Рішення № 19983234, 24.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року справа № 5020-1460/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель” (ідентифікаційний номер 20686595, 99014, м. Севастополь, Фиолентовське шосе, будинок 8, а/я 109)

про стягнення 50000 грн. та усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання угоди нікчемною, стягнення 96000 грн., повернення майна та усунення перешкод в користуванні обєктом незавершеного будівництва

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача за первісним позовом (ФОП ОСОБА_1): ОСОБА_2-представник, довіреність б/н від 01.09.2011, дійсна до 31.12.2011;

відповідача за первісним позовом (ТОВ "Созидатель"): Якубов Л.І. - директор;

Сутьспору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель” про усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням та стягнення штрафу в розмірі 50000,00 грн. за створення таких перешкод.

Ухвалою від 16.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

25.10.2011 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в який виклав пункт 1 резолютивної частини позову в наступній редакції: зобовязати ТОВ “Созидатель” усунути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 перешкоди в користуванні складським приміщенням в металевому ангарі площею 72 кв.м, двохповерховою будівлею-магазином загальною площею 86,8 кв.м, що прилягає до нежитлових будівель та приміщенням територією відкритим майданчиком 385,44 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобовязання ТОВ “Созидатель” забезпечити безперешкодний доступ до вищевказаного майна, а також відновити подачу електричної енергії, води та водовідведення у вказані орендовані приміщення.

Означена заява була прийнята судом до розгляду, спір вирішувався по суті з урахуванням вказаної вище заяви.

25.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Созидатель” звернулось із зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання угоди нікчемною, стягнення 96000 грн., повернення майна та усунення перешкод в користуванні обєктом незавершеного будівництва.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що майно, передане за договором оренди від 06.04.2011, являє собою незакінчений будівництвом об`єкт, який в експлуатацію не вводився, реєстрація права власності на нього за ТОВ “Созидатель” у встановленому законом порядку не відбувалась. Таким чином, на думку представників ТОВ “Созидатель”, передане за договором оренди майно не може являтись предметом орендних відносин, а договір оренди від 06.04.2011 є нікчемним.

Відповідно до статті 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 21 цього Кодексу.

В даному випадку зустрічний позов від імені ТОВ “Созидатель” підписано ОСОБА_4, посаду якого зазначено як генеральний директор.

При прийнятті зустрічного позову судом прийнято до уваги виписку з протоколу позачергових зборів учасників ТОВ “Созидатель” від 21.10.2011, яким зафіксоване рішення учасників товариства про уповноваження ОСОБА_4 на підпис документів від імені товариства, а також право підпису на дорученнях, згідно яких треті особи можуть представляти інтереси товариства у судових інстанціях та інших офіційних установах (а.с.49).

Оскільки рішення загальних зборів від 21.10.2011 є чинним, ОСОБА_4 має право підписувати, в тому числі, позовні заяви. В той же час, зазначення ОСОБА_4 власної посади як генерального директора суд вважає безпідставним, оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, директором ТОВ “Созидатель” є Якубов Л.І. (а.с.19-20).

Ухвалою суду від 25.10.2011 зустрічна позовна заява була прийнята судом для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-1460/2011.

У судовому засіданні 27.10.2011 суд перейшов до розгляду справи по суті як первісного, так і зустрічного позову. В процесі розгляду зустрічного позову представники відповідача звертали увагу суду на той факт, що за договором оренди нежитлових приміщень від 06.04.2011 в користування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було передано майно, яке не може являтись предметом договору, оскільки представляє собою самовільно збудовані об`єкти, державна реєстрація права власності на які не проводилась.

Представники відповідача за первісним позовом в обґрунтування власних доводів посилались на частину 1 статті 761 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

На думку позивача за зустрічним позовом, ТОВ “Созидатель” не являється власником майна, переданого в користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, у зв`язку з чим, договір оренди від 06.04.2011 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вивчивши у нарадчій кімнаті матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд ухвалою від 27.10.2011 відклав розгляд справи, на підставі пункту 4 частини 1 статті 65 ГПК України зобовязав КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради надати суду інформацію щодо проведення державної реєстрації права власності на приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2: складське приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.); двоповерхова будівля магазину загальною площею 86,8 кв.м. (1 поверх 47,6 кв.м., 2 поверх 39,2 кв.м); два бокси загальною площею 101 кв.м (1-й бокс 51,56 кв.м, 2-й бокс 49,44 кв.м).

14.11.2011 судом було отримано витребувану інформацію, у зв`язку з чим, у судовому засіданні 15.11.2011 суд перейшов до рогзляду спору по суті як первісного, так і зустрічного позовів.

У судовому засіданні 15.11.2011 суд перейшов до розгляду спору по суті первісного позову, на стадії переходу до розгляду по суті зустрічного позову було оголошено перерву у судовому засіданні до 24.11.2011 за клопотанням представників ТОВ “Созидатель” у зв`язку з необхідністю уточнення вимог зустрічного позову.

У судове засідання 24.11.2011 представники ТОВ “Созидатель” не з`явились, заявили клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки з причини відрядження.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення такого клопотання виходячи з наступного.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Крім того, частинами 1, 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, шо спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В даному випадку двомісячний строк вирішення спору сплинув 15.11.2011, а з урахуванням заяви позивача та ухвали суду від 15.11.2011 про продовження строку вирішення спору на 15 днів, строк вирішення спору спливає 30.11.2011.

Тому, суд позбавлений також правових підстав для відкладення розгляду справи з урахуванням дат, вказаних у клопотанні про відкладення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи після перерви, зокрема, розгляду по суті зустрічного позову у відсутність представників ТОВ “Созидатель”.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом підтримав поданий суду 27.10.2011 відзив на зустрічний позов, в якому вважає відсутніми правові підстави для визнання спірного договору оренди від 06.04.2011 нікчемним, вважає недоведеними належним чином посилання на відсутність перешкод для ОСОБА_1 в користуванні спірними приміщеннями (а.с.66-67).

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

06.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Созидатель” в особі Генерального директора Якубова Л.І. Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Орендар, було укладено договір оренди нежитлових приміщень, предметом якого, відповідно до пункту 1.1 договору, з`явилась передача Орендарю в тимчасове, платне користування нежитлових вбудованих приміщень:

- складського приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.);

- двоповерхової будівлі магазину загальною площею 86,8 кв.м. (1 поверх 47,6 кв.м., 2 поверх 39,2 кв.м);

- двох боксів загальною площею 101 кв.м (1-й бокс 51,56 кв.м, 2-й бокс 49,44 кв.м), а також прилеглої до нежитлових будівель та приміщень території відкритого майданчику площею 385,44 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-10).

Пунктом 4.1 договору встановлено період орендного користування приміщеннями: з моменту прийому Приміщень, згідно Акту прийому-передачі, та до 31 березня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі складено та підписано 06.04.2011 (а.с.11).

Пунктом 7.4 договору Орендодавець прийняв на себе зобов`язання, зорема, забезпечувати безперешкодне користування Орендарем Приміщеннями на умовах даного договору, не створювати перешкод у веденні господарської діяльності в орендованих Приміщеннях в період орендних відносин.

Посилаючись на створення збоку ТОВ “Созидатель” перешкод в користуванні орендованими приміщеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом про усунення перешкод в користуванні та стягнення штрафу в розмірі 50000,00 грн. за створення таких перешкод.

В обгрунтування доводів про створення перешкод в користуванні орендованим об`єктом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на лист від 09.05.2011 та претензію від 14.07.2011, адресованих ТОВ “Созидатель”, з вимогою не чинити перешкоди в користуванні об`єктом оренди (а.с.14, 16).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів виходячи з наступного.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 пункту 3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 «Про судове рішення»(в редакції від 10.02.2004), рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Дослідивши договір оренди від 06.04.2011, на умовах якого грунтуються позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, суд приходить до висновку про невідповідність такого договору вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України виходячи з наступного.

Стаття 177 Цивільного кодексу України встановлює, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В даному випадку предметом договору оренди від 06.04.2011 є речі, які за своєю природою є нерухомими, а власником речей, які передаються у строкове платне користування, виступає орендодавець - ТОВ “Созидатель”, директор якого у судовому засіданні пояснив суду, що об`єкти побудовані силами вказаного товариства.

В той же час, відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5).

Пунктом 3.8 Тимчасового положення встановлено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Присутній у судовому засіданні генеральний директор ТОВ “Созидатель” пояснив суду, що державна реєстрація права власності на об`єкти, вказані в пункті 1.1 договору оренди від 06.04.2011, не проводилась.

Наведені вище обставини свідчать про те, що ТОВ “Созидатель” не являється власником складського приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.), двоповерхової будівлі магазину загальною площею 86,8 кв.м., а також двох боксів загальною площею 101 кв.м., та, як наслідок, не мав права передавати таке майно в користування іншим особам.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що адресою зазначених вище об`єктів в договорі оренди від 06.04.2011 вказано: АДРЕСА_2.

Ухвалою від 27.10.2011 суд зобовязав КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради надати інформацію щодо проведення державної реєстрації права власності на наступні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2: складське приміщення в металевому ангарі (площею 72 кв.м.); двоповерхова будівля магазину загальною площею 86,8 кв.м. (1 поверх 47,6 кв.м., 2 поверх 39,2 кв.м); два бокси загальною площею 101 кв.м (1-й бокс 51,56 кв.м, 2-й бокс 49,44 кв.м). Якщо право власності на означене майно зареєстровано зазначити дату державної реєстрації права власності, а також данні стосовно власника означеного нерухомого майна.

Із змісту відповіді КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради від 11.11.2011 № 9808 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 розташований житловий будинок з надвірними побудовами (а.с.75).

