/11 (суддя Гнисюк С.Д.)

за позовом Прокурора Бердичівського району в інтересах держави в особі

1. Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

2. Головного управління Держкомзему у Житомирській області (м. Житомир)

до 1. Фізичноїособи-підприємця ОСОБА_1

2. Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області

про визнання незаконним розпорядження голови Бердичівської РДА №95 від 15.02.10р. та визнання договору оренди земельної ділянки №366 від 15.04.2010р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі № 20/5007/64/11 від 11.08.11р. позов задоволено частково. Визнано незаконним п.3 розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №95 від 15.02.2010р. "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.12.2004р. № 521 "Про передачу в оренду земель водного фонду", внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту від 15.12.2004 року № 366 та про укладення договору оренди водного об'єкту"; недійсним договір оренди земельної ділянки №366 від 15.04.2010р., укладений між Бердичівською районною державною адміністрацією (13300, м.Бердичів, площа Соборна 23, ідентифікаційний код 04053619) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Стягнуто з Бердичівської районної державної адміністрації (13300, м.Бердичів, площа Соборна 23, ідентифікаційний код 04053619):

- в доход Державного бюджету України - 42,50грн. (сорок дві гривні 50 коп.) - державного мита; - в доход Державного бюджету України - 118,00грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - в доход Державного бюджету України - 42,50грн. (сорок дві гривні 50 коп.) - державного мита; - в доход Державного бюджету України - 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31217264700002 в УДК в м.Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050003). В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.ст.118 та 123 ЗК України, необхідною умовою отримання земельної ділянки в користування є проект відведення цієї ділянки.

Відповідно до п. "в" ч.1 ст.20 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р., землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Як передбачено ст.50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, цей Порядок визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект відведення земельної ділянки).

Передача в оренду земельної ділянки 2-му відповідачеві відбулась без висновку державної експертизи землевпорядної документації, оскільки відсутній позитивний висновок експертизи, який є підставою для прийняття рішення уповноваженим органом про передачу земельної ділянки оренду.

Відповідно до ст.211 ЗК України, порушенням законодавства є, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Згідно вимог ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прийняте головою Бердичівської районної державної адміністрації розпорядження від 15.02.2010р. стало підставою для укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки водного фонду № 366 від 15.04.2010р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 подав до Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.08.11р. у справі 20/5007/64/11 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що згідно ст.1 Закону України "Про місцеві державні адмінстрації" місцеві державні адміністрації є місцевими органами виконавчої влади, а отже в силу ст.3 КАС України - Бердичіска районна державна адмінстрація є суб"єктом владних повноважень. Відповідно до Указу Президентав "Про стоврення єдиноїх сиситеми державних органів земельних ресурсів" від 06.01.1996 року № 34/96 та пунктів 1,7 Положення "Про державний комітет України із земельнихз ресурсів" - Державий комітет України із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. А , отже - Головне управління Держкомзему у Житомирській області є суб"єктом владних повновжень.

Таким чином, відповідно до ст.ст.3,17,18 КАС України позов повинен розглядатися адміністративним судом , тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і провадження усправі підлягає припиненню на підстпаві п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Окрім того, статтею 125 Земельного Кодексу України не передбачено, що до істотних умов договору оренди земелі належать додатки, перелік яких визначено ст.15 Закону України "Про оренду землі", або що відсутність додатків є підставою для визнаннядоговору оренди землі недійсним. Тому, твердження прокурора про те, що відсутність додатків до договору оренди землі є порушенням істотних умов договору, та є підставою для визнання договру недійсним, є необгрунтованим. Згідно із ч.3 ст.15 Закону Укераїни "Про оренду землі" невід"ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Отже, необхідінсть розроблення проекту відведення земеьної ділянки повинна бути встановлена в законі. Згідно пункту "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів україни від 26.04.1996 року № 677 проект відведення земельної діялнки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі ( на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення. Оскільки земельну ділянку апелянт отримав в оренду без зміни цільового призначення, а отже у розробленні проекту відведення не було необхідності.

Окрім того, апелянт відзначив, що належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості довести обставини, які наведені в апеляційній скарзі.

Апелянтом - фізичною особою -підприємцем - ОСОБА_1 13.10.2011 року подано витяг з ЄДР та клопотання про перегляд рішення без його участі, які надійшли до суду - 19.10.2011 року. Скаргу підтримує в повному обсязі.

Представниками позивачів, прокурором, відповідачем-1 відзиви на апеляційну скаргу не подано, в судове засідання представник не з"явилися, відомотсей про причини неявки суду не подали, хоча належним чином повідомлені про час та місце перегляду судового рішення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задовленню, виходячи з наступного

15.02.2010р. головою Бердичівської районної державної адміністрації видано розпорядження №95 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.12.2004р. № 521 "Про передачу в оренду земель водного фонду", внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту від 15.12.2004 року № 366 та про укладення договору оренди водного об'єкту" (а.с.11).

