Рішення № 19983500, 13.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року справа № 5020-1760/2011 За позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком”

(бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 03030, ідентифікаційний код 21560766)

в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

(вул. Ген. Петрова, буд. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01190103)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТС»

(ідентифікаційний код 20699485, 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 13а)

про стягнення 2,52 грн

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ “Укртелеком”) - ОСОБА_1.,довіреність № 260 від 30.06.2011;

Відповідач (ТОВ "ДТС") не зявився.

Сутьспору:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТС»про стягнення 551,79 грн., у тому числі: 542,85 грн. основний борг, 6,42 грн. пеня, 2,52 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання послуг електрозвязку №3872 від 13.01.2003 в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 01.11.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 15.11.2011.

В ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що позовні вимоги не визнає, з огляду на те, що суму заборгованості за надані послуги, а також пеню та 3% річних від суми прострочення ним сплачено в повному обсязі 04.11.2011 та надав копії фіскальних чеків від 04.11.2011 №6108 про сплату 545,58 грн. та №6109 про сплату 6,42 грн. (арк.с. 52-53).

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 15.11.2011 на 29.11.2011, 29.11.2011 на 13.12.2011.

У судовому засіданні 13.12.2011 позивач, зазначивши, що відповідачем сплачено суму основного боргу та суму пені просив стягнути з відповідача 2,52 грн 3% річних та судові витрати по справі. Також позивачем в підтвердження проведення оплати відповідачем надано докази зарахування суми оплати послуг в розмірі 545,58 грн та оплати пені в сумі 6,42 грн., означені суми були сплачені відповідачем 04.11.2011 тобто після порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2011 провадження у справі №5020-1760/2011 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 542.85 грн. та 6,42 грн. було припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в звязку з відсутністю предмету спору.

У судове засідання 13.12.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано його уповноваженим представником 02.12.2011, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 2,52 грн., а також судові витрати по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

13.01.2003 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (підприємство звязку) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТС»(Споживач) був укладений Типовий договір №3872 про надання послуг електрозвязку (далі Договір) (арк.с. 9-12), за змістом якого підприємство звязку надає послуги електрозвязку, перераховані в додатку 1, 4 та безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

У свою чергу, споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 3.2.8 та 4.3 Договору).

Відповідно до розділу 4 “Оплата та порядок розрахунків” послуги, які надаються підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою системою оплати по представленню рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зобовязання з надання послуг звязку позивач виконував у повному обсязі, рахунки по оплаті послуг виставлялись ним своєчасно, але оплата за надані послуги у період з квітня по липень 2011 року відповідачем здійснена не своєчасно і не в повному обсязі, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 542,85 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогами щодо сплати основного боргу у вказаній сумі, пені 6,42 грн., а також 3% річних 2,52 грн.

Враховуючи внесення в ході розгляду справи відповідачем на рахунок позивача оплати у розмірі 545,58 грн абонентської плати та 6,42 грн. пені, судом провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 542,85 грн. та суми пені 6,42 грн. було припинено у порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в звязку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних у розмірі 2, 52 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за порушення виконання зобовязання. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (розділ 4 Договору).

Згідно з пунктом 40 Правил надання та отримання телекомунікаційний послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005 №720 (надалі - Правила), плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини 2 пункту 108 означених Правил у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Доказів звернення відповідача до позивача у звязку з неотриманням рахунку суду не представлено.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення оплати на отримані послуги.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення оплати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з квітня 2011 року по липень 2011 року у розмірі 2,52 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати отриманих послуг, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, зроблений позивачем (арк.с. 7), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2,52 грн. підлягають задоволенню.

Суд також звертає увагу на те, що фіскальним чеком №6108 від 04.1.2011 (арк.с. 53) відповідачем було погашено суму основного боргу без урахування 3% річних, оскільки у даних про призначення платежу зазначено «абонентська плата», але не вказано про сплату 3% річних, тому зайво сплачена сума грошова сума в розмірі 2,73 грн. в складі суми абонентської плати не може бути зарахована судом в якості 3% річних.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних 2,52 грн.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТС»(ідентифікаційний код 20699485, 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 13а) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(бульвар Тараса Шевченка, б. 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Генерала Петрова, б. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01190103) суму 3% річних 2,52 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТС»(ідентифікаційний код 20699485, 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 13а) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(бульвар Тараса Шевченка, б. 18, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Генерала Петрова, б. 15, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01190103) витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку статті 84

Господарського процесуального кодексу України 13.12.2011