Рішення № 19983271, 22.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року справа № 5020-1034/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.01.2011);

відповідача не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовомФонду комунального майна Севастопольської міської ради

(99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99011, АДРЕСА_1)

про стягнення 221605,46 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна №410-05 від 18.11.2005 та повернення приміщення,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі позивач, ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі-суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 221605,46 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна від 18.11.2005 № 410-05 та повернення приміщення. Позов обґрунтовує ст.610, 611, 625 626, 628, 651 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, ст.12, 18, 19, 26, 27 Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та зазначає, що внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором від 18.11.2005 № 410-05 в частині внесення орендної плати, у останнього утворилась заборгованість за період з листопада 2009 року по травень 2011 року у розмірі 185025,44грн. Вважає, що зазначена обставина є підставою для розірвання зазначеного договору та повернення майна орендодавцю. З урахуванням зазначеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.07.2011 порушено провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва у судовому засіданні у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

Ухвалою суду від 17.08.2011 зупинено провадження у справі до розгляду справи № 5020-3/353 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 101750,61 грн та розірвання договору оренди від 18.11.2005 № 410-05, за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14.10.2011 поновлено провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

На підставі ст.69 ГПК України за заявою представника позивача ухвалою суду від 16.10.2011 було продовжено строк вирішення спору у даній справі до 29.11.2011.

Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.70-71) та надав пояснення, аналогічним викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях від 17.08.2011 (а.с.59). Додатково зазначив, що постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 у справі №5020-3/353 та від 20.04.2011 у справі №5020-7/147 було підтверджено факт дійсності договору оренди нерухомого майна від 18.11.2005 №410-05. А тому відповідач, повинен виконати обовязки, передбачені зазначеним договором, у разі їх неналежного виконання наступає правові наслідки, встановлених договором та законом.

У чергове судове засідання 22.11.2011 відповідач не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, витребуваних судом документів не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ураховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними у неї матеріалами.

Відповідач правом наданим йому ст.59 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

18.11.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого є ФКМ СМР (Орендодавець), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 410-05 (а.с.13-14, далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення, розташованого на першому поверсі, загальною площею 18,70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що перебуває на балансі Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, вартість якого відповідно до Акту оцінки вартості від 31.09.2005 складає 30515,00 грн.

Відповідно до п.1.2 Договору дане приміщення надається в оренду під розміщення магазину для дітей.

Сторони домовились, що орендна плата складає 5 050,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні чергового платежу у відповідності до індексу інфляції, що визначається Міністерством статистики України (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.4 сторони Договору зобов'язані переглянути розмір орендної плати на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, які передбачені законодавчими актами України.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному об'ємі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недооплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Пунктом 3.5 Договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої у відповідності до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недооплати, розрахованої за кожен день прострочення.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати (п.6.1 Договору).

Договір діє з моменту його підписання до 03.11.2008 (п.7.1. Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору, даний Договір є новою редакцією договору оренди №15-05 від 15.02.2005.

18.11.2005 складений і підписаний Акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.16).

Протоколом від 29.10.2008 сторони погодили зміни до Договору (далі - Протокол) (а.с.17).

Відповідно до п.1 Протоколу ФКМ СМР є орендодавцем за Договором.

Пунктом 2 Протоколу передбачено, що орендоване приміщення буде використовуватись під розміщення магазину непродовольчих товарів (одяг, сумки).

Пунктом 4.2 Договору, з урахуванням Протоколу, передбачено, що при укладенні договору оренди строком на три роки і більше орендар зобов'язується здійснити нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію даного договору, у строки, встановлені чинним законодавством і здійснити оплату послуг з підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 9 Протоколу Договір діє до 29.10.2013.

Факт дійсності Договору встановлений постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі №5020-7/147 (а.с.34-37) та від 28.09.2011 у справі №5020-3/353 (а.с.73-79), які набрали законної сили.

Зазначене свідчить, про те, що позивач свої зобовязання за Договором виконував у повному обсязі. Проте відповідач свої зобовязання щодо внесення орендної плати належним чином не виконував, у результаті чого у нього перед Орендодавцем за період з листопада 2009 по травень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 185025,44грн, що в свою чергу і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 №2269-XII (далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача, у звязку із неналежним виконання ним обовязків за Договором, утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати за період з листопада 2009 року по травень 2011 року у розмірі 185025,44грн. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірним Договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 6978,60 грн за порушення строків внесення орендної плати суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

У силу ч.2 ст.20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 №543/9-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 3.5 Договору.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а. с. 11) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6978,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач також просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 4351,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором інший розмір процентів не визначений. А отже нарахування 3 % річних від простроченої суми є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а. с. 12), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4351,42грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання зобовязань за договором оренди у розмірі 25250,00 грн (5050,00 грн місячна орендна плата * 5 = 25250,00 грн).

Частиною 4 ст.179 ГК України декларовано основний принцип, який встановлює, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Враховуючи те, що сторонами за взаємною згодою встановлено відповідальність за порушення зобовязань у вигляді застосування і штрафу, і пені (п.п.3.5, 6.1 Договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення ними умов договору, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25250,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвати Договір та зобовязати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його орендодавцю.

Так, згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі № 5020/64/2011.

Судом встановлений факт порушення відповідачем своїх зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за Договором, предметом якого є комунальне майно, а тому до спірних правовідносин застосувуються положення ч. 3 ст. 26 "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок розірвання договору.

Ураховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих субєктів присудження до виконання обовязку в натурі.

Частиною 1 ст. 27 Закону№ 2269-XII визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умови повернення орендарем орендованого майна встановлені сторонами, зокрема, у п. 2.5 та 4.12 Договору, де серед іншого, передбачений обовязок орендаря повернути орендоване майно у разі припинення дії договору на протязі одного тижня після його закінчення у належному стані з урахуванням зносу за відповідним актом приймання-передачі.

Проалізувавши викладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо звільнення орендованого майна і повернення його орендодавцю.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99011, АДРЕСА_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5, п/р 37188003000416 в ГУДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, отримувач ФКМ СМР) 221605,46 грн (двісті двадцять одна тисяча шістсот пять грн 46 коп.), з яких: 185025,44 грн основний борг, 6978,60 грн пеня, 4351,42 грн 3% річних, 25250,00 грн штраф, а також державне мито в розмірі 2301,05 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

3.Розірвати договір оренди від 18.11.2005 № 410-05 нерухомого майна вбудованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

4.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99011, АДРЕСА_1) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5) орендоване за договором оренди від 18.11.2005 № 410-05 нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 18,70 кв.м, яке розташоване на першому поверсі, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 25.11.2011