Постанова № 19984677, 28.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.11.2011 р. справа №11/195

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О.Є., Ломовцевої Н. В.,

за участю

представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_3 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація»м. Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від20.06.2011 р.

у справі№ 11/195 (суддя Овсяннікова О. В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» м. Макіївка Донецької області

до Донецького комунального підприємства «Фармація»м. Донецьк

простягнення 49 649,05 грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН»(далі позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького комунального підприємства «Фармація»(далі відповідач) про стягнення боргу в сумі 42 188,17 грн., інфляційних втрат в сумі 2 738,30 грн., 3 % річних в сумі 629,60 грн. та пені в сумі 4 302,22 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2010р. у справі №11/195 було призначено судову економічно-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4

18.02.2011 р. до господарського суду Донецької області надійшов висновок судової економічно-бухгалтерської експертизи № 274/23 від 09.02.2011 р.

17.06.2011 р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог (том 3 а.с.44-47), згідно якої останній зменшив розмір позовних вимог щодо основного боргу та просив стягнути з відповідача 37466,67 грн., а також збільшив та просив стягнути інфляційні витрати в сумі 6 514,05 грн., 3 % річних в сумі 1 851,33 грн. та пеню в сумі 3817 грн. Уточнення прийнято судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 11/195 позовні вимоги задоволені у повному обсязі з мотивів їх доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на недоведеність суми позовних вимог, ненастанням зобовязання з оплати послуг за договором № 3 від 01.02.2009 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2011 р. призначено додаткову судову економічно-бухгалтерську експертизу у звязку з недостатньою ясністю висновку судового експерта та розбіжностями, які містились в ньому, провадження по справі припинялось на підставі ст..79 ГПК України.

У звязку з надходженням висновку № 274/24/1 додаткової судової економічно-бухгалтерської експертизи по господарській справі №11/195 провадження у справі було поновлено ухвалою від 08.11.2011р.

У судовому засіданні 22.11.2011 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 22.11.2011 р. вимоги скаржника не визнали, вважають оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права та просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2009 р. між сторонами був укладений договір №3 про надання послуг електрозвязку (далі Договір), за умовами якого замовник (відповідач) передає, а охорона (позивач) на кошти, отримані від замовника та в їх межах, приймає під охорону цінний вантаж, зазначений в специфікації (Додаток №1 до договору), на термін перевезення його до визначеного замовником місця призначення.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 01.02.2010р. і вважаться продовженим на тих саме умовах на наступний календарний рік якщо за місяць до строку його закінчення жодна із сторін не вимагатиме його припинення або перегляду Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.

На виконання умов Договору протягом лютого-листопада 2009р. позивачем надано послуги з охорони на загальну суму 108000грн., що підтверджується актами прийому виконаних робіт за вказаний період, що підписані сторонами без будь-яких зауважень (том 1 а.с.21-30).

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено вартість наданих послуг.

Розбіжності у сторін виникли саме з підстав розміру сплачених сум за Договором № 3, оскільки з пояснень останніх убачається, що між ними також існували господарські правовідносини за Договором № 1 від 01.02.2009 р.

З цього ж приводу і призначалась судова експертиза.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 2.2, 2.3 Договору та додаткової угоди від 01.02.2009р. сторони узгодили, що оплата послуг охорони складає 12 000грн. на місяць і 400 грн. за добу у вигляді авансових платежів, які замовник повинен вносити не пізніше 10 днів до кінця раніш оплаченого (проавансованого) періоду дії договору.

Тобто, сторонами у Договорі передбачено оплату послуг у вигляді передплати (авансових платежів) за відповідні періоди.

Згідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, враховуючи те, що позивачем виконано зустрічний обовязок щодо надання послуг по охороні, відповідач повинен виконати обовязок щодо оплати їх вартості у повному обсязі з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, що фіксує факт їх надання та їх обсяг.

Зазначеним спростовуються доводи апелянта щодо невизначеності умов оплати за Договором та ненастанням обовязку щодо оплати за ним.

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Як вже встановлено, відповідачем було здійснено часткову оплату наданих за договором № 3 послуг, про що сторони по суті у письмових пояснення до суду обох інстанцій не заперечували.

Для встановлення дійсного розміру вартості неоплачених відповідачем послуг за Договором №3 судом першої інстанції було призначено судову експертизу. Згідно висновку судової економічно-бухгалтерської експертизи №274/23 від 09.02.2011р., заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 3 від 01.02.2009р. за період лютий 2009 - березень 2010 р. складає 30242,12грн., при цьому за період серпень -листопад 2009 р. заборгованість за вказаним договором складає 37466,67грн. і виникла з 16.11.2009 р.