Таким чином, ТОВ “Созидатель” вказав в договорі оренди від 06.04.2011 адресу, за якою передані в користування об`єкти не знаходяться, а також уклав договір щодо об`єктів, власником яких не являється.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В даному випадку, договір оренди від 06.04.2011 суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, визнається судом недійсним, а позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення штрафу за створення перешкод в користуванні майном визнаються судом необгрунтованими, як такі, що засновані на недійсному договорі.

Представлена директором ТОВ “Созидатель” довідка КП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації обєктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради від 31.07.2003 № 748 про встановлення факту будування об`єктів на земельній ділянці по АДРЕСА_2 не спростовує вимог закону про необхідність державної реєстрації об`єктів нерухомого майна та набуття особою права власності на них саме з моменту державної реєстрації, яка в даному випадку відсутня.

Надаючи оцінку доводам зустрічного позову про визнання договору оренди від 06.04.2011 нікчемним, суд вважає такі вимоги безпідставними з огляду на частину 2 статті 215 Цивільного кодексу, згідно з якою недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В даному випадку, у відношенні договору оренди від 06.04.2011 відсутня норма закону, на підставі якої вказаний договір може бути визнаний нікчемним.

Посилання позивача за зустрічним позовом на існування аналогічного договору оренди від 06.04.2011, укладеного строком більше ніж на три роки, що свідчить про його нікчемність в силу статті 219 Цивільного кодексу України, суд не може визнати обґрунтованими, оскільки не доведено дійсного існування такого договору, зокрема, не пред`явлено на огляд його оригінал. Тому, суд надає правову оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі договору оренди від 06.04.2011 строком до 31.03.2011.

Надаючи правову оцінку доводам зустрічного позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ “Созидатель” плати в сумі 96000,00 грн. за користування складським приміщенням в металевому ангарі, двоповерхової будівелею магазином, двома боксами та прилеглими територіями, суд вважає такі вимоги безпідставними виходячи з наступного.

Правовою підставою вимог про стягнення 96000,00 грн. позивач за зустрічним позовом вказав статтю 216 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Однак, як зазначалось, згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частина 3 статті 386 Цивільного кодексу України встановлює, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено, що ТОВ “Созидатель” уклав договір щодо об`єктів, право власності на які у встановленому законом порядку не набув.

Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом - ТОВ “Созидатель”, не представлено суду доказів користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об`єктами, означеними в договорі оренди від 06.04.2011. Наявні в матеріалах справи Акти від 30.04., 31.05., 30.06., 31.07., 30.08., 30.09. та 20.10.2011, якими позивач підтверджує факт користування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об`єктами оренди, суд не може прийняти в якості доказів, оскількт такі акти складі невідомими особами, означеними як гл.механик ОСОБА_5, електрик ОСОБА_6, слюсар ОСОБА_7 (а.с.50-56).

З наведених вище підстав та враховуючи положення статті 391 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, суд також не знаходить правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову в частині усунення перешкод в користуванні майном.

Оскільки означені об`єкти: складські приміщення в металевому ангарі, двоповерхова будівеля магазин, два бокси за адресою: АДРЕСА_2 не являються самостійним об`єктом цивільних прав (нерухомими речами), ТОВ “Созидатель”, в силу частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, лише має право витребовувати будівельні матеріали у вигляді об`єкту незавершеного будівництіва та з обов`язковим доведенням прав власності на такі матеріали.

Надаючи оцінку вимогам зустрічного позову, які сам позивач за зустрічним позовом сформулював як: «майно у вигляді вхідної двері та двох воріт, встановлених у боксах, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, передати ОСОБА_1», суд виходить з наступного.

Ухвалою від 27.10.2011 суд зобов`язав позивача за зустрічним позовом уточнити позовні вимоги зустрічного позову в частині передачі майна ОСОБА_8 (надати правове обґрунтування вимог в цій частині, вказати особу, на яку має бути покладено обов`язок передати майно, а також особу, на користь якої має бути передано майно) (а.с.72-73).

У поясненнях ТОВ “Созидатель” від 24.11.2011 до зустрічного позову вказано, що зобов`язання по поверненню майна у вигляді вхідної двері та двох вхідних воріт ОСОБА_1 мають бути покладені на ТОВ “Созидатель”.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, підставою для звернення до суду має бути наявне порушене або оспорюване право.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 21 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Пункт 4 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України також встановлює, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

В даному випадку, зазначаючи про необхідність покладення обов`язку передачі вхідної двері та двох воріт на ТОВ “Созидатель”, позивач за зустрічними позовом визначив себе (ТОВ “Созидатель”) як стороною, зобов`язаною вчинити певні дії.

Таким чином, взагалі відсутня вимога, яка пред`являється відповідачу за зустрічним позовом, а сам позивач за зустрічним позовом не вказав - в чому полягає його порушене право, та що йому заважає самостійно передати зазначене ним майно. Наведені обставини свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Созидатель” відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано

в порядкустатті 84 Господарського

процесуальногокодексу України 25.11.2011