Постанова № 19984950, 05.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2011 р.           справа №39/104

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,

суддів:Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився від відповідача:не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область

на рішення господарського суду Донецької області

від13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.)

у справі№39/104 (суддя Морщагіна Н.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техноком», м. Запоріжжя

доВідкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область

простягнення боргу у сумі 44903,88грн., 3% річних у сумі 2374,84грн., інфляційних втрат у сумі 8362,74грн., пені у сумі 4478,07грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення боргу у сумі 44903,88грн., 3% річних у сумі 620,39грн., інфляційних втрат у сумі 3176,36грн., пені у сумі 4075,56рн.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та остаточно просив стягнути з відповідача борг у сумі 22451,94грн., 3% річних у сумі 2374,84грн., інфляційних втрат у сумі 8362,74грн., пені у сумі 4478,07грн. Вказану заяву суд прийняв до розгляду частково та в подальшому розглядав остаточно уточнені позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 44903,88грн., 3% річних у сумі 2374,84грн., інфляційних втрат у сумі 8362,74грн., пені у сумі 4478,07грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.) у справі №39/104 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком” основний борг у сумі 22451,94грн., пеню у сумі 4478,07грн., 3% річних у сумі 2374,84грн., інфляційні у сумі 8287,50грн., витрати за державним митом у сумі 375,93грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 138,29грн.; провадження у справі №39/104 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 22451,94грн. припинено; в іншій частині позовних вимог відмовлено (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №39/104).

Рішення суду мотивоване тим, що 14.05.2009р. між сторонами був укладений договір поставки №15/590; на виконання умов зазначеного договору позивач у вересні та жовтні 2009 року поставив відповідачу товар в асортименті, а відповідач, відповідно, прийняв цей товар; у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 44903,88грн., а також позивач нарахував 3% річних у сумі 2374,84грн., пеню у сумі 4478,07грн. та інфляційні втрати у сумі 8362,74грн.; позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 22451,94грн., пені у сумі 4478,07грн., 3% річних у сумі 2374,84грн., інфляційних у сумі 8287,50грн. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені судом; в ході розгляду справи відповідач заборгованість за поставлений товар сплатив у сумі 22451,94грн. та в цій частині провадження у справі припинено у зв’язку з відсутністю предмету спору; в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних відмовлено як у безпідставно заявлених.

ПАТ «Енергомашспецсталь», не погодилось з прийнятим рішенням та звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. у справі №39/104 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник зазначив, що в порушення умов п.п.6.2., 6.3. договору позивач до цього часу не в повному об’ємі надав відповідачу передбачені у п.6.2. договору документи. Таким чином, у даному випадку мала місце прострочка поставки продукції у зв’язку з відсутністю товаросупровідних документів, тому нарахування відповідачу санкцій за неналежне виконання зобов’язань по даному договору неправомірне.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скаргу та порушено апеляційне провадження у справі №39/104. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 14.11.2011р. та 15.11.2011р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що в матеріалах справи знаходяться усі первинні документи, а також апелянт не зазначає, які саме документи не було надано ТОВ «Техноком», відповідно до п.6.2. договору поставки.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 30.11.2011р, не з’явились, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Частина 6 цієї статті встановлює, що право позивача на зменшення розміру позовних вимог є обмеженим, оскільки реалізується ним під контролем господарського суду. Згідно з зазначеною нормою господарський суд не приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. Як зазначається у п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 р. N01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України", суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.

Оскільки, у даному випадку, відповідач в ході розгляду справи у добровільному порядку частково погасив борг, то провадження у справі №39/104 в частині стягнення основного боргу у сумі 22451,94грн. підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору. Тому судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до розгляду зменшення позивачем позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

15 вересня 2011 року відповідач надав господарському суду Донецької області заяву про заміну сторони у справі у зв’язку з її реорганізацією та просив замінити Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

У відповідності зі ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або в ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи приписи ст.80 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.107 Цивільного кодексу України, у матеріалах справи відсутні докази перетворення ВАТ «Енергомашспецсталь». За приписами ст.90 ЦК України організаційно-правова форма юридичної особи є частиною її найменування.

Відповідно до ч.5 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про акціонерні товариства», приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Отже, у даному випадку ВАТ «Енергомашспецсталь»було перейменовано у ПАТ «Енергомашспецсталь»без зміни організаційно-правової форми юридичної особи, а перейменування не є підставою для заміни сторони у справі її правонаступником в розумінні ст.25 ГПК України. Тому, суд першої інстанції безпідставно в описовій частині рішення задовольнив заяву ПАТ «Енергомашспецтсаль»про заміну сторони у справі у зв’язку з її реорганізацією. За висновком судової колегії вказане клопотання підлягає залишенню без задоволенню, втім апеляційним судом прийнято до уваги зміну найменування відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2009р. між ТОВ „Техноком” (постачальник) та ВАТ «Енергомашспецсталь»(покупець) було укладено договір поставки №15/590, згідно якого постачальник зобов’язався передати у встановлений строк продукцію у власність покупця, а покупець зобов’язався у відповідності з умовами цього договору прийняти цю продукцію та оплатити її (пункти 1.1., 1.2. договору).

Відповідно пункту 1.3. договору, найменування, номенклатура, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна та строки поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами чинного договору.

Загальна кількість продукції, що поставлена за договором, складається із кількості продукції, що поставлена за всіма специфікаціями, оформленими до цього договору (пункт 1.4. договору).

Ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору (пункт 2.1. договору). Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 500000грн. Загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми всіх специфікацій, оформлених до цього договору (пункт 2.2. договору). Ціни за договором вказані без урахування ПДВ (пункт 2.3. договору). У разі перерахування на поточний рахунок постачальника передплати, ціна на продукцію, що поставляється зміні не підлягає (пункт 2.4. договору).

У розділі 3 договору сторони визначили вимоги до якості продукції.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору, строки поставки товару вказуються в специфікаціях. Пункт відправлення м. Запоріжжя із складу постачальника. Постачальник є вантажовідправником.

Згідно з пунктом 6.1. договору передача продукції здійснюється в пункті поставки у м. Краматорськ.

Постачальник зобов’язується передати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; накладну (в накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); податкову накладну; на продукцію вітчизняного виробництва паспорт або сертифікат, на імпортну –паспорт-інструкцію про застосування (пункт 6.2. договору).

Якщо на момент передачі продукції які-небудь із документів відсутні, вони повинні бути надані протягом двох календарних днів після передачі продукції (пункт 6.3. договору).

У разі ненадання документів протягом строку, вказаного в п.6.3., покупець вправі відмовитись від прийому такої продукції з віднесенням на постачальника всіх пов’язаних з цим збитків (пункт 6.4. договору).

У розділі 8 договору сторони визначили порядок прийомки продукції. Так, відповідно до пункту 8.1. договору, прийомка продукції здійснюється сторонами: по кількості –у відповідності з кількістю, вказаній в рахунку та накладній; по якості –у відповідності з даними сертифіката якості (паспорта, сертифіката відповідності або іншого документу про якість продукції) та вимогами нормативних документів на цю продукцію (ДЕСТ, ДСТУ, ТУ).

Згідно до пункту 8.2. договору сторони погодили застосування в процесі прийомки продукції, що поставлена, правил, передбачених Інструкціями Держарбітража при Раді Міністрів РСРС про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П-6) та про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (П-7).

Якщо якість продукції не відповідатиме стандартам, технічним умовам, іншій документації, зразкам або умовам договору, покупець вправі відмовитись від прийняття та оплати продукції, а якщо вона вже оплачена, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум та заміни продукції (пункт 8.3. договору).

Сторони погоджуються з тим, що прийомка продукції по кількості, якості та комплектності за цим договором може здійснюватись без додаткового погодження сторін. При цьому, документи, складені представниками вантажоодержувача –акти про прийомку, рекламаційні акти, протоколи відбору проб або зразків, інші документи, - будуть вважатися належними доказами фактичної кількості, якості та/або комплектності поставленої продукції при вирішенні яких-небудь, пов’язаних з цим спорів між покупцем та постачальником (пункт 8.7. договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України. Умови оплати за продукцію зазначаються у специфікаціях до договору (пункт 9.3. договору).

Згідно пункт 10.4. договору, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2010р. (пункт 13.2. договору). У разі невиконання сторонами своїх зобов’язань згідно цього договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту кінцевого виконання сторонами своїх зобов’язань (пункт 13.3. договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.11.2010р. у справі №22/156, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2011р., відмовлено у позові ВАТ «Енергомашспецсталь»до ТОВ «Техноком»про визнання договору №15/590 від 14.05.2009р. недійсним, заявленого з мотивів відсутності належних повноважень у особи, що підписала договір.

В специфікаціях №6 від 28.07.2009р., №7 від 04.08.2009р., №10 від 25.08.2009р., №18 від 12.10.2009р. до договору визначено найменування продукції, кількість, вартість за одиницю та загальну вартість з ПДВ, а також умови оплати продукції –протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та отримання документів, вказаних у п.6.2. договору. Поставка продукції здійснюється на умовах СРТ (в редакції Інкотермс 2000).

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Згідно статті А.1. умов СРТ продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов‘язки були передбачені договором між сторонами.

Факт передачі продукції у вересні та жовтні 2009 року на загальну суму 51952,20грн. підтверджується видатковими накладними №РН-0199 від 09.09.2009р. у сумі 9690грн., №РН-0215 від 22.09.2009р. у сумі 21000грн., №РН-0246 від 16.10.2009р. у сумі 7263грн., №РН-0245 від 27.10.2009р. у сумі 13999,20грн. з підписами в графі «Прийняв»уповноваженого представника відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №1958 від 09.09.2009р., №2097 від 22.09.2009р., №2291 від 14.10.2009р., №2401 від 27.10.2009р.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Фактично відповідач прийняв зазначену продукцію, не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не представив.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що мало місце прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На сплату вартості поставленого товару позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури №СФ-0259 від 09.09.2009р. у сумі 9690грн., №СФ-0280 від 22.09.2009р. у сумі 21000грн., №СФ-0329 від 16.10.2009р. у сумі 7263грн., №СФ-0342 від 27.10.2009р. у сумі 13999,20грн. У вказаних вище видаткових накладних є посилання на ці рахунки.

Відповідно ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків. Таким чином, відповідно до умов договору 15/590 від 14.05.2009р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов‘язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати отриманого товару, які виникли 09.10.2009р., 22.10.2009р., 15.11.2009р. та 26.11.2009р. відповідно, належним чином не виконав. Як вбачається з банківської виписки №48582 від 13.10.2009р. відповідач оплатив за пластину згідно рахунку-фактури №СФ-0259 від 09.09.2009р. (договір №15/590 від 14.05.2009р.) –7048,32грн. Таким чином, на час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача складала 44903,88грн.

В ході розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар у сумі 22451,94грн., що підтверджується платіжними дорученнями №60815 від 08.06.2011р. у сумі 1451,94грн., №60816 від 08.06.2011р. у сумі 21000грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 22451,94грн. та припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 22451,94грн. боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 4478,07грн. за періоди з 10.10.2009р. по 09.04.2010р. (борг 2641,68грн.), 23.10.2010р. по 22.04.2011р. (борг 21000грн.), 16.11.2009р. по 16.05.2010р. (борг 7263грн.), 27.11.2009р. по 27.05.2010р. (борг 13999,20грн.) та 3% річних у сумі 2374,84грн. за періоди з 10.10.2009р. по 08.06.2011р. (борг 2641,68грн.), 23.10.2010р. по 08.06.2011р. (борг 21000грн.), 16.11.2009р. по 08.06.2011р. (борг 7263грн.), 27.11.2009р. по 08.06.2011р. (борг 13999,20грн.), з 08.06.2011р. по 13.10.2011р. (борг 22451,94грн.), суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та положення пункту 10.4. договору, вірно із дотриманням положень пункту 3 специфікацій до договору, визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8362,74грн., то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць.

Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по накладним, згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір інфляційних за період з жовтня 2009 року по травень 2011 року відносно заборгованості у сумі 2641,68грн. складає 488,70грн., за період з листопада 2009 року по травень 2011 року відносно заборгованості у сумі 21000грн. складає 3659,83грн., за період з листопада 2009 року по травень 2011 року відносно заборгованості у сумі 7263грн. складає 1265,78грн., за період з грудня 2009 року по травень 2011 року відносно заборгованості у сумі 13999,20грн. складає 2260,89грн., за період з червня 2011 року по вересень 2011 року відносно заборгованості у сумі 22451,94грн. була дефляція.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат частково у сумі 7675,20грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, що порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Перелік обставин непереборної сили визначений у розділі 11 договору №15/590 від 14.05.2009р. Відповідач не навів обставин, які можуть бути віднесені до обставин непереборної сили, визначеними у розділі 11 договору.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.) у справі №39/104 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 612,30грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині слід відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Судом першої інстанції при вирішення питання щодо розподілу судових витрат не було враховано, що відповідачем частково погашено заборгованість вже після звернення позивача з позовом до суду. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011, зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли –до набрання Законом чинності чи після цього –подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку.

Оскільки, апеляційну скаргу було подано до господарського суду Донецької області 04.11.2011р., то судові витрати за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами з урахуванням положень ст.4 Закону України «Про судовий збір»та ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.) у справі №39/104 –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.) у справі №39/104 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 612,30грн. та змінити в частині розподілу судових витрат.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком”, м. Запоріжжя основний борг в сумі 22451,94грн., пеню в сумі 4478,07грн., 3% річних в сумі 2374,84грн., інфляційні в сумі 7675,20грн., витрати за державним митом в сумі 594,31грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,48грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2011р. (повний текст підписано 14.09.2011р.) у справі №39/104 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Державного бюджету України (рахунок №31212206700006, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: ДКСУ Київського району м. Донецька, призначення платежу «судовий збір»код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») судовий збір у сумі 510,73грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком” (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 4/38, ідентифікаційний код 30557338) на користь Державного бюджету України (рахунок №31212206700006, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: ДКСУ Київського району м. Донецька, призначення платежу «судовий збір»код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») судовий збір у сумі 7,06грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.О. Мартюхіна

                                                                                                    В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС