Рішення № 19983072, 14.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року справа № 5020-434/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-434/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Велта»

до Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»

про стягнення заборгованості за договором про співпрацю по факультативному перестрахуванню в сумі 24043,19 грн,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.03.2009;

Суть спору:

23.03.2011 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Велта»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»про стягнення заборгованості за договором про співпрацю по факультативному перестрахуванню в сумі 23407,14 грн, у тому числі основного боргу 22694,00 грн, пені 713,14 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

26.04.2011 від позивача надійшла заява (вх. №4484/11) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23840,81 грн, у тому числі основної борг 22694,00 грн, пеня 1146,81 грн (арк.с.73-74).

26.04.2011 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.05.2011.

У судовому засіданні 17.05.2011 від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24043,19 грн, у тому числі основної борг 22694,00 грн, пеня 1349,19 грн (том 1 арк.с.140-141).

Ухвалою суду від 17.05.2011, залишеної без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2011, у справі призначено комплексну судову автотоварознавчу та транспортно - трасологічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. Проф. Н.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи (том 1 арк.с.144-145, том 2 арк.с.23-27).

03.11.2011 на адресу господарського суду міста Севастополя з Севастопольського відділення Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. Н.С. Бокаріуса надійшов висновок експертизи №628/629 від 05.10.2011 та матеріали справи №5020-434/2011 (том 2 арк.с. 40-47).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.11.2011 провадження у справі поновлено.

У судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що строк вирішення спору у цієї справі закінчується 14.11.2011, а клопотання про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило, суд вважає за можливе вирішити спір у відсутність представника позивача.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав суду відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує, пояснив, що у звязку з неправдивими відомостями про факт страхового випадку, поданими позивачем для отримання перестрахового відшкодування, було прийнято рішення про відмову у виплаті (том 1 арк.с.94-96).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін,

в с т а н о в и в:

01 грудня 2000 року між Відкритим акціонерним товариством «Кримська страхова компанія», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Кримська страхова компанія»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», (надалі - Страхова компанія) та Акціонерним товариством закритого типу Страхова компанія «Велта», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «Велта»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»(надалі - Товариство ВЕЛТА) був укладений договір №27/2000 про співробітництво з факультативного перестрахування, предметом якого є угода про співробітництво про факультативне перестрахування ризиків (долю ризиків) на підставі договорів Ковер-ноту (надалі Договір №27/2000) (том 1 арк.с.11-16).

13 жовтня 2010 року Товариство ВЕЛТА уклало договір №118 добровільного страхування наземного транспорту (окрім залізничного) громадянина ОСОБА_2 LEXUS ЕS 300 державний НОМЕР_1 )надалі Договір №118) (том 1 арк.с.19-22).

Згідно до Договорів №27/2000 та №118 сторони уклали договір Ковер-ноту №ТР084/2010 від 15.10.2010, відповідно до якого Страхова компанія як перестраховик прийняла на себе у перестрахування автомобіль LEXUS ЕS 300 державний НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_2 (том 1 арк.с.18).

18 листопада 2010 року настав страховий випадок, про що Товариство ВЕЛТА сповістило Страхову компанію 19.11.2010 (том 1 арк.с.25-27).

Після надання страхувальником всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, Товариство ВЕЛТА склало акт огляду пошкодженого транспортного засобу, затвердило розрахунок суми страхового відшкодування та сплатило страхувальнику громадянину ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 90776,00 грн. (том 1 арк.с.28-47).

09 грудня 2010 Товариство ВАЛТА направило інформаційний лист за вихідним №1366 Страховій компанії, як перестраховику, із додатком усіх необхідних документів для здійснення виплат на користь Товариства ВЕЛТА своєї частки страхового відшкодування в сумі 22 694,00 грн (том 1 арк.с.50).

04 лютого 2011 року Страхова компанія прийняла рішення про відмову в сплаті страхового відшкодування за Ковер-нотом №ТР084/2010 та Договору №27/2000 з посиланням на надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, а саме: на думку Страхової компанії, викладені страхувальником ОСОБА_2 обставини пошкодження автомобіля не збігаються з наявними пошкодженнями (том 1 арк.с. 54-57).

Відмова в сплаті своєї частки страхового відшкодування Страховою компанією і стала підставою для звернення до суду Товариством ВЕЛТА.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Враховуючи, що Договір №118 укладено 13 жовтня 2010 року, суд застосовує до спірних правовідносин положення Закону України «Про страхування», який діяв на момент укладення саме цього договору.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 25 Закону України «Про страхування»визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, поза іншим, є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Аналогічні умови закріплено і пунктом 8.1.2 Договору №118.

Позивач обґрунтовує свій позов наданими відповідачу належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону України «Про страхування»та умовам договорів, відповідно до яких дорожньо-транспортна пригода відбулась саме за вказаними страхувальником обставинами.

Відповідач відповідно до пункту 2.4.3 Договору №27/2000 та наданого права статтею 25 Закону України «Про страхування»щодо можливості самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку визначився, що обставини дорожньо-транспортної пригоди не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наявних у справі акту огляду автомобіля вбачається, що автомобіль громадянина ОСОБА_2 має суттєві пошкодження як з лівого так і з правого боку (том арк.с.33), у той час як сам водій ОСОБА_2. стверджує, що здійснив наїзд на дерево, яке, на думку суду, могло спричинити пошкодження або спереду, або лише з однієї сторони.

Враховуючи наявні неузгодженості в висновках сторін та зафіксованими пошкодженнями автомобіля, відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для зясування матеріального збитку, завданого власникові автомобілю в результаті його пошкодження, та відповідності пошкоджень автомобіля обставинам дорожньо-транспортної пригоди, що описані водієм, суд ухвалою від 17.05.2011 призначив у справі комплексну судову автотоварознавчу та транспортно-трасологічну експертизу (том 1 арк.с.144-145).

Відповідно до висновку №628/629 судової комплексної транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертизи від 05.10.2011 наявні аварійні пошкодження на автомобілі LEXUS ЕS 300 державний НОМЕР_1 не відповідають обставинам дорожньо-транспортної пригоди, описаної водієм ОСОБА_2., а матеріальний збиток власнику автомобіля складає 105 610,33 грн (том 2 арк.с.40-48).

Тобто судом встановлено, що фактичні обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, описаної водієм ОСОБА_2. як страхувальником, не співпадають з наявними пошкодженнями автомобіля.

Враховуючи викладене та той факт, що Страхова компанія користується всіма правами, наданими Законом України «Про страхування», суд дійшов висновку, що аргументи відповідача знайшли своє підтвердження, оскільки страхувальник подав свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що є підставою у відмові в сплаті страхового відшкодування за Ковер-нотом №ТР084/2010 та Договором №27/2000.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати відповідача за проведення судової експертизи відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Велта»(61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, ідентифікаційний код 23465084) на користь Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»(99011, м. Севастополь, вул. Бутакова, 4, ідентифікаційний код 20693867) витрати на проведення комплексної судової автотоварознавчої та транспортно - трасологічної експертизи в сумі 1500,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 21.11.2011.