Постанова № 19986401, 09.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5021/1619/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача представник ОСОБА_1 за довіреністю № 1229 від 11.08.2010 р.,

1-го відповідача представник ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 30.11.2011 р.,

2-го відповідача- арбітражний керуючий Гайдуков С.П. за ухвалою суду від 09.12.2010 р.; ліцензія НОМЕР_1 від 02.06.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни»(вх. 4617С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року по справі №5021/1619/2011,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції, м. Суми,

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни», м. Суми,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3»в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гайдукова С.П., м. Суми,

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір відповідального зберігання нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв.м, розташований за адресою: м. Суми, вул. Ілльінська, 12, укладеного 15.06.2009 р. між ТОВ «Славяни»та ТОВ «Союз-3», застосувавши односторонню реституцію в частині повернення нерухомого майна спірного нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року по справі №5021/1619/2011 року (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір відповідального зберігання від 15.06.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славяни»в частині передачі на відповідальне зберігання нежитлового приміщення загальною площею 351 кв.м, розташованого за адресою м. Суми, вул. Іллінська, 12; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3»на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1-й відповідач, ТОВ «Славяни», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року у справі №5021/1619/2011 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що рішення господарського суду Сумської області прийнято з порушенням норм існуючого права, а висновки, викладені в рішенні, не досліджені повністю та такі, що не відповідають обставинам. Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»арбітражний керуючий (ліквідатор) зобовязаний зробити всі кроки для виявлення та зберігання майна боржника, що було зроблено ліквідатором Мальованим О.П., який з метою захисту майна уклав договір відповідального зберігання нерухомого майна, згідно якого ТОВ «Славяни»приймає на відповідальне зберігання приміщення за адресою: м. Суми, вул. Іллінська,12, на безоплатній основі до кінця терміну ліквідаційної процедури ТОВ «Союз - 3». Згідно умов договору ТОВ «Славяни»утримують приміщення в належному стані, сплачують за поточні ремонти та комунальні послуги, ремонтують обладнання.

На думку апелянта, суд не дослідив посилання позивача на статті 12,9 Закону України «Про іпотеку». Предмет іпотеки не відчужується, не здається в оренду, капітальні ремонти та перепланування не проводяться, позивач має вільний доступ до приміщення, ніяких зауважень від позивача на стан приміщень не поступало.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити ТОВ «Славяни»в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції по даній справі - залишити без змін. При цьому, позивач, зазначає, що передаючи об*єкт іпотеки на відповідальне зберігання,ТОВ «Союз-3»не отримував згоди іпотекодержателя, що є порушенням п.4.4 договору іпотеки та статей 1 і 9 Закону України «Про іпотеку». 24.02.2011 р. банк як іпотекодержатель звернувся до ліквідатора ТОВ «Союз-3»з вимогою повернути предмет іпотеки та готовністю зберігати його за власні кошти. Але вимога банку була залишена без задоволення.

2-й відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. по даній справі скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог 2-й відповідач посилається на те, що ухвалою господарського суду Сумської області по справі № 7/83-09 від 03.11.2011 р. було зупинено провадження у справі до вирішення пов*язаної з нею справи № 6/116-09 щодо відновлення платоспроможності ТОВ «Слов*яни-94»в рамках процедури санації. Таким чином, станом на 21.11.2011 р. ліквідатор не має повноважень укласти інший договір, спрямований на захист ліквідаційної маси, що в подальшому призведе до неможливості погашення кредиторських вимог в справі про банкрутство ТОВ «Союз-3». Окрім того, виконання зазначеного договору ТОВ «Славяни», яке є хранителем спірного нежитлового приміщення, не призволить до зменшення частини ліквідаційної маси, що може бути спрямована на погашення кредиторських вимог.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

27.06.2007 р. між позивачем та другим відповідачем ТОВ «Союз-3»було укладено іпотечний договір з метою забезпечення вимоги банку, що випливає з кредитного договору № 012/06-11/62 від 12.06.2007 р.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно нежитлове приміщення ( під літ «А»), загальною площею 351,0 кв.м, що знаходиться в місті Суми по вулиці Червоногвардійській, будинок 12, яке розташоване на земельній ділянці на території Сумської міської ради.

Відповідно до рішення Сумської міської ради У скликання ХІУ сесії від 24.10.2007 р. № 886-МР «Про повернення історичних назв вулицям Червоногвардійській та Дзержинського», повернуто історичну назву вулиці Червоногвардійській вулиця Іллінська.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.05.2009 р. порушено провадження у справі № 7/83-09 про визнання ТОВ «Союз-3»банкрутом, відповідно до статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Сумської області від 01.06.2009 р. ТОВ «Союз-3»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мальованого О.П.

15.06.2009 р. між ТОВ «Славяни»в особі директора Грекової Н.М. та ТОВ «Союз-3»в особі ліквідатора Мальованого О.П. було укладено договір відповідального зберігання нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв. м, розташованого за адресою м.Суми, вул. Ілльінська,12.

09.12.2010 р. ухвалою господарського суду Сумської області було замінено ліквідатора боржника Мальованого О.П. та призначено ліквідатором ТОВ «Союз-3»арбітражного керуючого Гайдукова С.П.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що договір відповідального зберігання від 15.06.2009 р. був укладений з порушенням вимог статей 1,9 Закону України «Про іпотеку», а також всупереч п.4.1.4 іпотечного договору від 27.06.2007 р., відповідно до якого іпотекодавець зобовязаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

03.10.2011 р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення. При цьому, приймаючи рішення про визнання недійсним договір відповідального зберігання від 15.06.2009 р., господарський суд виходив з того, що 2-й відповідач ТОВ «Союз-3», передавши 1-ому відповідачу ТОВ «Славяни»за договором відповідального зберігання від 15.06.2009 р. нерухоме майно, яке знаходилось в іпотеці, порушив вимоги статей 1 та 9 Закону України «Про іпотеку»та п.4.1.4 іпотечного договору від 27.06.2007 р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов*язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно приписів статті 9 цього ж Закону іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршання стану предмету іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодержатель має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність; лізинг, оренду, користування.

Пункт 4.1.4 договору іпотеки від 27.06.2011 р. забороняє відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої згоди іпотекодержателя.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, так цього і не спростовано в апеляційній інстанції, відповідно до договору зберігання від 15.06.2009 р., укладеному між ТОВ «Славяни»в особі директора Грекової Н.М. та ТОВ «Союз-3»в особі ліквідатора Мальованого О.П., нежитлове приміщення, загальною площею 351 кв. м, розташований за адресою м.Суми, вул. Іллінська,12, вибуло із користування іпотекодавця, що правомірно і обґрунтовано визнано судом першої інстанції як порушення статтей 1 та 9 Закону України «Про іпотеку»та п.4.1.4 договору іпотеки від 27.06.2007р. Право на користування майном 1-м відповідачем підтверджується п.2.3 договору відповідального зберігання, яким передбачено, що в рахунок оплати послуг по збереженню майнових активів сторона 2 (ТОВ «Славяни») має право безоплатно користуватись нерухомим майном, переданим на зберігання для своїх потреб, що в свою чергу порушує інтереси банку як іпотекодержателя.

Матеріали справи свідчать, що 24.02.2011 р. банк як іпотекодержатель звернувся до ліквідатора ТОВ «Союз-3»Гайдукова С.П. з вимогою повернути предмет іпотеки та готовністю зберігати його за власні кошти. Але вимога банку була залишена без задоволення.

Крім того, позивач просив суд застосувати односторонню реституцію в частині повернення нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 351 кв. м, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Іллінська,12, яке належить ТОВ «Союз-3».

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний

правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 16 Цивільного кодексу України має перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, незалежно від того, що вказаною нормою права і не передбачено такого способу захисту прав як реституція, але його можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв*язку з недійсністю правочину, оскільки у статті 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб*єкту підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до місцевого господарського суду з вимогою про застосування односторонньої реституції в частині повернення спірного нежитлового приміщення другому відповідачу - ТОВ «Союз-3», виступає ініціатором захисту майнового права та інтересу іншої юридичної особи, що правомірно і обґрунтовано вирішено господарським судом Сумської області порушенням норм матеріального права та вимог Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що зі змісту статті 216 Цивільного кодексу України та, виходячи із загальних засад цивільного законодавства не вбачається обовязку суду застосовувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

З урахуванням наведених норм права та обставин справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано і законно частково задовольнив позовні вимоги банку.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, у зв*язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. у справі № 5021/1619/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Сумської обласної дирекції залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.10.2011 р. по справі №5021/1619/2011 залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду по справі №5021/1619/2011 набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Шевель

суддя Я.О. Білоусова

суддя О.А. Пуль

Повний текст постанови складено 08.12.2011 р.