Враховуючи наявні розбіжності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність розяснення експертом питань щодо дійсного розміру заборгованості за договором №3 від 01.02.2009р. за період серпень-листопад 2009р., а також підстави виникнення розбіжностей у сумі боргу за спірним договором на суму 7224, 55грн. (з обґрунтуванням віднесення вказаної суми до заборгованості за цим договором), у звязку з чим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2011р. по справі призначено додаткову судову економічно-бухгалтерську експертизу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції у відповідності до положень статей 41-43 Господарського процесуального кодексу України приймає висновок додаткової судової економічно-бухгалтерської експертизи № 274/24/1 від 04.10.2011р., проведений акредитованим судовим експертом, як належний та допустимий доказ по справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність, тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили.

Із зазначеного висновку вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №3 від 01.02.2009р. на дату предявлення позову складає 30242,12грн. і виникла вона за актами приймання виконаних робіт за: серпень 2009р. - у сумі 3 575,45 грн. (залишок після часткового погашення суми 12000 грн. за актом б/н від 31.08.2009 р.), вересень 2009р. - у сумі 12000 грн. (за актом від 11.09.2009 р.), жовтень 2009р. у сумі 12000 грн. (за актом від 29.10.2009р.), листопад 2009 р. у сумі 2 666,67 грн. (за актом від 03.11.2009 р.). При цьому експертом як у висновку експертизи до суду першої інстанції так і у додатковому висновку була врахована сума платежу за Договором № 3, що здійснена відповідачем після листопада 2009 р. на суму 7 224,55 грн.

З урахування викладеного, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності матеріалами справи вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 37466,67 грн., оскільки дійсна заборгованість за Договором № 3 складає 30242,12 грн. Саме цей розмір зазначив експерт у висновку експертизи № 274/24/1 від 09.02.2011 р. та у додатковому висновку експертизи № 274/24/1 від 04.10.2011 р. та пояснив, що при цьому враховував спрямування платежів, яке використовував позивач (арк.експертизи 3).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 30242,12 грн. В іншій частині позову про стягнення боргу в сумі 7 224,55грн. суд відмовляє.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на часткове задоволення позову про стягнення основного боргу на суму 30242,12грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3 % річних також підлягають частковому задоволенню на суму 2 298,40грн. та на суму 678,58грн. відповідно за період з 01.09.2009 р. по 31.05.2010 р. (кінцевий термін розрахунку позивача). В іншій частині вимог про стягнення інфляційних в сумі 4 215,65грн. та 3% річних в сумі 1 172,75грн. суд відмовляє.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 3817 грн. колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 5.1.3 Договору сторони передбачили відповідальність замовника за прострочку платежів у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

З огляду на часткове задоволення позову про стягнення основного боргу на суму 30242,12грн., позовні вимоги в частині стягнення пені також підлягають частковому задоволенню на суму 3 091,32 грн. за період з 01.09.2009 р. по 01.03.2010 р. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 725, 68 грн. суд відмовляє.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 11/195 підлягає зміні за невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 11/195 частково задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011 р. у справі № 11/195 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. у справі № 11/195 викласти в наступній редакції:

«Задовольнити частково позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛІОН” м. Макіївка Донецької області до Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 37466,67 грн., інфляційних витрат в сумі 6 514,05 грн., 3 % річних в сумі 1 851,33 грн. та пені в сумі 3817 грн.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5а; код ЄДРПОУ 021976625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛІОН” (96100, Донецька область, місто Макіївка, проспект Горбачова, 131/32; код ЄДРПОУ 20335381) борг в сумі 30242,12 грн., інфляційні втрати в сумі 2 298,40 грн., 3 % річних в сумі 6 78,58 грн., пеню в сумі 3 091,32 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 363,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 172, 60 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 5 850,73 грн.

В іншій частині позову про стягнення боргу в сумі 7 224,55грн., інфляційних в сумі 4 215,65грн., 3% річних в сумі 1 172,75грн та пені в сумі в сумі 725, 68 грн. - відмовити.».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ІЛІОН” (96100, Донецька область, місто Макіївка, проспект Горбачова, 131/32; код ЄДРПОУ 20335381) на користь Донецького комунального підприємства „Фармація” (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5а; код ЄДРПОУ 021976625) витрати зі сплати державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 133,39 грн.

Господарському суду Донецької області відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді О. Є. Донець

Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС