Постанова № 19986190, 06.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2011 року Справа № 5002-4/3575-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіВолкова К.В.,

суддівБалюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Херсонський державний технічний університет;

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс";

розглянувши апеляційну скаргу Херсонського державного технічного університету на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 06 жовтня 2011 року у справі №5002-4/3575-2011

за позовом Херсонського державного технічного університету (шос. Беріславське, 24, Херсон, 73008)

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" (вул. Козлова, 45-а, Сімферополь, 95000)

про стягнення 1503,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Херсонський національний технічний університет, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” про стягнення з відповідача заборгованості за типовим договором №5 в інтересах ОСОБА_1 від 01 вересня 2010 року про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг Херсонським національним технічним університетом у розмірі 1 503,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору №5 від 01 вересня 2010 року про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг Херсонським національним технічним університетом, виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника (відповідача) здійснити навчання ОСОБА_1 на заочній формі навчання вказаного навчального закладу до досягнення освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (чотири роки навчання). Загальна вартість освітньої послуги за договором становила 12 000,00 грн. за весь термін навчання. Свої зобов'язання за вищевказаним договором позивач виконав у повному обсязі, проте відповідач не здійснив своєчасну оплату послуг Херсонського національного технічного університету, що призвело до відрахування ОСОБА_1 з навчального закладу за невиконання пункту 5 типового договору від 01 вересня 2010 року та стало підставою для звернення до господарського суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2011 року (суддя Бєлоглазова І.К.) у справі №5002-4/3575-2011 у задоволенні позову Херсонського національного технічного університету до товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” про стягнення 1503,50 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Херсонський національний технічний університет звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 06 грудня 2011 року, представники сторін не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з участю представника в іншому судовому засіданні, але доказів вказаних обставин та поважних причин неможливості представника брати участь у розгляді справи суду надано не було.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності незявившихся представників сторін.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 вересня 2010 року між Херсонським національним технічним університетом (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” (замовник) був укладений договір №5 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надати додаткову освітню послугу), а саме: ОСОБА_1, бакалавр, заочна форма навчання, 091804 технологія та дизайн тканей і трикотажу.

Згідно з пунктом 2.4 договору сторони передбачили обов'язок виконавцю інформувати замовника про правила та вимоги щодо організації надання освітньої послуги, її якості та змісту, про права і обов'язки сторін під час надання та отримання таких послуг.

Також пунктом 3.1 договору сторони передбачили обов'язок замовника своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та строки, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 договору №5 від 01 вересня 2010 року встановлено, що загальна вартість освітньої послуги становить 12 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3 вищевказаного договору замовник вносить плату через установи банку кожного семестру - строки внесення плати до 30-ого серпня за осінній та до 10-ого лютого за весняний семестр кожного року.

На виконання умов договору №5 від 01 вересня 2010 року наказом Херсонського національного технічного університету №595-с від 25 серпня 2010 року ОСОБА_1 зараховано на перший курс заочної форми навчання для одержання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр на контрактній основі за спеціальністю „Технологія та дизайн текстильних матеріалів”.

Згідно з пунктом 6.1 договору про навчання, дія договору припиняється у разі відрахування з навчального закладу замовника - фізичної особи, в інтересах якої укладений договір про навчання. В предметі Договору зазначено, що строки надання освітньої послуги визначаються датою зарахування Замовника та датою відрахування його з навчального закладу у зв'язку із закінченням навчання.

Так, відповідно до норм діючого законодавства України, ОСОБА_1 була відрахована з навчального закладу за невиконання пункту 5 типового договору про навчання щодо своєчасної оплати, наказом по Херсонському національному технічному університету №82-с від 01 лютого 2011 року.

Також, позивачем був зроблений розрахунок заборгованості по оплаті за навчання студентки Херсонського національного технічного університету згідно договору №5 від 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2010 року по 01 лютого 2011 року на суму у розмірі 1500,00 грн.

21 червня 2011 року Херсонський національний технічний університет направила на адресу відповідача претензію №1 вих. №189 від 21 червня 2011 року з вимогою щодо сплати відповідача заборгованості.

Однак, у порушення умов договору відповідач своєчасно не оплатив освітні послуги, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 1 500,00 грн.

Також, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суму оплати за направлення рекомендованого листа претензії №1 вих. №189 від 21 червня 2011 року у розмірі 3,50 грн., як збитки понесені позивачем.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, у звязку з чим дійшла висновку про її часткове задоволення та скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором №5 від 01 вересня 2010 року про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив с того, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2010 року у справі №5002-12/4972-2010 порушено провадження у справі про банкрутство відносно товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” та ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів, у зв'язку із тим, що позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Але, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з таким суду першої інстанції та зазначає, що 27 вересня 2011 року постановою Вищого Господарського Суду України у справі №5002-12/4972-2010 року було скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2010 року, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2010 року у справі №5002-12/4972-2010.