Пунктом 3 вказаного розпорядження приватному підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл укласти договір оренди водного об'єкту площею 11,2 га на території Великонизгірецької сільської ради, за межами населеного пункту, терміном на 364 дні із встановленням орендної оплати за оренду водного об'єкту в сумі 100,00грн. за 1 га в рік.

На виконання розпорядження 15.04.2010р. між відповідачем - 1 (далі орендодавець) та відповідачем - 2 (далі орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду № 366 (далі договір) (а.с.9-10).

Пунктом 1 договору визачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Великонизгірецької сільської ради (за межами населеного пункту). Сторони узгодили, що в оренду передається земельна ділянка площею 11,2 га. ( п.2 договору)

За приписами п.8 договору строк дії договору 365 днів згідно розпорядження голови райдержадміністрації №521 від 09.12.2004р. (та змінами від 15.02.2010р. №95). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк за згодою орендодавця у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку повідомити письмово орендодавця про намір поновити його дію.Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням (п. 18 договору). Відповідно до п. 43 договору, договір набирає чинності після підписаний стронами та його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлені земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (па місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, 25.03.2010р. розпорядженням голови районної державної адміністрації №177 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду" приватному підприємцю Шкілю В.І. було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на умовах договору оренди, із земель водного фонду Великонизгірецької сільської ради площею 11,2 га за межами населеного пункту, для риборозведення (а.с.12).

Даний договір підписано головою Бердичівської районної державної адмінстрації та відповідачем- 2 -Підприємцем ОСОБА_1, договір обліковано в Великонезгірецькій сільській раді за № 115 від 18.06.2010 року. Згідно акту приймання-передачі апелянту -18.06.2010 року передано земельну ділянку водного фонду площею 11,2 га, розташованою за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, Великонизгірецька сільська рада, за межами населеного пункту.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

За приписами ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст.126 Земельного кодексу України).

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Тобто, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки водного фонду від 15.04.2010 року був укладений та підписаний, однак докази, що підтверджують державну реєстрацію вказаного договору, відсутні.

Офіційну та достовірну інформацію щодо реєстрації оспорюваного договору надають рериторіальні органи Держкомзему, на які покладено обов"язок з ведення державного земельного кадастру.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.10.11р. зобов"язано Бердичівський районний відділ Житомирської Регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" надати відомості щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 11,2 га №366 від 15.04.2010р. та його нової редакції від 18.06.10 року.

Однак, такі відомості надані не були, лише клопотання за № 5528/09/19-11 від 07.11.2011 року про перегляд рішення без участі представника.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно п. 13 вказаної Постанови, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Враховуючи вищевикдадене, судова колегія дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору від 15.04.2010 року, оскільки, з врахуванням правових позицій Верховного Суду України, висловлених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, лише укладений правочин може бути визнаний судом недійсним.

Щодо визнання незаконним розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 95 від 15.02.2010 року, то судова колегія вважає, що в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення статті 19 Конституції України передбачають, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 118 Конституції України та статті 1 Закону України від 09.04.1999, № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

За приписами частин и 7 та 8 статті 118 Основоного Закону України місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Частиною 1 статті 41 Закону України від 09.04.1999, № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" ((який діяв в період винесення оспорюваного розпорядження) голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 43 Закону України від 09.04.1999, № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Частиною 2 статті 43 вказного закону визначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, прокурором та позивачем не наведено в обгрунтування позовних вимог норми законодавства, які були порушені при прийнятті оспорюваного розпорядження, так як і не надано суду самого розпорядження №521 від 09.12.2004 року, до якого були внесені зміни оспорюваним розпорядженням № 95 від 15.02.2010 року.

У відповідності з статтею 4 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Колегія суддів, з метою повного та всебічного розгляду спору витребовувала у сторін необхідні докази в підтвердження обставини, які входять до предмету доказування.

Так, ухвалою суду від 26.10.11р. зобов"язано прокурора Бердичівського району надати належним чином засвідчені копії: розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 09.12.2004р. №521 "Про передачу в оренду земель водного фонду", договір оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту від 15.12.2004 року № 366,

Проте, докази, які витребовувались зазначеною ухвалою, апеляційному суду не надані, відомості про причини неподання - не подано.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції позбавлена можливості надати оцінку оспорюваному розпорядженню щодо його незаконності.

Досліджені в процесі розгляду справи докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи та вимог законодавства України, дають можливість зробити висновок про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд неповно з”ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків , викладених у рішенні, обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особои-підприємця ОСОБА_1 задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області у справі №20/5007/64/11 від 11.08.11р. скасувати.

Прийняти нове рішення: "В позові відмовити."

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу направити до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.

01-12/15078/11 15078/11