Рішення № 19983258, 22.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року справа № 5020-1518/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, буд. 48, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Джошуа»

(Набережна пляжу «Учкуєвка», 27, м. Севастополь, 99002)

про стягнення заборгованості в розмірі 7595,35 грн.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 24.10.2011;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Благоустрій»Севастопольської міської Ради звернулось до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Джошуа»про стягнення заборгованості в розмірі 7501,80 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за договором, 1,80 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором про участь в утриманні обєкту благоустрою №31 від 01.11.2010.

Ухвалою від 23.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

25.10.2011 представник позивача надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 7595,35 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за договором, 32,52 грн. інфляційні втрати, 62,83 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позовну заяву та документи, що підтверджують зазначені в ньому обставини, суду не надав.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом оголошувалась перерва в судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику відповідача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між Комунальним підприємством “Благоустрій” Севастопольської міської Ради (Сторона-1) та Приватним підприємством «Джошуа»(Сторона-2) був укладений договір №31 про участь в утриманні обєкту благоустрою (далі Договір), відповідно до умов якого Сторона-1 є балансоутримувачем обєкту благоустрою та здійснює експлуатацію пляжу “Учкуєвка”; Сторона-2 приймає на себе обовязок з участі у заходах по утриманню та ремонту території і елементів благоустрою пляжу “Учкуєвка” на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з пунктами 3.1., 4.1. Договору Сторона-1 зобовязана забезпечити експлуатацію пляжу відповідно до його функціонального призначення, для забезпечення сприятливих умов відпочинку та життєдіяльності людини з урахуванням вимог правил благоустрою територій населених пунктів, а Сторона-2 зобовязана приймати участь у заходах по утриманню та ремонту елементів благоустрою пляжу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що участь в утриманні території та обєктів пляжу “Учкуєвка” здійснюється Стороною-2 шляхом відшкодування вартості послуг і робіт, виконаних Стороною-1 по утриманню та ремонту обєкту благоустрою в цілому, та складає 10000,00 грн. з врахуванням ПДВ.

Оплата послуг та робіт, виконаних Стороною-1 по обслуговуванню та утриманню обєкту благоустрою, здійснюється Стороною-2 на підставі рахунку з відстрочкою платежу в наступні строки: за 2010 рік 5000,00 грн. не пізніше 01.06.2011; за 2011 рік 5000,00 грн. не пізніше 01.09.2011 (пункт 5.2. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 (пункт 7.1. Договору).

За умовами Договору позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1595 від 31.07.2011, №1597 від 31.08.2011, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 12-13).

26.07.2011 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ГЖ-0002395 на суму 10000,00 грн. (арк. с. 53).

Відповідач оплатив зазначений рахунок частково в сумі 2500,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №6290 від 26.07.2011, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 52).

06.09.2011 за вих. №824 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру №ГЖ-0002183 від 31.08.2011 на оплату послуг з договору про участь в утриманні обєкту благоустрою на суму 7500,00 грн. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1595 від 31.07.2011, №1597 від 31.08.2011 (арк. с. 16-18).

Відповідно до пункту 4.8. Договору Сторона-2 зобовязана підписувати акти прийому-передачі виконаних робіт, які являються підтвердженням фактичного виконання Стороною-1 умов Договору. У випадку безпідставного непідписання або ухилення від підписання Стороною-2 актів виконаних робіт протягом трьох робочих днів з моменту їх отримання, акти вважаються підписаними, роботи виконаними без зауважень.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на сьогоднішній день складає 7500,00 грн. і залишається непогашеною, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що цей договір містить елементи договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

01.09.2011 за вих. №12 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості за Договором в розмірі 7500,00 грн. (арк. с. 15).

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного, у звязку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Джошуа»на користь Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради заборгованості за Договором в розмірі 7500,00 грн. підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 32,52 грн. та 3% річних в розмірі 62,83 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 5,00 грн.:

-плата за 2010 рік в розмірі 5000,00 грн. (строк оплати не пізніше 01.06.2011, 26.07.2011 оплачено 2500,00 грн.): величина індексу інфляції за період з 02.06.2011 по 26.07.2011 за даними Державного комітету статистики України складала менше 100%;

-заборгованість з плати за 2010 рік в розмірі 2500,00 грн.: величина індексу інфляції за період з 27.07.2011 по 24.10.2011 за даними Державного комітету статистики України складала менше 100%;

-плата за 2011 рік в розмірі 5000,00 грн. (строк оплати не пізніше 01.09.2011): інфляційні втрати за період з 02.09.2011 по 24.10.2011: (5000,00 х 100,1 : 100) 5000,00 = 5,00 грн.

Суд провів також перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 62,87 грн.:

-плата за 2010 рік в розмірі 5000,00 грн. (строк оплати не пізніше 01.06.2011, 26.07.2011 оплачено 2500,00 грн.): 3% річних за період з 02.06.2011 по 26.07.2011: 5000,00 х 3% : 365 х 55 = 22,60 грн.;

-заборгованість з плати за 2010 рік в розмірі 2500,00 грн.: 3% річних за період з 27.07.2011 по 24.10.2011: 2500,00 х 3% : 365 х 90 = 18,49 грн.;

-плата за 2011 рік в розмірі 5000,00 грн. (строк оплати не пізніше 01.09.2011): 3% річних за період з 02.09.2011 по 24.10.2011: 5000,00 х 3% : 365 х 53 = 21,78 грн.

Згідно з положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання позивачем заявлено не було, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 62,83 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення основного боргу у розмірі 7500,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 5,00 грн. та 3% річних в розмірі 62,83 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Згідно з положеннями статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У підпункті 1.1 Розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 N02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до пункту 2 цих Розяснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували його незадовільний фінансовий стан, та доказів, що підтверджують наявність виняткового випадку, який ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, суд вважає, що клопотання про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Джошуа»(Набережна пляжу «Учкуєвка», 27, м. Севастополь, 99002, код ЄДРПОУ 25139288, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства «Благоустрій»Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, буд. 48, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 03360472, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 7567,83 грн., з яких: 7500,00 грн. заборгованість за договором, 5,00 грн. інфляційні втрати, 62,83 грн. 3% річних, а також державне мито в розмірі 75,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 25.11.2011