Рішення № 19984202, 08.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

08.12.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел.77-44-62

проспект Миру , 20 тел. 698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

05 грудня 2011 року Справа №5028/8/101/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", вул.В.Бєлік, 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98306

до відповідача: Приватного багатопрофільного підприємства "Лавань", вул. Комсомольська, 49, оф.33, м. Чернігів, 14000

про стягнення 34584грн.77 коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №01/8 від 06.01.2011р.

Від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 33198грн.82коп. попередньої оплати, здійсненої на підставі договорів поставки №1866 від 13.10.06р. та №17-20/2011 від 20.05.11р. за поставку лісопродукції, на яку продукція не була поставлена, а також 1385грн.95коп. пені, нарахованої за період з 01.06.2011р. по 29.09.2011р. за порушення виконання відповідачем зобовязання.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с.66), але уповноважений представник для участі в судовому засіданні не зявився.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у звязку з перебуванням директора підприємства у лікарні. Інших представників, які б могли приймати участь у розгляді справі у підприємства немає.

Присутній представник позивача проти клопотання відповідача заперечив.

Клопотання відповідача судом відхилено, оскільки строк вирішення спору по даній справі закінчується 13 грудня 2011 року, у звязку з чим у суду відсутня можливість відкласти розгляд справи у межах визначеного законом строк. Крім того, в силу ст.28 Господарського процесуального кодексу України в господарському процесі представником юридичної особи можуть бути не тільки керівники підприємства, установи, організації, а й інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю. Відповідачем в клопотанні не зазначено обставин та не додано до клопотання доказів, що підтверджують неможливість направлення інших представників для участі в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обовязковою, відповідач не скористався належним йому правом прийняття участі у господарському засіданні, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Подане позивачем письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (позивач у справі, покупець за умовами договору) та Приватним багатопрофільним підприємством "Лавань" (відповідач у справі, постачальник за умовами договору) укладено договір поставки №1866 (далі за текстом договір), за умовами якого постачальник зобовязувався передати товар (лісоматеріали круглі) у власність покупця, а покупець зобовязувався прийняти товар у власність та оплатити за нього грошову суму на умовах даного договору.

В Розділі 2 договору сторонами визначено, що всі необхідні відомості про товар зазначаються у підписаних сторонами та скріплених печатками додатках до договору, які є невідємними частинами даного договору. Товар супроводжується в момент відпуску наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок, радіаційний та карантинний сертифікати. Ціна за одиницю товару встановлюється договірною. Вона зазначається в додатках до даного договору. Загальна сума договору: орієнтовно 300000грн. Розрахунки між сторонами встановлюються у формі попередньої оплати та отримання повідомлення постачальника щодо готовності товару до відвантаження.

Аналіз змісту договору поставки №1866 від 13.10.2006р. свідчить, що у звязку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

В договорі №1866 від 13.10.2006р. відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На підтвердження факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за вищеукладеним договором, останнім надано суду акт звірки взаємних розрахунків між сторонами (а.с.17), підписаний головними бухгалтерами сторін, в якому зазначається, що заборгованість відповідача на користь позивача станом на 01.12.08р. становить 1893грн.34коп.

Відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки є документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами (договором, платіжними документами, накладними тощо). Отже, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму, на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків, а тому, враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підставі для встановлення моменту виникнення зобовязань відповідача та визначення суті правовідносин, які виникли між сторонами щодо зазначеної грошової суми, саме виходячи із вказаного акту звірки взаєморозрахунків.

Згідно із ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на вимогу суду не надано первинних документів, на підставі яких суд може прийти до беззаперечного висновку, що визначена у акті звірки взаєморозрахунків заборгованість в сумі 1893грн.34коп. виникла саме на підставі договору поставки №1866 від 13.10.2006р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт виникнення та наявності у відповідача зобовязань щодо сплати чи повернення грошових коштів в сумі 1893грн.34коп., а тому в цій частині позов є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, позивач стверджує, що саме на підставі договору поставки №1866 від 13.10.2006р. ним 05.02.10р. та 18.03.10р. сплачені грошові кошти в сумі 84395грн.09коп.

Таке твердження залишається поза увагою суду, оскільки в п.2.1. договору №1866 визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання, додатків до нього та діє до 31.12.2007р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо ні одна із сторін за місяць до його закінчення не заявила про його припинення.

Враховуючи, що сторонами не надані суду докази наявності заяв про припинення договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, суд доходить висновку, що договір був пролонгований на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, на наступний рік, та діяв до 31.12.2008 року.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що дія вказаного договору продовжена також на 2009р. та 2010р., оскільки із змісту п.2.1. договору не вбачається узгодження сторонами можливості продовження дії договору більше ніж на один (наступний) рік. Доказів укладення між сторонами угод про продовження строку дії договору №1866 від 13.10.2006р. на 2009 та 2010 роки позивачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що 31.12.2008р. договір поставки №1866 від 13.10.2006р. припинив свою дію.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач 05.02.2010р. платіжним дорученням №284 перерахував відповідачу 26583грн.11коп., зазначивши в призначенні платежу «за пиловочник згідно рах.62 від 09.12.09р.». Вказана сума відповідає сумі, яка зазначена у рахунку-фактурі №СФ-0000062 від 09.12.09р.

Також 18.03.2010р. позивачем на підставі платіжного доручення №696 сплачено відповідачу 57811грн.98коп. із призначенням платежу «за пиловочник згідно рах.10,9 від 10.02.10р.».

Із змісту наданих до матеріалів справи оригіналів факсограм рахунків №СФ-0000069 від 09.12.09р., №СФ-0000010 від 10.02.10р. та платіжних доручень №284 від 05.02.10р. і №696 від 21.03.10р. вбачається, що в жодному з них не міститься посилання на договір №1866 від 13.10.06р., а навпаки, в рахунках відповідача зазначається про відсутність підстави (договору, замовлення тощо) виставлення цих рахунків.

Таким чином, твердження позивача, що вищевказані платежі проводилися ним на виконання умов договору поставки №1866 від 13.10.2006р. спростовуються матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що сторонами вчинені юридично значимі дії, зокрема предявлення рахунку до оплати та оплата цього рахунку, які в силу ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обовязків, суд приходить до висновку, що в даному випадку між сторонами виникли правовідносини поставки.

Як встановлено судом вище, позивачем на підставі рахунків відповідача в лютому та березні 2010р. сплачено останньому 84395грн.09коп.

В звязку з цим у відповідача виникли зобовязання поставити оплачену продукцію.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобовязання підлягає виконанню у встановлений строк.

Аналіз правовідносин, що виникли між сторонами з приводу поставки продукції, яка оплачена позивачем в лютому та березні 2010р. свідчить, що сторонами строки поставки продукції не обумовлені.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем по видаткових накладних №РН-0000007 від 18.02.10р. (на суму 25636грн.54коп.), №РН-0000009 від 21.03.10р. (на суму 25732грн.01коп.) та №РН-0000047 від 23.06.10р. (на суму 30595грн.20коп.) передано позивачу лісоматеріали на загальну суму 81963грн.75коп., в тому числі з урахуванням витрат, повязаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом, які були зазначені у рахунках. Даний факт підтверджується також вантажними накладними №33823074 від 15.02.10р., №33823122 від 20.03.10р., №33913710 від 20.06.10р., а також не заперечується позивачем.

Отже, різниця між сплаченою позивачем сумою грошових коштів та вартістю поставленої продукції разом з витратами по доставці становить 2431грн.34коп.

Оскільки строки поставки лісопродукції сторонами не встановлені, тому в силу приписів ст.530 Цивільного кодексу України позивач, як кредитор, вправі вимагати виконання зобовязання в будь-який час, а відповідач, як боржник, зобовязаний виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Позивач 09.09.2011р. направив відповідачу претензію №01/1129 з вимогою поставити продукцію пиловочник яка оплачена позивачем платіжними дорученнями №284 від 05.02.10р. та №969 від 18.03.10р. Таким чином, відповідач був зобовязаний поставити недопоставлену продукцію на суму 2431грн.34коп. в строк до 16.09.2011р. включно.

Відповідач не надав суду доказів поставки продукції на суму 2431грн.34коп., що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобовязань по поставці.

Таким чином, залишок вартості оплаченої в 2010р., але не переданої продукції становить 2431грн.34коп.

20 травня 2011 року між сторонами укладений договір поставки №17-20/2011, за умовами якого постачальник (відповідач) зобовязувався передати товар (пиловочник листових та хвойних порід) у власність покупця (позивача), а покупець зобовязувався прийняти товар у власність та сплатити за нього грошову суму на умовах даного договору.

Аналіз змісту зазначеного договору свідчить, що у звязку з його укладенням між сторонами також виникли правовідносини поставки, до яких судом застосовуються положення норм §1 глави 30 Господарського кодексу України, зокрема ст.265 Господарського кодексу України.

В договорі №17-20/2011 від 20.05.11р. відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми Цивільного кодексу України, які регулюють відносини купівлі-продажу.

За умовами Розділу 2 договору №17-20/2011 від 20.05.11р. поставка товару здійснюється залізничним транспортом, партіями (частинами) протягом періоду дії договору, по заявкам покупця, згідно терміну FCA-склад постачальника (Інкотермс-2000), не пізніше 7 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Мінімальна норма відвантаження-60м.куб. Усі необхідні відомості про товар зазначаються в підписаних сторонами та скріплених печатками додатках до договору, які є невідємною частиною даного договору. Ціна за одиницю товару встановлюється договірною, попередньо узгоджується і зазначається в рахунках, виставлених на кожну партію товару. Загальна сума договору: орієнтовно 400000грн.

Розрахунки між сторонами встановлюються у формі 100% попередньої оплати.

В Специфікації №1, яка є додатком №1 до договору поставки №17-20/2011 від 20.05.11р. зазначено найменування товару, його кількість та ціна.

23 травня 2011 року платіжним дорученням №2017 позивачем перераховано відповідачу грошову суму в розмірі 33675грн.12коп. із зазначенням в призначенні платежу «за пиловочник згідно рах. 21 від 17.05.2011р. в т.ч. ПДВ 5612грн.52коп.».

Рахунок №СФ-0000021 від 17.05.11р. був виставлений позивачу на оплату товару, найменування та ціна якого повністю співпадають за найменуванням та ціною, що визначені у вищенаведеній Специфікації.

У звязку із здійсненням позивачем операції з оплати товару відповідачем були виписані податкові накладні від 23.05.11р. №2 та від 23.05.11р. №3, в яких в графі “вид цивільного правового договору” є посилання на договір поставки №17-20/2011 від 20.05.2011р. Таким чином, суд приходить до висновку, що сплата позивачем грошових коштів в сумі 33675грн.12коп. здійснювалася в межах договору поставки №17-20/2011 від 20.05.11р. як попередня оплата. Проте, при цьому суд звертає увагу, що позивачем попередню оплату здійснено в сумі менше, ніж зазначено в рахунку, тобто попередня оплата в розмірі 100% позивачем не проведена.

Відповідно до п.2.2. договору поставки №17-20/2011 від 20.05.11р. відповідач зобовязувався поставити оплачену продукцію не пізніше 7 днів з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок. Відтак, з урахуванням строків здійснення банківського переказу грошових коштів із застосуванням платіжних доручень, відповідач був зобовязаний поставити лісопродукцію в строк до 31.05.2011р.

Відповідач 12.07.2011р. поставив позивачу продукцію на загальну суму 4800грн. 98коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000026 від 12.07.11р. та товарно-транспортною накладною серії 01ЧН 0016 від 12.07.11р. Доказів поставки продукції на всю сплачену позивачем суму відповідач не надав. Отже, матеріалами справи підтверджується. що відповідачем зобовязання по поставці продукції належним чином не виконані.

Таким чином суд приходить до висновку, що залишок вартості оплаченої на підставі договору поставки №17-20/2011 від 20.05.11р., але не поставленої продукції становить 28874грн.14коп.

Всього, сума попередньої оплати, на яку відповідачем не поставлено продукції, становить 31305грн.48коп.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобовязань по поставці продукції на всю оплачену позивачем суму попередньої оплати, суд приходить до висновку, що вимога позивача про повернення попередньої оплати є обґрунтованою.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів поставки продукції або повернення позивачу залишку сплаченої попередньої оплати, а тому з відповідача має бути стягнуто 31305грн.48коп. суми попередньої оплати.

Позивач з посиланням на п.3.1. договору поставки №17-20/2011 від 20.05.11р. просить стягнути з відповідача 1385грн.95коп. пені за порушення зобовязання по поставці продукції, яка нарахована за період з 01.06.2011р. по 29.09.2011р.

Відповідно до п.3.1. договору від 20.05.11р. сторонами передбачено сплату пені за прострочку відвантаження товару, яка має обчислюватися в розмірі 0,2% від суми вартості невідвантаженого в строк товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В силу ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема, у сплаті неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня є видом неустойки, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення його виконання.

Крім того, в силу ч.6 ст.231 Господарського кодексу України обліковою ставкою Національного банку України визначається розмір штрафних санкцій саме за порушення грошових зобовязань.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що пеня може бути нарахована та сплачена при наявності порушення грошового зобовязання, яке виникло на підставі правочину, а тому заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача 1385грн.95коп. пені, нарахованої за період з 01.06.2011р. по 29.09.2011р. за прострочення поставки товару, тобто за порушення не грошового зобовязання, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню 31305грн.48коп. боргу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,265 Господарського кодексу України, ст.ст.530,549,610,611,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.32,33,34,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Лавань", вул.Комсомольська, 49, оф.33, м. Чернігів (ідентифікаційний код 21391737, р/р №26008004001 в ПАТ «Полікомбанк»м. Чернігів, МФО 353100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", вул.В.Бєлік, 12, м. Керч (ідентифікаційний код 31929136, р/р №2600931 у відділенні в м.Керч філії ПАТ «ПУМБ»у м. Севастополь, МФО 308092) 31305грн.48коп. попередньої оплати, 313грн.05коп. державного мита та 213грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

Повний текст рішення складений та підписаний 08 грудня 2011 року.

Суддя Т.Г.Оленич