Постанова № 19984684, 28.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.11.2011 р. справа №4/325

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю:

від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від05.10.2011р.

у справі№4/325 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області

до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»м. Маріуполь Донецької області в особі структурного підрозділу агроцех №45 управління сільського господарства с. Дачне Марїнського району Донецької області

простягнення 116 422,71грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина» (далі позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»м. Маріуполь Донецької області в особі структурного підрозділу агроцех №45 управління сільського господарства (далі відповідач) про стягнення 116 422,71грн., у тому числі: основний борг в сумі 93 689,53 грн., інфляційні в сумі 5059,23грн., 15% річних в сумі 10 472,69грн. та пеня в сумі 7201,26грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 2000грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №4/325 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В основу рішення місцевого господарського суду покладено висновок про те, що договір №18-0 від 21.10.2009р., на який посилається позивач як на підставу вимог, є неукладеним, тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 93 689,53грн. заборгованості за отриманий товар та нарахування на цю суму за несвоєчасне виконання грошового зобовязання інфляційних витрат в розмірі 5 059,23грн, 15 % річних в сумі 10 472,69 грн. відповідно до п. 7.6 договору та пені в сумі 7 201,26 грн., яка нарахована відповідно до умов п. 7.5 договору. Також господарським судом зазначено, що за видатковою накладною № В3-0000144 від 29.10.2010р. отримувачем товару був не Агроцех № 45, а публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»(далі - ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”), представник якого по довіреності № 158 від 25.10.2010 р отримав товар на загальну суму 93 689,53грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального (ст. 180 Господарського кодексу України, статей 92, 638 Цивільного кодексу України) та процесуального права (статей 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України). Зокрема, апелянт посилається на те, що судом здійснено помилковий висновок щодо неукладеності договору №18-0 від 21.10.2009р., що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011р. підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 22.11.2011р. та відзиві на апеляційну скаргу проти вимог скаржника заперечував, вважає рішення обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Надав до скарги додаткові документи, які залучені колегією суддів до матеріалів справи відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

21.10.2009р. між структурним підрозділом Агроцех №45 управління сільського господарства публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»(покупець) та позивачем (постачальник) був укладений договір № 18-0 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобовязався поставляти на умовах СРТ (склад покупця) Інкотермс-2000 протягом трьох робочих днів з моменту отримання замовлення у кількості, асортименті та по ціні, що вказується у накладних, а покупець приймати та оплачувати партії запасних частин до автомобільної, транспортної, сільгосптехніки акумулятори у відповідності до видаткової накладної протягом 20-ти календарних днів моменту прийому вказаної партії (підписання покупцем видаткової накладної постачальника) (п.1.1, 2.1, 3.3, 3.6, 5.1Договору).

Згідно п.10.3 Договір діє з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2010р. в частині поставок, а в частині фінансових зобовязань - до їх фактичного з правом пролонгування; якщо по закінченні зазначеного терміну жодна зі сторін не заявить про розірвання договору, то вважається, що його пролонговано на наступний календарний рік.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

Позивачем на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 93 689,53грн., що підтверджується накладною № В3-0000144 від 29.10.2010р., яка підписана сторонами без зауважень. Товар за вказаною накладною був вручений представнику публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №158 від 25.10.2010р.

Вказана обставина по суті сторонами у письмових пояснення та апелянтом у скарзі не заперечувались.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що Договір, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є неукладеним, оскільки відповідачем не було погоджено істотних умов договору.

Такого висновку суд дійшов зважаючи на ті обставини, що Договір №18-0 з боку покупця (відповідача) підписаний структурним підрозділом - Агроцех №45 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»(далі - Агроцех № 45), який відповідно до Положення про Агроцех №45 не є юридичною особою (п. п. 1.8 п. 1 Положення) та не має права підпису договорів від імені юридичної особи.

З такими доводами колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з ч 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За приписами ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет (найменування (номенклатуру, асортимент), кількість продукції), ціну та строк дії договору та додержано письмової форми.

Між тим, зазначаючи про непогодження сторонами істотних умов у Договорі, місцевий господарський суд взагалі не визначився які саме умови не були погоджені.

Як убачається з умов спірної угоди, Договором були узгоджені усі необхідні істотні умови для договору поставки: предмет, ціна, строк дії договору (до повного погашення боргу). Зазначений договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Договір №18-0 є укладеним, а висновки суду першої інстанції в цій частині такими, що суперечать нормам матеріального права.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у відповідності до видаткової накладної протягом 20-ти календарних днів моменту прийому вказаної партії (підписання покупцем видаткової накладної постачальника).

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Факт поставки товару на суму 93 689,53грн. визнаються судової колегією доведеними.

При цьому судова колегія зазначає, що товар за видатковою накладною № В3-0000144 від 29.10.2010р. на суму 93 689,53грн. був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання Договору №18-0, оскільки найменування (запчастини), вказані у спірній видатковій накладній, відповідають тим, що погоджені сторонами в Договорі. При цьому враховується той факт, що будь-яких інших договорів, крім спірного, між сторонами укладено не було і іншого матеріалами справи не доведено.

Відповідно до Положення про Агроцех № 45, останній не є юридичною особою, але забезпечує технічно правильну експлуатацію машин, обладнання тощо і здійснює їх ремонт; також згідно діючого в компанії порядку забезпечує устаткування обладнанням, матеріалами і іншими матеріальними цінностями в узгодженні з фінансуванням, при цьому начальникам агроцехов надано право приймати на роботу працівників (п.п. 1.8, 2.2.1.6, 2.2.4.1, 2.2.5.1 Положення) (а.с.35-40, 66-72).

Таким чином з Положення про Агроцех № 45 убачається, що він наділений правом щодо здійснення самостійної господарської діяльності.

При дослідженні спірного Договору встановлено, що він підписаний з боку позивача директором Добряком А. В., який діяв на підставі Статуту, з боку відповідача (Агроцеху № 45) - ОСОБА_3, який згідно довідки Донецького управління статистики №26482249 та наказу №194-к від 29.12.2009р. є керівником Агроцеху № 45.

Колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у керівника агроцеху повноважень щодо укладання і підписання договорів від імені юридичної особи є помилковим, оскільки прямої заборони на здійснення вказаних дій Положення про Агроцех № 45 не містить.

Крім того, колегія звертає увагу на той факт, що товар за Договором та накладною № ВЗ 0000114 був вручений представнику публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №158 від 25.10.2010 р. та не був повернутий позивачу як безпідставно отриманий.

Позивачем також була надіслана на адресу відповідача претензія №10/05-11 від 10.05.2011р. з вимогою сплатити боргу за Договором в сумі 93689,53 грн. та докази її вручення відповідачу 12.05.2011р. копія поштового повідомлення № 318366 (а.с.18,19).

Належні та допустимі докази виконання обвязку щодо оплати вартості отриманого товару відповідачем до суду надані не були, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.6 Договору передбачено інший розмір річних, а саме в разі перевищення покупцем встановленого строку оплати більш ніж на 21 календарний день від останньої дати платежу покупець, крім сплати неустойки (пені), у безспірному порядку сплачу суму боргу зі сплатою 15% річних за весь період порушення грошових зобовязань.

З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5 059,23 грн. та 15% річних в сумі 10 472,69 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Перевірив нарахування пені щодо періоду допущеної заборгованості за накладною № В3-0000144, застосування при розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, додержання вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 7 201,26 грн., оскільки умовами Договору (п.7.3) була встановлена відповідальність відповідача щодо прострочення строків оплати отриманого товару.

Щодо витрат витрат по оплаті послуг адвоката (2000 грн.) судова колегія виходить з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому згідно норм ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повязані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.4цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2410 від 29.12.2006р.), наявність доказів фактичного перерахування позивачем 2 000грн. за платіжним дорученням №4850 від 03.06.2011р. на підставі договору про надання адвокатських послуг б/н від 01.06.2011р.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007 р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008 р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повязаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Колегія суддів апеляційної інстанції розглянувши матеріали справи, враховуючи складність юридичної кваліфікації правовідносин у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності приходить до висновку про віднесення на відповідача зазначених витрат на адвокатські послуги у повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність висновків, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення на підставі ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011 р. у справі № 4/325 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. у справі №4/325 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області, заявлені до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»м. Маріуполь Донецької області в особі структурного підрозділу агроцех №45 управління сільського господарства с. Дачне Марїнського району Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 93 689,53 грн., інфляційних в сумі 5 059,23 грн., 15 % річних в сумі 10 472,69 грн. та пені в сумі 7 201,26 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»м. Маріуполь Донецької області в особі структурного підрозділу агроцех №45 управління сільського господарства с. Дачне Марїнського району Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області заборгованість у розмірі 93 689,53 грн., інфляційні в сумі 5 059,23 грн., 15 % річних в сумі 10 472,69 грн. та пеню в сумі 7 201,26 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»м. Маріуполь Донецької області в особі структурного підрозділу агроцех №45 управління сільського господарства с. Дачне Марїнського району Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-запчастина»м. Макіївка Донецької області витрати зі сплати державного мита в сумі 1164, 23грн., витрати зі сплати інформаційно-технічних послуг в сумі 236 грн., витрати на оплату послу адвоката в сумі 2000грн. та витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 582,12 грн.

Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді О. Є. Донець

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС