Рішення № 19983543, 13.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року справа № 5020-161/2011-1748/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД ” (ідентифікаційний код 33276101 (99029, м. Севастополь, вул. Силаєва, буд. 8)

про розірвання договору та стягнення 100000,00 грн,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 04.02.2011, дійсна до 04.02.2014;

відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № б/н від 21.07.2011, дійсна до 01.07.2012.

СУТЬ СПОРУ:

07.02.2011 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” (далі відповідач) про розірвання договору №25 від 17.04.2008 та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 100000,00 грн., отриманих ним у якості авансу за договором.

Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням з боку відповідача умов Договору №25 від 17.04.2008, внаслідок якого позивач протягом тривалого часу позбавлений можливості здати обєкт до експлуатації у звязку з відсутністю зовнішньої електропроводки.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-161/2011.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.04.2011 позов задоволено повністю, розірвано договір підряду №25 від 17.04.2008, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” з моменту набрання рішенням суду законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЧД” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 100000,00 грн., отриманих у якості авансу за договором, а також державне мито в сумі 1085,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.04.2011 у справі №5020-161/2011 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 та рішення господарського суду міста Севастополя від 06.04.2011 у справі №5020-161/2011 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила у постанові, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи, порушені вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами при прийнятті рішення про розірвання договору підряду № 25 не зясовано чи існували фактично між сторонами підрядні правовідносини, не надана правова оцінка наявності чи відсутності в договорі між сторонами №25 узгодження усіх істотних умов договору підряду, не наданий правовий аналіз, чи укладений спірний договір, зокрема, не зясовано, чи зазначена у договорі між сторонами така істотна умова, як ціна роботи. Судами також не зясовано чи було надано кошторис, відповідно до якого у відповідача (замовника) виникає обовязок по сплаті авансового платежу на виконання договірних умов, а також чи спрямував позивач дії на виконання Договору, чи узгоджував та надавав проектно-кошторисну документацію на обєкт, з відсутністю якої відповідач повязує неможливість складення кошторису будівельно-монтажних робіт і як наслідок неможливість розпочати будь-які будівельні роботи. Судами не надано оцінки позовним вимогам та їх правовому обґрунтуванню.

Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

31.10.2011 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 02.11.2011 справу №5020-161/2011-1748/2011 було прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., призначено розгляд справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.11.2011 представником відповідача було заявлено клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої пропонувалось поставити запитання: чи виконаний підпис та рукописний текст у квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 18.04.2008 про отримання грошової суми в розмірі 100000,00 грн. головним бухгалтером ТОВ „ЛЧД” ОСОБА_4 та директором ТОВ „ЛЧД” Лісовським О.В. або іншою особою (том 2 а.с.28-29).

Представник позивача проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечував, вважає відсутньою потребу в її проведенні. Позивач зазначає, що підпис у квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 18.04.2008 про отримання грошової суми в розмірі 100000,00 грн. належить не головному бухгалтеру, не директору, а особі, яка представлялась як технічний директор ТОВ „ЛЧД”, - ОСОБА_6 (том 2 а.с.37-38).

Розглянувши у нарадчій кімнаті клопотання про призначення експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В даному випадку потреба в застосуванні спеціальних знань відсутня, оскільки питання про встановлення особи, яка підписалася у квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 18.04.2008 про отримання від імені ТОВ „ЛЧД” грошової суми в розмірі 100000,00 грн. не є спірним.

Ані позивач, ані відповідач не заперечують проти того, що підпис у квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 18.04.2008 не належить головному бухгалтеру або директору ТОВ „ЛЧД”. Обидві сторони у судовому засіданні наголосили на тому, що спірну квитанцію від імені ТОВ „ЛЧД” підписувала особа з призвищем ОСОБА_6

Тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 29.11.2011 представник позивача у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України також надав письмові пояснення по суті спору, зазначивши, що роботи відповідачем не розпочиналися, у строк, передбачений договором здійснені не були. 15.09.2008 змінився порядок приєднання електроустановок до електромереж, відповідно до яких відповідач вже не може провести роботи, які є предметом договору, тому даний договір підлягає розірванню, а отримані грошові кошті поверненню.

В ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву (уточнений), зазначивши, що сума авансу в розмірі 100000,00 грн. відповідачем отримана не була, квитанція прибуткового касового ордеру директором або бухгалтером відповідача не підписана, грошові кошті від позивача не надходили. Також відповідач зазначив, що умови спірного договору могли бути ним виконані лише при обовязковому виконанні позивачем черги необхідних умов (надання замовником виконавцю технічної документації на обєкт, забезпечення виконавця приміщенням для проведення робіт та зберігання матеріалів, обладнання та інструментів, забезпечення охорони). При відсутності означених умов виконавець (відповідач) вправі не розпочинати роботи за договором, до забезпечення належних умов, що передбачено законом та умовами договору.

Також відповідачем зазначено, що кошторис, передбачений договором виконавцю не був представлений, договором передбачена оплата лише шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, оплата готівкою умовами Договору не передбачена, у зв`язку з чим, оплата готівкою суми в розмірі 100000,00 грн. виходить за межі умов договору. З огляду на зазначене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представникам сторін у судовому засіданні роз`яснювались його права і обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2005 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Севастопольської міської Ради №2384 від 19.10.2004 та №2993 від 06.04.2005 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування закусочної та благоустрою належної території в районі пляжу «Учкуєвка»(т.1, арк.с. 47-51). Орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснювати реконструкцію капітального обєкта та благоустрой прилеглої території відповідно до архітектурно-планувального завдання, проектною документацією та дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

05.05.2005 згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площе 0,1000 га в районі пляжу «Учкуєвка»(том 1 а.с.52).

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 12.10.2007 реконструкції закусочної «Перлина Криму»було прийнято в експлуатацію обєкт закусочну «Перлина Криму»на набережній пляжу «Учкуєвка», 5 (том 1 а.с.53-56).

Свідоцтвом від 16.11.2007 №1113 було засвідчено право власності ОСОБА_7 на будівництво та спорудження закусочної на набережній пляжу Учкуєвка, 5 (том 1 а.с.57).

Як встановлено судом, на період проведення реконструкції обєкта нерухомого майна означений обєкт був тимчасово підключений до електромереж та в подальшому планувалось проведення добудови готельного комплексу, в звязку з чим, позивач звертався до відповідача з пропозицією про проведення робіт по встановленню зовнішньої електропроводки та підключення до мереж ВАТ «ЕК «Севастопольенерго».

17.04.2008 між ФОП ОСОБА_1 Замовник, та ТОВ „ЛЧД" Виконавець, було укладено договір № 25, відповідно до якого ТОВ „ЛЧД" зобов'язується за погодженням із ФОП ОСОБА_1 виконати роботи по зовнішній електропроводці до готельного комплексу в районі пляжу Учкуївка у місті Севастополі та передати Замовнику разом з результатом робіт інформацію, що стосується експлуатації об'єктів виконаних робіт, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується їх прийняти та оплатити (пункти 1.1.1, 1.1.2 розділу 1 Договору) (том 1 а.с.9-11).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором визначається кошторисом, а кінцевий розрахунок здійснюється відповідно до актів виконаних робіт.

Сторони домовились, що усі послуги (роботи), передбачені Договором, мають бути завершені до 15.09.2008. (пункт 7.1 Договору).

За умовами розділу 10 Договору замовник зобовязаний сприяти виконавцю у виконанні робіт, передбачених статтею 1 цього Договору; надати виконавцю технічну та іншу документацію; надати персоналу виконавця належне приміщення для проведення робіт та зберігання матеріалів, обладнання, інструментів та забезпечувати охорону обладнання та матеріалів в представленому приміщенні, забезпечувати охорону спецтехніки та транспортним засобам.

Якщо виконання робіт за Договором стало неможливим внаслідок дії або упущень замовника, замовник зобовязаний сплатити виконавцю ціну, що зазначена в кошторисі, передбаченому пунктом 3.1 Договору.

Згідно з п. 10.3 Договору, виконавець вправі не розпочинати роботу, розпочату роботу зупинити у випадку, якщо замовник не створює належних умов виконавцю для надання послуг (виконання робіт), передбачених статтею 1 Договору.

У розділі 13 Договору сторонами узгоджений строк його дії, а саме: Договір набирає сили з моменту його підписання сторонам та припиняє свою дію з моменту виконання сторонами умов договору.

Як стверджує позивач, 19.04.2008 на виконання вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору (Платежі та розрахунки) замовник здійснив оплату авансу на виконання робіт у розмірі 100.000,00 грн. шляхом внесення їх до каси виконавця, що підтверджується квитанцією до приходного касового ордера № 18 від 19.04.2008, яка підписана посадовою особою головним бухгалтером підприємства і скріплена печаткою ТОВ „ЛЧД” (том 1 а.с. 11 - зворот).

До матеріалів справи також представлені довідки ТОВ «ЛЧД»від 23.02.2011 №12/02-11 про те, що грошова сума в розмірі 100000,00 грн. від ОСОБА_1 отримана не була (том 1 а.с.25).

Відповідно до листа № 5894/11/17-08 від 25.09.2008 Національної комісії регулювання електроенергетики України, в звязку із втратою з 15.09.2008 чинності Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 17.12.2005 №1137 та Методикою обрахування плати за приєднання до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ від 19.07.2007 №983, згідно з частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів, укладених сторонами за взаємною згодою сторін, таким чином відносини між замовниками та власниками електричних мереж з питань приєднання електроустановок до електричних мереж мають бути врегульовані відповідними господарськими договорами із визначенням істотних умов згідно з вимогами Господарського кодексу України та нормативно-правових актів (арк.с. 58).

Зміна порядку (правил) приєднання електроустановок до електромереж та того, що до теперішнього часу відповідач умови Договору підряду не виконав, актів приймання-передачі виконаних робіт не надав, стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про розірвання Договору № 25 від 17.04.2008 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ „ЛЧД" про виконання робіт по зовнішній електропроводці до готельного комплексу в районі пляжу Учкуївка у місті Севастополі та повернення сплаченого позивачем відповідачу авансу в розмірі 100000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з договору підряду, підпадають під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України ст.175.

Предметом позову є вимога немайнового характеру про розірвання Договору та матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми сплаченого позивачем авансу на виконання умов Договору у розмірі 100.000,00 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №25 від 17.04.2008 за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 220 Господарського кодексу України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

В силу частини 1 статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 851 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

В силу статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 10 спірного договору, який має назву "Сприяння у виконанні робіт" передбачено, що саме на замовника покладено обов'язок сприяти підряднику у виконанні робіт, зокрема, надати підряднику технічну та іншу документацію для проведення робіт; надати благоустроєне приміщення для зберігання матеріалів, обладнання, інструменту та забезпечити належну охорону.

Позивачем у даній справі не представлено суду належних та достатніх доказів виконання пункту 10 Договору, узгодження та/або представлення проектно-кошторисної документації на об'єкт, з відсутністю якої відповідач пов'язує неможливість складення кошторису будівельно-монтажних робіт і як наслідок неможливість розпочати будь-які будівельні роботи.

В даному випадку, згідно з пунктом 7.1 договору № 25 від 17.04.2008, передбачені договором роботи по проведенню зовнішньої електропроводки до готельного комплексу мали бути завершені до 15.09.2008.

В той же час, згідно з актом Державної приймальної комісії від 12.10.2007, в експлуатацію було прийнято лише закусочну «Жемчужина Крыма» (том 1 а.с.53-56).

Посилання позивача на існування проекту готельного комплексу та намір в майбутньому будувати саме готельний комплекс суд приймає до уваги, однак, зазначає, що умовами пункту 1.1.1 договору № 25 від 17.04.2008, який в силу статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання сторонами, передбачено виконання робіт саме на готельному комплексі, а не на закусочній або іншому об`єкті, який є частиною готельного комплексу.

Доказів існування готельного комплексу станом на 15.09.2008 (кінцева дата виконання робіт) суду не представлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення умов договору саме збоку позивача.

Вищий господарський суд України в постанові від 20.09.2011 зазначив про необхідність з'ясування того, чи містить в собі квитанція до приходного касового ордера №18 від 19.04.2008 (том 1 а.с.11- зворотний бік) посилання на господарську операцію, що здійснена на виконання саме договору № 25 від 17.04.2008 між сторонами.

Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України гсоподарським судом м.Севастополя встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 наказу Міністру фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 1.2. Постанови "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типові форми NN КО-1, КО-2, КО-3, КО-4, КО-5)" Національного банку України № 637 від 15.12.2004) касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Судом встановлено, що квитанція до приходного касового ордера №18 від 19.04.2008, копія якої представлена до матеріалів справи (том 1 а.с.11 - зворотний бік) не містить посилань на господарську операцію, що здійснена на виконання саме договору № 25 від 17.04.2008 між сторонами, але містить лише назву «договір», без визначення дати та номеру такого договору.

Враховуючі означене, у суду відсутні підстави вважати квитанцію до прибуткового касового ордеру № 18 на суму 100000 грн. доказом внесення позивачем суми авансу відповідачу саме у виконання пункту 4.2.1 Договору №25 від 17.04.2008.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 Договору платежі при виконанні Договору здійснюються шляхом переведення грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Платежі за роботи, що виконуються відповідно до Договору здійснюються в наступному порядку: аванс в розмірі 70% вартості робіт за договором замовник сплачує виконавцю переводом грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту отримання рахунку-фактури. Решту вартості робіт за Договором замовник сплачує виконавцю переводом грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 5 днів з моменту підписання акту здавання-прийняття робіт.

Примірник платіжного доручення, що відображує кожний платіж, на якому наявна банківська печатка, засвідчують фактичне перерахування грошових коштів, спрямовуються замовником виконавцю.

При цьому, хоча чинне законодавство України і не виключає право та можливість сторін договору проводити розрахунки у готівковій формі, суд виходить з того, що розрахунки у готівковій формі можуть мати місце в тому випадку, коли сторони в договорі не погодили конретного порядку розрахунків.

В даному ж випадку, сторони в договорі (пункт 4.1) погодили конкретний порядок розрахунків та саме такий порядок є обов`язковим до виконання в силу статей 628, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЧД»грошові кошти в сумі 100000,00 грн., як в порядку пункту 4.1 договору, так і в іншому порядку, не отримувались, а у відношенні особи, яка заволоділа вказаною грошовою сумою, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) (том 1 а.с.25-26, 110).

Наведені вище обставини також свідчать про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, вважає що позивачем не доведено наявності підстав, необхідних для розірвання договору, укладеного з відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 Господарського

процесуального кодексу України 19.12.2011