Постанова № 19984605, 25.11.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

25.11.2011

Постанова

Іменем України

23.11.2011 р. справа №8/156/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.

від позивача:ОСОБА_1. за довіреністю №423/14 від 31.08.2011р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від26.09.2011 року

у справі№8/156/2011 (суддя Середа А.П. )

за позовомПриватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ

до відповідача Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області простягнення заборгованості в розмірі 7335175,96грн., інфляційних в розмірі 10559,85грн., 3% річних в розмірі 35209,50грн., пені в розмірі 17353,01грн., штрафу в розмірі 513462,31грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Приватне акціонерне товариство «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області про стягнення заборгованості в розмірі 7335175,96грн., інфляційних в розмірі 10559,85грн., 3% річних в розмірі 35209,50грн., пені в розмірі 171353,01грн., штрафу в розмірі 513462,31грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.09.11р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області основний борг в розмірі 7335175,96грн., інфляційні в розмірі 10559,85грн., 3% річних в розмірі 32707,84грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Приватне акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 26.09.11 р. скасувати частково в частині відмови у стягненні пені та штрафу, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Державне підприємство «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області до судового засідання не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 01.11.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, ухвалою про порушення апеляційного провадження від 27.10.2011р. явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.10 року між Приватним акціонерним товариством "Луганська вугільна компанія" (постачальник) та Державним підприємством "Первомайськвугілля" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу вугільної продукції №577/05 ( далі по тексту договір), відповідно до п.1.1, 1.2 якого постачальник на умовах, визначених цим договором, зобовязувався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію марки ГСШ, найменування, ціна, кількість, якість, строки та обсяги поставки якої, необхідні реквізити вказані у специфікації, яка є невідємною частиною договору.

За умовами п. 3.5 договору, право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить в момент підписання актів приймання-передачі вугілля.

Відповідно до умов п. 4.1, 4.3 договору, ціна 1 тонни вугілля з базовими характеристиками якості (базова ціна) та кількість визначаються у специфікаціях до договору, а оплата за поставлене вугілля здійснюється у гривні, безготівково, впродовж 10 банківських днів з моменту переходу права власності.

Договір набирає чинність з моменту його підписання обома сторонами, діє до 31.12.2010р. ( п. 8.8 договору).

Так, на виконання умов договору та узгодженої специфікації позивачем у березні 2011р., травні червні 2011р. здійснено поставку вугільної продукції на суму 7515586,99грн. відповідно до актів приймання-передачі від 31.03.2011р., від 27.05.2011р., від 31.05.2011р., від 22.06.2011р., від 30.06.2011р., які підписані обома сторонами без розбіжностей і скріплені печатками обох сторін.

Відповідачем зобов»язання з оплати прийнятого ним товару виконані частково, тому рахується борг в розмірі 7335175,96грн., в зв»язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 7335175,96грн., інфляційних в розмірі 10559,85грн., 3% річних в розмірі 35209,50грн., пені в розмірі 171353,01грн., штрафу в розмірі 513462,31грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за актами приймання-передачі була здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами договору №577/05 від 01.10.2010р., на який є посилання в актах приймання-передачі та який є підставою даного позову.

Враховуючи, що відповідачем прийнятий та частково оплачений, поставлений позивачем у 2011році товар, судова колегія дійшлла висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили продовження строку дії договору на 2011 рік.

Крім того, суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо неналежної поставки товару, щодо відмови відповідача від поставленного товару, а також щодо прийняття товару у встановленому порядку на відповідальне зберігання відповідно до ст. ст. 666, 688, 690 Цивільного кодексу України.

В зв»язку з тим, що відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, встановлений договором зобов»язань щодо оплати отриманого та використаного ним у господарській діяльності товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області борг в розмірі 7335175,96грн.

Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 10559,85грн. за період з квітня 2011р. по липень 2011р. та 3% річних в розмірі 35209,50грн. за період з 11.04.2011р. по 14.08.2011р.на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області інфляційні в розмірі 10559,85грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України, оскільки перерахована судом апеляційної інстанції сума інфляційних з травня 2011р. по липень 2011р. є більшою.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судова колегія дійшла висновку, що він частково не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невірно розраховано період нарахування з огляду на п. 4.3 договору, так як необхідно було рахувати не календарні дні, а банківські, тому вірним періодом нарахування є 15.04.2011р. по 14.08.2011р., 11.06.2011р. по 14.08.2011р., 15.06.2011р. по 14.08.2011р., 07.07.2011р. по 14.08.2011р., 15.07.2011р., по 14.08.2011р. відповідно до кожної поставки. Тому, рішення в цій частині підлягає зміні, а стягненню з Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області підлягають 3% річних в розмірі 32799,03грн., відмовивши у стягненні 3% річних в розмірі 2410,47грн.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 171353,01грн. та штраф в розмірі 513462,31грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу та проаналізувавши умови договору, судова колегія вважає, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, є обґрунтованим, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 513462,31грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №23/225 від 28.02.2011р.

При цьому, стягнення пені як вид забезпечення виконання зобов»язань, згідно приписів ст. 547 Цивільного кодексу України передбачає обовязкову письмову форму для такого виду забезпечення, а норма ст. 231 Господарського кодексу України ще і наявність прострочки саме не грошового зобов»язання. Отже, застосування штрафних санкцій можливе лише при наявності даної умови в договорі, а умовами укладеного сторонами договору не передбачено стягнення пені за порушення саме строків виконання грошового зобов»язання, в зв»яку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 171353,01грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2011 року у справі №8/156/2011 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2011 року у справі №8/156/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2011 року у справі №8/156/2011 змінити в частині стягнення 3% річних, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Державного підприємства "Первомайськвугілля" (ЄДРПОУ 32320594, 93200, Луганська область, м. Первомайськ. вул. Куйбишева, 18-а) на користь Приватного акціонерного товариства "Луганська Вугільна Компанія" ( ЄДРПОУ 32474386, 91021, м. Луганськ, вул. Советськая, 18) основний борг у сумі 7335 175,96грн., інфляційні у сумі 10 559,85грн., 3% річних у сумі 32799,03грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 23327,33грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 215,89грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Луганська Вугільна Компанія», м. Луганськ до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області про стягнення 3% річних в розмірі 2410,47грн., пені в розмірі 171353,01грн., штрафу в розмірі 513462,31грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 26.09.2011 року у справі №8/156/2011 залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І. Бойченко

Г.І. Діброва

Надр.6 прим:1 у справу;2,3 позивачу;4 відповідачу;5 ДАГС;6ГС Луг. обл.