Постанова № 19986358, 07.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/6770/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СТОВ "Відродження", с. Уди, Золочівський район, Харківська область (вх. № 4640 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.11 р. у справі № 5023/6770/11

за позовом ТОВ "Агро ХХІ", м. Рівне

до СТОВ "Відродження", с. Уди, Золочівський район, Харківська область

про стягнення 255312,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро ХХІ”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Відродження” суму основного боргу в розмірі 255312,92 грн., а також, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив віднести на відповідача витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2011 р. у справі № 5023/6770/11 (суддя Лаврова Л.С.) прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог. Позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 255312,92 грн. суму основного боргу, витрати по сплаті державного мита у сумі 2553,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вважає, що судом неправомірно прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та стягнуто з відповідача судові витрати по справі. В зв’язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2011 р. скасувати в частині прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в прийнятті до розгляду заяви про уточнення позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. Разом з цим повідомив про неможливість забезпечити з поважних причин явку уповноваженого представника ТОВ «Агро ХХІ»в призначене судове засідання, в зв’язку з чим просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням за № 019838 про вручення поштового відправлення особі відповідача за довіреністю.

Відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням директора та уповноваженого представника СТОВ «Відродження»у службовому відрядженні у Вищому господарському суді України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2011 року клопотання відповідача задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено на 06 грудня 2011 року.

Позивач та відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалися, про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином..

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.12.2011 року за відсутності представників позивача та відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 03.04.10 року між ТОВ "Інсеко Фарм" та відповідачем було укладено договір № СВ-19 поставки насіння цукрових буряків. У відповідності до предмету договору ТОВ" Інсеко Фарм" зобов’язався поставити відповідачеві насіння цукрових буряків, а відповідач зобов’язався прийняти його та оплатити на умовах даного договору. Сторони погодили наступний порядок оплати: попередня оплата 20 % від загальної вартості товару до 07.04.10 року, а решта поставленого товару оплатити до 15.11.2010 року (п.3.2 договору). Оплата здійснюється відповідачем у безготівковй формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті платіжними дорученнями ( п. 3.3.договору). До договору сторони підписали специфікацію за №1 ( а.с.17) якою було погоджено асортимент, кількість товару в посівних одиницях, ціну за одиницю. 09.04.10 року у відповідності до видаткової накладної № ІФ-000299 по довіреності № 11 від 09.04.10 відповідачем був отриманий товар на суму 825782,40 грн. ( а.с.20 -21). На день звернення з позовом відповідач частково погасив борг, про що свідчать банківські виписки ( а.с.26-28) на суму 570469,48 грн., тому несплаченою залишилась сума боргу в розмірі 255312,92 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 13.04.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення права вимоги у відповідності до якого первісний кредитор (ТОВ"Інсеко Фарм") відступає право вимоги, а новий кредитор ТОВ" Агро ХХІ" набуває права вимоги виконання обов’язків боржником за договором купівлі-продажу насіння цукрових буряків № СВ-19 від 03.004.10 року ,укладеного між ТОВ "Інсеко Фарм" та відповідачем. За цим договором до нового кредитора переходить право вимоги виконання обов’язку боржником щодо погашення боргу відповідно до основного договору в сумі несплачених первісному кредитору коштів в розмірі 660 625,92 грн.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.( ст. 519 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом. Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 ЦК України.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо повної оплати поставленого товару, аргументованих заперечень проти позовних вимог не представив, в зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 255312,92 грн.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі наявність суми боргу в розмірі 255312,92 грн. не спростовує та рішення в зазначеній частині не оскаржує, але посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача суму державного мита в розмірі 2553,13 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому вказує на те, що в позовній заяві позивач просив стягнути судові витрати по справі з Приватного сільськогосподарського підприємства «РОСАВА», вважає, що у господарського суду не було правових підстав для прийняття заяви позивача про уточнення позовних вимог щодо стягнення з відповідача державного мита в розмірі 2553,13 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки позивач начебто змінив предмет своїх позовних вимог і зробив це після початку розгляду справи по суті, що є порушенням ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем твердження безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового регулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Слід зазначити, що предмет позову –це матеріально-правовий об’єкт, з приводу якого виник господарський спір між позивачем та відповідачем, способи захисту якого визначені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не змінював предмет позову, а подав заяву про уточнення позовних вимог з зв’язку з допущеною помилкою в прохальній частині позовної заяви, в якій зазначено про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «РОСАВА», яка не є стороною у справі та не має ніякого відношення до даного господарського спору, 2553,13 грн. суми сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –судових витрат сплачених позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, СТОВ «Відродження», заборгованості в розмірі 255312,92 грн. В зв’язку з чим, судом першої інстанції правомірно у відповідності до вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України прийнято надані позивачем уточнення до розгляду.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконання договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в повному обсязі, а також той факт, що відповідачем не заперечується вказана сума заборгованості, суд першої інстанції правомірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України та поклав на відповідача витрати зі сплати державного мита в розмірі 2553,13 грн. суми сплаченого держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу СТОВ "Відродження", с. Уди, Золочівський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.11 у справі № 5023/6770/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя