Рішення № 19983766, 01.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.11 Справа № АС10/87-09. Господарський суд Сумської області у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи:

за позовом:Державної податкової інспекції в м. Суми

до відповідачів:1) приватного виробничо-комерційного підприємства «Анталія», м. Суми

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Делона», м. Дніпропетровськ

про стягнення 1182686,40 грн.

представники сторін:

від позивачане зявився

від відповідачів1) не зявився;

2) не зявився

прокурор:не зявився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача в доход держави вартість товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами з червня 2007р. по червень 2008р., укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю “Делона”, а саме вартість нафтопродуктів та інших товарно-матеріальних цінностей в сумі 1182686,40 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2009р. провадження у адміністративній справі було зупинено, а ухвалою суду від 25.10.2011р. провадження у справі поновлено.

Позивач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, проте 25.11.2011 року в обґрунтування своєї позиції по справі подав письмові пояснення по справі.

Відповідачі в судове засідання не зявились, письмового обґрунтування своєї позиції по справі суду не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі п.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в ході проведення невиїзної планової документальної перевірки встановлено, що в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1,5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України відповідачем ПВКП «Анталія» завищено валові витрати у сумі 98552іі99 грн., у зв'язку з включенням підприємством до валових, витрат вартості матеріалів згідно документів, отриманих від ТОВ «Делона», яке фактично ці матеріали не поставляло.

Так, листом №5 від 17.09.2008 р. ТОВ «Делона» повідомляє, що з ПВКП «Анталія»(м. Суми, код 32024200) протягом 2007-2008 року фінансово -господарських відносин не мало.

З пояснення від 17.09.2008 р. директора ТОВ «Делона»Карбан Михайла Васильовича вбачається, що він працює директором ТОВ «Делона»з 1999 року. Основним видом діяльності підприємства є вантажні перевезення та оптова торгівля будівельними матеріалами. З ПВКП «Анталія» ніяких фінансових операцій ТОВ «Делона» не проводило. Він особисто в м. Суми ніколи не був. Ніяких договорів, бухгалтерських документів з ПВКП «Анаталія» не оформлювалось та не підписувалось, товар в їх адресу не поставлявся. Підпис біля прізвища ОСОБА_1 йому не належить, відтиск печатки схожий на печатку ТОВ «Делона». На підприємстві ТОВ «Делона» розрахунки проводяться тільки в безготівковій формі.

Тобто ТОВ «Делона» не могло займатись господарською діяльністю на законних підставах і первинні документи, які були отримані в ході перевірки, були складені з метою створити уяву про реальність здійснення господарських операцій, які нібито були направлені на придбання матеріальних цінностей, як наслідок спрямовувались на завищення валових витрат ПВКП "Анталія", та заниження сплати платежів до бюджету за операціями з придбання паливо-мастильних матеріалів, тобто по договорам, укладеним з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства - по нікчемній угоді.

Згідно наданих для проведення перевірки документів встановлено, що ПВКП "Анталія" в період з червня 2007 по червень 2008 р. укладало з ТОВ «Делона» усні договори купівлі-продажу на покупку ПММ та інших ТМЦ.

Покупець здійснює 100% оплату готівкою через підзвітну особу (директора ПВКП «Анталія» Пестрецова Б.А.) в касу «Постачальника»в розмірі вартості товару на підставі накладної «Постачальника». Форма розрахункових документів -товарно-касовий чек.

У відповідності до наданих для перевірки документів слідує, що на виконання зазначених вище усних договорів ПВКП "Анталія" передає ТОВ «Делона» грошові кошти готівкою в сумі 938671 грн., в тому числі відповідно наданих для перевірки розрахункових документів (фіскальні чеки).

На виконання даних договорів, від імені ТОВ «Делона» здійснюється поставка на ПВКП „Анталія" паливо-мастильних матеріалів, карнизів, запчастин. Всього у перевіряємому періоді було поставлено матеріалів згідно видаткових накладних на загальну суму 985571,99 грн.

З матеріалів перевірки вбачається, що договори купівлі-продажу не було фактично виконані з боку ТОВ «Делона», відповідно по даному договору неправомірно та всупереч вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996- XIV були складені та підписані накладні на поставку товарно - матеріальних цінностей. ПВКП «Анталія» під час передачі коштів на ТОВ «Делона» усвідомлювало, що наслідки, передбачені ст. 202 ЦКУ по даній угоді не настануть, сума податкового зобов'язання по податку на прибуток та сума податку на додану вартість буде занижена, що є порушенням ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України дана угода є нікчемною.

Таким чином, згідно накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей, отриманих ПВКП «Анталія» від ТОВ «Делона» по договорам, які не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та завищення витрат підприємства при визначенні податків до сплати до бюджету, та які відповідно до вимог діючого законодавства є нікчемними.

Дійсного походження паливно-мастильних матеріалів та інших товарів на даний час не встановлено.

У подальшому паливно-мастильні матеріали, інші товари (згідно наданих для перевірки документів), отримані нібито від ТОВ «Делона», були реалізовані суб'єктам підприємницької діяльності у повному обсязі, залишків на рахунку 281 на кінець кожного місяця, що перевірявся, не має. Товарно - транспортних документів для перевірки не надано. Кошти від реалізації товарів надходили на розрахунковий рахунок ПВКП „Анталія", потім знімались готівкою і через підзвітну особу Пестрецова Б.А. передавались для закупівлі Чтоварів, тобто використовувались у господарській діяльності ПВКП „Анталія"

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст.215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Крім того, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2010 року по справі № 2а-2/101870 було встановлено нікчемність даних правочинів.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги, щодо стягнення в доход держави вартість товарно-матеріальних цінностей за нікчемними право чинами з червня 2007 року по червень 2008 року, укладеними з ТОВ «Делона», а саме вартість нафтопродуктів та інших ТМЦ у сумі 1182686,40 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Анталія» (40030, м. Суми, пров. 9-го Травня, 4 кв. 49 і.к. 32024200) в доход держави вартість товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами з червня 2007 року по червень 2008 року, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Делона» (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська, 21) в сумі 1182686,40 грн.

3.Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 1. та ч. 2 якої, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

СУДДЯІ.В.ЗАЙЦЕВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 05.12.2011 р.