Рішення № 19982918, 12.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року справа № 5020-1264/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Колективного багатопрофільного підприємства “Кварц”

(вул. Джанкойська, 9, м. Джанкой, 96100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим”

(вул. Шабаліна, 19-б, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 5664,11 грн.,

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим”

(вул. Шабаліна, 19-б, м. Севастополь, 99029)

до Колективного багатопрофільного підприємства “Кварц”

(вул. Джанкойська, 9, м. Джанкой, 96100)

про визнання договорів недійсними,

за участю представників:

позивача за первісним позовом ОСОБА_1., довіреність №231-01/1 від 29.08.2011; ОСОБА_2., довіреність №230-01/1 від 29.08.2011;

відповідача за первісним позовом ОСОБА_3., довіреність № 78 від 25.08.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Колективне багатопрофільне підприємство “Кварц” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” про стягнення заборгованості у сумі 5664,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за первісним позовом умов укладених між сторонами договорів на розробку робочих проектів № 60П від 10.10.2008 та № 07-П від 09.04.2009 щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою від 15.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Колективного багатопрофільного підприємства “Кварц” про визнання договорів № 60-П від 10.10.2008 та № 07-П від 09.04.2009 недійсними.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вищевказані договори підписані з боку позивача за зустрічним позовом особою, яка не мала повноважень на вчинення від імені підприємства таких дій.

Ухвалою від 01.09.2011 зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою. Цією же ухвалою позивача за первісним позовом зобовязано надати суду відзив на зустрічну позовну заяву та документи, що підтверджують зазначені в ньому обставини.

Представник позивача за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у запереченні від 19.09.2011 № 37 (а.с.85-87).

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві від 25.08.2011 № 79 на позовну заяву та підтримав вимоги зустрічного позову.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Після оголошеної судом перерви представники сторін в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час повідомлені належним чином.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 між сторонами був укладений договір № 60-П на розробку робочого проекту.

Відповідно до п. 1.1. цього договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобовязання виконати роботи з виготовлення робочого проекту «Реконструкція приміщення, розташованого по вул. Радянській, 15 у м. Джанкої».

Згідно з п. 2.1. договору договірна ціна за виконані роботи за цим договором складає 2700,00 грн., з ПДВ.

Ціна договору може бути змінена у разі зміни обсягів та змісту робіт чи введення нових законодавчих актів, які впливають на вартість робіт (п. 2.2. договору).

Оплата за цим договором здійснюється у вигляді авансового та остаточного платежів у межах договірної ціни (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору замовник виплачує виконавцю аванс у розмірі 50% від суми договору.

Підставою для оплати є акти здачі-прийомки виконаних робіт та рахунки, які надаються виконавцем замовнику та засвідчуються належним чином (п. 2.5. договору).

Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється протягом 7 днів з моменту закінчення робіт та виконання виконавцем умов для оплати згідно п. 2.5. договору (п. 2.6. договору).

09.04.2009 між сторонами був укладений договір № 07-П на розробку робочого проекту.

Відповідно до п. 1.1. цього договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобовязання виконати роботи з виготовлення робочого проекту «Внутрішнє електропостачання реконструкції приміщення, розташованого по вул. Радянській, 15 у м. Джанкої».

Згідно з п. 2.1. договору договірна ціна за виконані роботи за цим договором складає 2500,00 грн., з ПДВ.

За умовами п. 2.2. договору ціна договору може бути змінена у разі зміни обсягів та змісту робіт чи введення нових законодавчих актів, які впливають на вартість робіт. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою до договору.

Підставою для оплати є акти здачі-прийомки виконаних робіт та рахунки, які надаються виконавцем замовнику та засвідчуються належним чином (п. 2.3. договору).

Суд вважає позовні вимоги Колективного багатопрофільного підприємства “Кварц” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” 5664,11 грн. такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що сторонами погоджено обовязок замовника сплатити суму авансу у розмірі 50% від суми договорів.

Так, відповідачем було перераховано аванс за договором № 60П від 10.10.2008 у розмірі 1350,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 5335 від 29.12.2008 (а.с.14). За договором № 07-П від 09.04.2009 відповідачем грошові кошти не перераховувались.

Позивач посилається на виконання ним робіт за вищевказаними договорами у повному обсязі, що підтверджує доданими до матеріалів справи актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № Кв-0000095 від 29.12.2008 і № Кв-0000100 від 15.04.2009.

Проте, ці акти підписані лише позивачем. Доказів вручення їх відповідачеві чи направлення поштою чи іншими засобами зв'язку позивачем за первісним позовом суду не надано.

Крім того, позивачем в порушення умов п. 2.5. договору № 60П від 10.10.2008 та п.2.3. договору № 07-П від 09.04.2009, також не представлено суду доказів виставлення відповідачеві рахунків на оплату вартості виконаних робіт.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначеної норми, представниками Колективного багатопрофільного підприємства “Кварц” не надано належних та допустимих доказів факту виконання робіт по розробки робочого проекту за договорами № 60-П від 10.10.2008 та 07-П від 09.04.2009 та передачі зазначених робіт відповідачу за первісним позовом.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, позивачем не надано суду належних чи допустимих доказів фактичного виконання робіт за вищевказаними договорами і, як наслідок, того, що його право є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у звязку з чим первісний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” заборгованості у сумі 5664,11 грн., з урахуванням пені, 3% річних та індексу інфляції, задоволенню не підлягає.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними договорів № 60-П від 10.10.2008 та № 07-П від 09.04.2009, суд дійшов висновку про безпідставність цих вимог, з урахуванням наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша-третя, пята статті 203 Цивільного кодексу України)..

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” зазначає, що договори № 60-П від 10.10.2008 та № 07-П від 09.04.2009 підписані особою, яка не є стороною угоди.

З матеріалів справи вбачається, що спірні договори з боку відповідача підписані директором В.Д. Сорокіним. Його підпис скріплено печаткою підприємства.

Доказів іншого відповідачем за первісним позовом суду надано не було. Клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось.

В силу частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Судом встановлено, що пунктом 3.4 Положення про філію № 6 Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим”, затвердженого протоколом зборів учасників № 41 від 05.09.2006, філія використовує найменування головного підприємства, використовує круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки з найменуванням та символікою головного підприємства (а.с.55-58).

Отже, діючим законодавством та внутрішніми актами підприємства передбачена можливість виготовлення та використання філією печаток, штампів у діяльності, яку філія здійснює від імені головного підприємства.

Стаття 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачає, що у Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься інформація про ідентифікаційний код філії. Отже, філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Представником відповідача по первісному позову надана довідка № 22-366-7686 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що Філія № 6 Товариства з обмеженою відповідальністю Віробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” має ідентифікаційний код 34609274 (а.с.60).

В ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що відбиток печатки (код ЄДРПОУ 24870148), наявний на спірних договорах, оригінали яких оглядались судом, є відбитком печатки головного підприємства, яка зберігалась у філії головного підприємства у м. Джанкої.

Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 17 від 11.01.1999 (чинним на день підписання та скріплення печаткою вказаних договорів), встановлено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Враховуючи наведене, скріпити відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Віробнично-комерційна фірма “Арис-Крим” вищевказані договори могла лише уповноважена підприємством особа.

До того ж, матеріали справи свідчать про подальше схвалення підприємством договору № 60-П від 10.10.2008, шляхом перерахування 1350,00 грн. за платіжним дорученням № 5335 від 29.12.2008.

Статтею 241 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних чи допустимих доказів того, що під час укладення спірних договорів були порушені вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки інших підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між юридичними особами діюче цивільне законодавство не передбачає.

Усе вищенаведене свідчить про необґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладаються судом на позивача за первісним позовом, а за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1.У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 17.10.2011