Постанова № 19985138, 12.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2011 р.           справа №11/5009/4026/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача

(скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

Не з’явився

Не з’явився

Приватного підприємства «Вотан»

с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області

на рішення

господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р.

у справі № 11/5009/4026/11(суддя С.А.Гончаренко) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до відповідача Приватного підприємства «Вотан» с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області простягнення 67738,18 грн. ВСТАНОВИВ: У липні 2011року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до приватного підприємства «Вотан»с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 67738,18грн., які складаються з 720,88 грн. заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. та 67017,30грн. неустойки. Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до приватного підприємства «Вотан»с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 67738,18грн., які складаються з 720,88 грн. заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. та 67017,30грн. неустойки, були задоволені у повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 відповідач - ПП «Вотан», подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою від 12.10.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження. 08.11.2011р. від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вих. № 10-01-07005 від 03.11.2011р.), у якому проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив та просить залишити апеляційну скаргу без задоволенні. Відповідач у доповненнях до апеляційної скарги, посилаючись на встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шести місячний термін нарахування неустойки (пені) та сплив строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, просить рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В судове засідання Донецького апеляційного господарського суду 07.12.2011р. представники сторін не з’явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотному боці ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судом Запорізької області та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2007 р. між РВ ФДМУ по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та ПП «ВОТАН»(орендар, відповідач у справі) було укладено договір № 2282д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області (далі Договір оренди), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно –нежитлові приміщення першого, другого поверхів двоповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 303 кв. м., за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Бейбулатова, б.11, а саме:

- вбудовані в перший поверх будівлі нежитлові приміщення (літера А - 2; приміщення № 4, № 5, № 6, № 7, № 8-2, № 10, № 11, № 12, № 13; сходова клітина 1; частина приміщення коридору №3) площею 187 кв. м.;

- вбудовані в другий поверх будівлі нежитлові приміщення (літера А - 2; приміщення № 19, № 20, № 21, № 26, № 27, № 28, № 31; частина приміщення коридору № 18 -1) площею 115, 6 кв. м. (п. 1.1 Договору оренди).

Вказане приміщення було передано орендареві за актом прийому-передачі від 30.07.07 р. (а. 10 с.).

20.09.2007 р. між сторонами було укладено договір про зміни №1, згідно якого було змінено загальну площу орендованого приміщення з 303 кв. м. на 275 кв. м., а саме: вбудовані в другий поверх будівлі нежитлові приміщення (літера А - 2; приміщення № 19, № 20, № 21, № 26, № 27, № 28, № 31; частина приміщення коридору № 18 -1) площею 87,6 кв.м.

Згідно акту прийому –передачі від 20.09.2007 р. вказане приміщення було передано орендареві (додаток №1 до договору про зміни №1, а. 13 с.).

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди, цей Договір укладений з 30.07.2007 р. по 25.07.2008 р. Через відсутність заяв сторін про припинення дії Договору оренди в 2008 р., термін дії було продовжено до 20.07.2009 р.

Відповідно до п. 10.5 Договору оренди, він припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- банкрутства Орендаря;

- загибелі (знищення) орендованого майна;

- ліквідації юридичної особи, яка була Орендодавцем або Орендарем;

- за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).

В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди Балансооутримувача та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном Балансоутримувача, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передані цим Договором (п. 10.6 Договору оренди).

27.07.2009 р. РВ ФДМУ на адресу відповідача направлено лист №11-13-04186, яким повідомлено орендаря про припинення Договору оренди, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. До листа було додано для підписання акт приймання-передачі майна в 3-х примірниках та запропоновано протягом 3- х днів з дати отримання всі три примірники повернути на адресу регіонального відділення.

Матеріали справи свідчать, що у зв’язку з неповерненням орендованого майна відповідачем за актом приймання –передачі позивач у грудні 2009року звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП «Вотан»про стягнення 14357,05грн. неустойки за користування майном та зобов’язання повернути майно шляхом підписання акта приймання –передачі.

Так, за рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2010р. у справі № 15/250/09 було стягнуто з відповідача суму неустойки за користування майном14357,05грн. у розмірі, виселено ПП «Вотан»з орендованого приміщення та зобов’язано останнього повернути за актом приймання –передачі до державної власності в особі Головного управлення статистики у Запорізькій області державне нерухоме майно розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Бейбулатова, б.11, загальною площею 275кв.м.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010р., залишеною без змін постановою ВГСУ від 06.07.2010р. рішення господарського суду Запорізької області змінено в частині належної до стягнення суми неустойки за користуванням майном, а саме: встановлено факт припинення строку дії договору оренди саме 07.08.2009р. у зв’язку з чим стягнуто неустойку за період з 11.08.2009р. по 23.11.2009р., в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Підстави та предмет позову викладені позивачем в позовній заяві.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань по оплаті орендної плати у період липень –серпень 2009р. та використання орендованого приміщення без достатніх правових підстав неустойки.

Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача - стягнення суми заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. у розмірі 720,88 грн. та неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна в сумі 67017,30грн.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За п. 3.4. договору встановлено, що орендна плата спрямовується наступним чином: 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до державного бюджету через органи казначейства, 50% розміру орендної плати за кожний місяць –Балансоутримувачу на розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищенаведеними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.

Відповідно до п. 3.5 договору про зміни № 2 від 26.01.2008р. до договору оренди сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за тим. що підлягає оплаті.

Згідно п. 5.3 договору про зміни № 2 від 26.01.2008р. до договору оренди до 12 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті відповідач зобов’язаний надавати інформацію регіональному відділенню про перерахування орендної плати за попередній місяць.

Пунктом 5.2 договору оренду встановлено, що відповідач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. у розмірі 720,88 грн., посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення орендних платежів до бюджету.

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем до матеріалів справи були додані платіжні доручення в підтвердження здійснення сплати орендних платежів до державного бюджету м. Мелітополя (т. 1 а.с. 50-77).

З розрахунку позивача вбачається, що у липні 2009р. позивачем було нараховано відповідачеві орендну плату у розмірі 1065,16грн., яка відповідачем була частково сплачена за платіжним дорученням № 481 у розмірі 687,2грн., однак як вбачається з платіжного доручення № 481 від 10.08.2009р. (т. 1 а.с. 73) відповідачем було здійснено оплату в сумі 695,45грн., а отже несплаченої залишилася сума 369,71грн.

За 7 днів серпня 2009р., тобто до моменту припинення строку дії договору позивачем нараховано відповідачеві орендну плату в сумі 342,92грн.

Матеріали справи свідчать, що за платіжним дорученням № 758 від 12.10.2009р. відповідач перерахував до державного бюджету оренду плату за серпень –вересень 2009р.в сумі 2132,47грн., а отже сплатив нараховану за 7 днів серпня 2009р. орендну плату в сумі 342,92грн.

У зв’язку з тим, що умовами договору сплата орендної плати після припинення строку дії договору, тобто після 07.08.2009р., не передбачена, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що за платіжним дорученням № 758 від 12.10.2009р. відповідач також перерахував залишок заборгованості за липень 2009р. в сумі 369,71грн.

А отже, заборгованість з орендних платежів за період липень –серпень 2009р. у розмірі 720,88 грн. у відповідача відсутні.

Як вище зазначалося, під час розгляду справи № 15/250/09 встановлено факт припинення строку дії договору оренди № 2282/д від 50.07.2007р. саме 07.08.2009р., однак як свідчать матеріали справи, відповідач орендоване приміщення відповідачем звільнено 17.03.2011р., про що між сторонами –Орендарем, орендодавцем та Балансоутримувачем складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовим наслідком порушення зобов’язання є сплата неустойки (ст.611ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позовні вимоги щодо стягнення 67 017,30 грн. неустойки за період з 24.11.2009р. по 17.03.2011р. обґрунтовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України та п. 9.3. договору оренди № 2282/д від 30.07.2007р., з огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за цим договором щодо повернення об’єкта оренди позивачеві.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 67 017,30 грн., місцевий господарський суд вказав на порушення останнім норм статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки після припинення дії договору оренди № 2282/д від 30.07.2007р. ПП «Вотан»не звільнило орендоване приміщення та не повернуло його орендодавцю, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі за період з 24.11.2009р. по 17.03.2011р. є обґрунтованими та правомірними.

Однак, апеляційна інстанція, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності стягнення неустойки, але невірно визначив її суму.

Відповідно до п. 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відтак, апеляційним господарським судом з'ясовано, що договірні відносини між позивачем та відповідачем в період з 24.11.2009р. по 17.03.2010р. відсутні, а тому посилання позивача на несвоєчасне звільнення відповідачем орендованого приміщення та порушення останнім п. 9.3 договору та статті 785 Цивільного кодексу України, як на підставу для стягнення з відповідача неустойки, є правомірним та обґрунтованим.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 763 цього ж Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Проте, розмір неустойки обмежений часом та розміром нарахування.

Згідно норм ч.2 ст.258 цього ж Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції не дотримався зазначених норм закону, оскільки поза його увагою залишилося клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення неустойки.

Водночас, апеляційною інстанцією встановлено, що строк позовної давності про стягнення з відповідача неустойки з 24.11.2009 року по 14.07.2010 року позивачем пропущено, оскільки строк позовної давності на пред’явлення вимог про стягнення неустойки за період 24.11.2009р. –30.11.2009р. сплив 24.11.2010р., за період 01.12.2009р. –31.12.2009р. сплив 01.12.2010р., за період 01.01.2010р. –31.01.2010р. сплив 01.01.2011р, за період з 01.02.2010р. –28.02.2010р. сплив 01.02.2011р., за період з 01.03.2010р. –31.03.2010р. сплив 01.03.2011р., за період з 01.04.2010р. –30.04.2010р. сплив 01.04.2011р., за період 01.05.2010р. –31.05.2010р. сплив 01.05.2011р., за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. сплив 01.06.2011р., за період 01.07.2010р. – 31.07.2010р. сплив 14.07.2011, оскільки саме 14.07.2011р. позивач направив до суду засобами поштового зв’язку позовну заяву до суду з вимогою про стягнення неустойки.

Посилання суду першої інстанції на збільшення строку позовної давності за умовами п. 9.3. договору колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим, оскільки з п. 9.3. договору не вбачається умов узгодження сторонами застосування строку позовної давності та терміну на який збільшується позовна давність.

Отже, нарахування неустойки є правомірним за період з 15.07.2010р. по17.03.2011р. (включно) в сумі 34256,78грн.

Втім, позивач за платіжними дорученнями № 758 від 12.10.2009р., № 834 від 09.11.2009р., № 931 від 10.12.2010р. та № 93 від 04.02.2010р. продовжував здійснювати орендну плату за період вересень 2009р. –січень 2010р.

Так, з урахуванням вирахувань з суми платіжного доручення № 758 від 12.10.2009р. суми заборгованості за липень 2009р. у розмірі 369, 71грн. та 7 днів серпня 2009р. у розмірі 342,92грн., сплаченою за вересень 2009р. за даним платіжним дорученням є сума 1419,84грн.; за платіжним дорученням № 834 від 09.11.2009р. за жовтень 2009р. відповідачем сплачено 1080,04грн., за платіжним дорученням № 931 від 10.12.2009р. відповідачем сплачено за листопад 2009 орендну плату у розмірі 1090,82грн., за платіжним дорученням № 93 від 04.02.2010р. відповідачем сплачено орендну плату за грудень 2009р.- січень 2010р. в сумі 2217,73грн.

Загальна сума сплачена відповідачем за вищенаведеними платіжними дорученнями після припинення строку дії договору оренди –07.08.2009р. становить 5808,73грн.

Як вже зазначалося, сплата орендних платежів після припинення строку дії договору, умовами договору не передбачена.

Натомість, п. 9.3. передбачено, відшкодування орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна у разі припинення дії договору.

Таким чином, за наведених вище підстав, колегія суддів вважає, що сплачені орендні платежі в сумі 5808,73грн. не є орендною платою, оскільки сплачені після припинення строку дії договору, а тому мають враховуватись в суму неустойки.

З огляду на вищенаведене, належною до стягнення сумою неустойки є: 34256,78грн. - 5808,73грн. = 28448,05грн.

А в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника, щодо невикористання спірного орендованого майна у період з 24.11.2009р. по 17.03.2010р. у зв’язку з передачею позивачем його в оренду іншим орендарям, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються підписаним між позивачем, відповідачем а Балансоутримувачем актом приймання –передачі державного нерухомого майна від 17.03.2011р., за яким позивач передав нежитлові приміщення першого другого поверхів двоповерхової адміністративної будівлі загальною площею 275,0кв.м., які заходяться на балансі Головного управління статистики у Запорізькій області і розташовані за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Бейбулатова, б.11.

Посилання скаржника у доповненнях на апеляційну скаргу на постанову Верховного суду України від 10.10.2006р. як на підставу для застосування строків граничного шести місячного терміну передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки вказана постанова ВСУ стосується нарахуванню пені за несвоєчасне виконання умов договору купівлі –продажу, а не орендних правовідносин врегульованих ст. 785 ЦК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що постановою Верховного суду України від 18.04.2011р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі № 30/191 скасовано зазначену постанову ВГСУ саме з підстав безпідставного зменшення судом нарахування неустойки за прострочення виконання зобов’язання з повернення орендованого майна (ст. 785 ЦК України) до шести місячного терміну передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 є таким, що підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вотан»с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 –змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду господарського суду Запорізької області від19.09.2011р. у справі № 11/5009/4026/11 викласти у наступній редакції:

«Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя до приватного підприємства «Вотан»с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 67738,18грн., які складаються з 720,88 грн. заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. та 67017,30грн. неустойки, задовольнити частково в сумі неустойки у розмірі 28 448,05грн.

В частині стягнення заборгованості по орендній платі за період липень –серпень 2009р. в сумі 720,88 грн. –відмовити.

В частині стягнення неустойки в сумі 38 569,25грн. –відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Вотан»(вул. Молодіжна, буд. 7а, с.Фруктове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72383, код ЄДРПОУ 25489775) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до державного бюджету м. Мелітополь (р/р31116093700013 ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676932, код платежу 22080200) 28 448,05грн. неустойки.

Стягнути з приватного підприємства «Вотан»(вул. Молодіжна, буд. 7а, с.Фруктове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72383, код ЄДРПОУ 25489775) на користь державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (банк одержувача Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку - 095) 284,48 грн. державного мита.

Стягнути з приватного підприємства «Вотан» (вул. Молодіжна, буд. 7а, с.Фруктове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72383, код ЄДРПОУ 25489775) на користь державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (банк отримувач: головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок №31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку - 259) 99,11грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя на користь приватного підприємства «Вотан»с.Фруктове Мелітопольського району Запорізької області витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги до суду в сумі 196,45грн.

Зобов’язати господарський суду Запорізької області видати відповідні накази згідно з вимогами ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий           І.А.Бойко

Судді:          І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна          

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

          1 -ДАГС