Ухвала суду № 19983419, 01.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

01 грудня 2011 року справа № 5020-649/2011

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю „Лик”

про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2011

у справі № 5020-649/2011

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю „ЕММ”,

ідентифікаційний код 20666184

(вул. Шабаліна, 6, м. Севастополь, 99029)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лик”,

ідентифікаційний код 30661420

(вул. Кулакова, 26, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 38941,10 грн та розірвання договору перевезення,

Суддя Головко В.О.

Представники учасників судового процесу:

стягувач (Закрите акціонерне товариство „ЕММ”) ОСОБА_1 представник, довіреність № 31 від 15.08.2011;

заявник-боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю „Лик”) ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 01.08.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.07.2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.10.2011, розірвано договір №2105/ЭММ від 21.05.2008 на перевезення вантажів, укладений між Закритим акціонерним товариством „ЕММ” (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю „ЕММ”) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лик”; з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лик” на користь Закритого акціонерного товариства „ЕММ” стягнуто 38941,10 грн, а також державне мито в сумі 474,41 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

31.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Лик” (далі ТОВ „Лик”) звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду.

Ухвалою від 21.11.2011 заява боржника про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2011 у справі № 5020-649/2011 прийнята до розгляду; судове засідання призначено на 01.12.2011.

В судовому засіданні 01.12.2011 представник боржника (заявника) виклала зміст вимог заяви, просила заяву задовольнити.

Представник стягувача заперечувала проти задоволення судом заяви боржника про надання відстрочки, просила заяву відхилити, посилаючись на відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення, про що надала письмовий відзив, який судом долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив відсутність підстав для задоволення заяви про надання відстрочки виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Як убачається із заяви боржника, необхідність надання судом відстрочки виконання рішення суду обумовлена знаходженням боржника у важкому фінансово-господарському становищі та відсутністю фінансової можливості для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 2 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою від 21.11.2011 суд зобовязував заявника (боржника) надати суду належні докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять виконання неможливим. Проте, відповідних доказів боржник не надав.

Надані боржником Фінансовий звіт за 9 місяців 2011 року станом на 30.09.2011 /том2, арк. с. 21/ та Довідки про стан кредитної заборгованості /том 2, арк. с. 22-40/ не є тими доказами, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення чи роблять його неможливим. Навпаки, з фінансового звіту убачається, що чистий дохід ТОВ „Лик” за 9 місяців 2011 року становить 269,7 тис. грн (рядок 070 Звіту), а його активи 44,0тис.грн (рядок 640 Балансу). Тобто боржник має реальну можливість погасити наявну перед стягувачем заборгованість (38941,10 грн) разом із судовими витратами.

Наявність же кредитної заборгованості боржника перед третьою особою АТ „УкрСиббанк” не є винятковою обставиною, а є результатом його господарської діяльності.

До того ж, як правильно зазначив стягувач, знаходження боржника у важкому фінансово-господарському становищі не є підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

На думку суду, заява боржника порушує конституційний принцип обовязковості судового рішення та спрямована на ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить статті 124 Конституції України, статтям 45, 115 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Лик” про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2011 у справі № 5020-649/2011.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Лик” про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 13.07.2011 у справі № 5020-649/2011 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „ЕММ” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лик” про стягнення 38941,10 грн та розірвання договору перевезення, відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко