Рішення № 19982986, 09.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року справа № 5020-1643/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність № 344 від 30.06.2011);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 207 від 23.03.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства “Укртелеком”

(01030, м. Київ, вул. Т.Шевченка, 18)

в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

(95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 2)

до Військової частини А-1656

(99028, м. Севастополь, вул. Н.Островської, 8)

про стягнення 3559,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2011 Публічне акціонерне товариство “Укретелеком” (далі позивач) в особі Кримської філії Публічного акціонерного товариства “Укретелеком” (далі КФ ПАТ „Укретелеком”) звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до військової частини А-1656 (далі в/ч А-1656, відповідач) про стягнення 3559,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.173, 175, 530, 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач порушив умови договору оренди нерухомого майна від 08.04.2010 № 226-34вх. у частині оплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 17.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.11.2011. У судовому засіданні 07.11.2011 оголошена перерва до 09.11.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в порядку ст.59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.57), в якому не заперечує проти факту існування договірних зобовязань між сторонами судового процесу та зазначає, що визнання позову з боку в/ч А-1656 можливо лише зі згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, визначеного відповідальним за бюджетну програму, за якою передбачено стягнення коштів, проте такої згоди відповідач на даний час не отримав. Крім того, просить суд не застосовувати до нього штрафні санкції.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

08.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (правонаступник ПАТ “Укртелеком”) в особі КФ ПАТ “Укртелеком” та в/ч А-1656 укладений договір оренди нерухомого майна № 226-34вх, зі строком дії до 30.12.2012 (а.с.16-22, далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ПАТ “Укртелеком” (Орендодавець) передає, а в/ч А-1656 (Орендар) бере у строкове платне користування частину приміщення (далі майно), розташоване у смт. Черноморське на третьому поверсі 3-х поверхового будинку № 18 по вул. Кірова, загальною площею 1 м2 виробничих приміщень із них 1 м2 спеціалізованих технологічних приміщень.

Орендна плата встановлюються Орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховуються Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший (базовий січень) місяць оренди майна відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 185,40грн з ПДВ (20%) за 1м2 всієї орендованої площі становить 233,10 грн з ПДВ (20%).

Остаточний розрахунок орендної плати здійснюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до дати фактичної передачі майна в користування (п.3.2.1 Договору). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.2.2 Договору).

За несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.8.2 Договору).

Додаткові права та обовязки Орендаря і Орендодавця при встановленні в орендованих приміщеннях технологічного обладнання встановлені у Додатку 2 до Договору (а.с. 24-25).

Розрахунок плати за перший місяць оренди майна, зведений розрахунок експлуатаційних витрат та комунальних платежів та розрахунок вартості спожитої електроенергії наведені у Додатках 3, 4 та 4а до Договору (а.с.26-27).

Передача майна позивачем в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.01.2010 (а.с.23).

На виконання умов Договору, Орендодавець виставив Орендарю відповідні рахунки, а саме: № 11-697 від 30.04.2011 на суму 680,08 грн (а.с.12); № 11-112020 від 31.07.2011 на суму 696,89 грн (а.с. 13); № 11-112331 від 31.08.2011 на суму 696,89 грн (а.с. 13); № 11-111134 від 31.05.2011 на суму 691,13 грн (а.с. 14); № 11-111701 від 30.06.2011 на суму 696,02 грн (а.с. 14). Проте, зазначені рахунки відповідачем сплачені не були, через що в нього утворилася заборгованість на загальну суму 3461,01 грн (а.с.9), що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, який є чинним на час вирішення спору.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, п.3.1 Договору встановлений строк виконання відповідачем зобовязань, а саме: внесення плати на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань за Договором щодо сплати орендних платежів та платежів на технічне обслуговування за період з 28.05.2011 року по 31.09.2011, у той час як відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, та відповідачем не спростовується порушення останнім умов Договору, тобто факт наявності заборгованості на суму 3461,01 грн, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості у сумі 3461,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням своїх зобовязань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 84,15 грн (а.с 10) та 3% річних у розмірі 14,80 грн (а.с 11).

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст.3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зазначена відповідальність, також передбачена п.8.2 Договору. Обчислюючи розмір пені (а.с.10), позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Таким чином, позовні вимога про стягнення пені у розмірі 84,15 грн за період з 28.05.2011 по 22.09.2011 підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних (а.с.11), зроблений позивачем, суд вважає вірним, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних в сумі 14,80 грн підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військової частини А-1656 (ідентифікацій код 08271023; 99028, м. Севастополь, вул. Н.Островської, 8; п/р 35223013000103 Банк УДК в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (ідентифікацій код 22236588, 95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 2; п/р 260064839, КРД «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021) 3559,96 грн (три тисячі пятсот пятдесят девять грн 96 коп.), з яких: 3461,01 грн основний борг, 84,15 грн пеня, 14,80 грн 3% річних, а також державне мито у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

14.11.2011