Отже, на підставі того, що судом першої інстанції не було взято до уваги вищевказаної постанови Вищого господарського суду України колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, у звязку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, 01 вересня 2010 року між Херсонським національним технічним університетом (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” (замовник) був укладений договір №5 про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надати додаткову освітню послугу), а саме: ОСОБА_1, бакалавр, заочна форма навчання, 091804 технологія та дизайн тканей і трикотажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем умови договору виконувались у повному обсязі і ОСОБА_1 були створені всі належні умови для здобуття освіти. Однак відповідач не виконував взятих на себе зобовязань щодо оплати за навчання, що є суттєвим порушенням умов договору та породжує правові наслідки.

У звязку з вищевказаним, 21 червня 2011 року Херсонський національний технічний університет направила на адресу відповідача претензію №1 вих. №189 від 21 червня 2011 року з вимогою щодо сплати відповідача заборгованості.

Однак, у порушення умов договору відповідач своєчасно не оплатив освітні послуги, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 1 500,00 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у розмірі 1500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, у звязку з порушенням останнього взятих на себе зобовязань за договором.

Також, колегія суддів вважає, за можливим зазначити, що відрахування ОСОБА_1 з Херсонського національного технічного університету не звільняє відповідача від боргових зобовязань перед навчальним закладом.

Відповідно до статті 45 Закону України „Про вищу освіту” особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу у разі невиконання навчального плану, за порушення умов контракту та в інших випадках передбачених законом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що від ОСОБА_1 не надходило документів відносно власного бажання відрахуватися з університету, а саме заяви про відрахування, висновок ЛКК тощо. В деканат з заявою про переведення в інший навчальний заклад освіти не зверталася. Студенткою не було надано жодної скарги, щодо якості освітньої послуги; також не поступало ніяких заяв від юридичної особи - відповідача, щодо припинення договірних відносин або пропозиції, щодо зміни умов договору.

Вищезазначене вказує на те, що ані студентка ані відповідач не зверталися навчального закладу з бажанням про припинення договору та відрахування ОСОБА_1 з університету, це свідчить про наміри студентки отримувати вищу освіту та наміри керівництва товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорації „Гуматекс” здійснювати оплату за освітню послугу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у розмірі 1500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, у звязку з порушенням останнього взятих на себе зобовязань за договором. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суму оплати за направлення рекомендованого листа претензії №1 вих. №189 від 21 червня 2011 року у розмірі 3,50 грн., як збитки понесених позивачем.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить Господарський кодекс України (частина 3 статті 216, стаття 224).

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Аналогічні вимоги, щодо виникнення господарського зобовязання містяться у статті 174 Господарського Кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, і вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Відсутність будь-якої з зазначених ознак складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.

Отже, куруючись вищевказаними правовими нормами, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суму оплати за направлення рекомендованого листа претензії №1 вих. №189 від 21 червня 2011 року у розмірі 3,50 грн., як збитки понесених позивачем.

Викладене свідчить, що місцевий суд необґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 1500,00 грн. з підстав, викладених ним у судовому рішенні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.

Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на підставі вказаних правових норм колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не були доведені ті обставини, на які він посилався в суді першої інстанції.

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Херсонського національного технічного університету задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2011 року у справі №5002-4/3575-2011 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Гуматекс” ” (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Козлова, 45, р/р 2600800147056, МФО 324786, ЄДРПОУ 32271432 філіал „Укрексімбанк” в АРК свідоцтво №00955959 ІНН 322714301297) на користь Херсонського національного технічного університету (73008, Херсон, Бориславське шосе, 24, код ЄДРПОУ 05480298, р/р 31255272210086 в ГУ ДКУ по Херсонській області, МФО 852010) заборгованість за договором №5 від 01 вересня 2010 року про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації у розмірі 1 500,00 грн.; суму судових витрат за сплату державного мита у розмірі 153,00 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а всього стягнути 1889,00 грн.

У задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків понесених позивачем у розмірі 3,50 грн. - відмовити.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >К.В. Волков

Судді< Підпис >К.Г. Балюкова

< Підпис >Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Херсонський державний технічний університет (шос. Беріславське, 24,Херсон,73000)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Гуматекс" (вул. Козлова, 45-а,Сімферополь,95000)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)