Рішення № 19982605, 22.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року справа № 5020-1036/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність б/н від 05.01.2011);

відповідача Шпак С.Ф. (керівник, спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.07.2011 № 10517065)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомФонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Закритого акціонерного товариства «Спорттовари»

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 14)

про стягнення 784334,44 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна №485-00 від 29.11.2000 та повернення приміщення,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі позивач, ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства «Спорттовари»(далі відповідач, ЗАТ «Спорттовари») про стягнення 784334,44 грн, з яких: 782788,99 грн заборгованість по орендній платі, 1294,83 грн пеня, 250,62 грн 3 % річних, розірвання договору оренди нерухомого майна від 29.11.2000 №485-00 та повернення приміщення. Також позивач просить стягнути на його користь судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за спірним договором в частині внесення орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з квітня 2007 по травень 2011 року у розмірі 782788,99 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 22.08.2011 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в порядку ст.59 ГПК України надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 224672,66 грн, в іншій частині позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що позивач при нарахуванні орендної плати невірно визначає її розмір, зокрема, через помилкове застосування часу з якого за рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі № 5020-3/164 встановлюється сума орендної плати у розмірі 19655,40 грн. Вважає, що наведений у вказаному рішенні розмір орендної плати повинен застосовуватися не з квітня 2007 року, як визначає позивач у своїй заяві, а з моменту набрання цим рішенням законної сили, тобто з 23.05.2009.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

29.11.2000 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є позивач (Орендодавець) та ЗАТ«Спорттовари»(Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №485-00 (а.с. 11-12; далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в оренду нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 253,4 м2, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 14, яке перебуває на балансі РЕП-3 (надалі обєкт оренди), вартість якого складає, згідно з актом оцінки вартості (експертним висновком) від 28.12.2000, 143190,00 грн.

У п.2.2 Договору сторони визначили, зокрема, що обєкт оренди оплачується орендатором в сумі 716,00 грн на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно.

Відповідно до п.3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до методики, визначеної рішенням Севастопольської міської Ради від 19.08.1999 №320 та складає 8591,00 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з 6 % від розрахунку вартості обєкта оренди.

Згідно з п.3.2 Договору, орендна плата складає 716,00 грн за перший місяць оренди і перераховується орендарем на відповідний рахунок орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендатором при внесені чергового платежу у відповідності з індексом інфляції, що визначається Мінстатом України.

05.05.2009 господарським судом міста Севастополя було винесено рішення у справі № 5020-3/164 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Закритого акціонерного товариства «Спорттовари», яким було задоволено позовні вимоги про спонукання до внесення змін до договору оренди від 29.11.2000 № 485-00, зокрема, визначений розмір орендної платати у сумі 19655,40 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 23.05.2009 та у встановленому законом порядку оскаржено відповідачем не було.

На виконання рішення суду, протоколом від 07.12.2010 погодження змін до договору оренди від 29.11.2000 №485-00 (а.с. 15) сторони внесли зміни до Договору, а саме:

- до п. 2.2 Договору та встановили, що обєкт оренди оплачується орендатором з 2007 року у сумі 19655,40 грн на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно.

- до п. 3.1 Договору, зокрема, у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, збільшили розмір орендної плати до 235864,80 грн на рік. Орендну плату визначили, виходячи з 8 % від розрахунку вартості обєкта оренди.

- до п. 3.2 Договору, відповідно до яких з дати вступу рішення господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі № 5020-3/164, а саме з 23.05.2009 орендна плата встановлена у розмірі 19655,40 грн та оплачується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця та перераховується на два відповідні рахунки місцевого бюджету у пропорції 97% до 3%.

- до п. 3.3 Договору, та виклали його в наступній редакції: «Згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати з 23.05.2009 за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю».

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Пунктом 4.4 Договору на орендаря покладено обовязок своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з користуванням обєктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Договір діє з моменту його підписання і до 29.11.2021 (пункт 7.1 Договору).

Відповідно до п.7.3 Договору, він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Згідно з п.7.5 Договору дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку оренди, передбаченого договором; рішення суду; загибелі обєкта оренди; банкрутства орендаря; приватизації обєкта оренди орендарем.

На підставі акту приймання-передачі майна від 29.11.2000 орендодавець передав ЗАТ«Спорттовари»нежитлове приміщення, загальною площею 253,4 м2, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 14 (а.с. 13).

Зазначене свідчить, про те, що позивач свої зобовязання за Договором виконував у повному обсязі. Проте відповідач свої зобовязання щодо внесення орендної плати своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього перед орендодавцем за період з квітня 2007 по травень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 782788,99 грн, з яких: 97% 751,353,25 грн та 3% 31435,74 грн, що і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна від 29.11.2000 №485-00, який є чинним на час вирішення спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Доказів погашення заборгованості, яка є предметом даної справи, сторонами не надано.

Твердження відповідача щодо невірного нарахування позивачем орендної плати через невірне визначення її розміру є помилковими з наступних підстав. Відповідач зазначає, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі №5020-3/164 у п. 3.2 Договору внесені зміни, відповідно до яких орендна плата за Договором встановлюється у розмірі 19655,40 грн з дати набрання зазначеним рішенням законної сили, а саме з 23.05.2009. При цьому, відповідачем не береться до уваги зміст п. 2.2 Договору, у редакції відповідно до вимог вищенаведеного рішення, яким встановлено, що обєкт оренди оплачується орендарем з квітня 2007 року в сумі 19655,40 грн на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно. Отже, вказаним рішенням визначено, що орендна плата у розмірі 19655,40 грн встановлюється з дати набрання ним законної сили, але оплачується з квітня 2007 року. Зазначене рішення відповідачем не оскаржувалося.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі №5020-3/164 є приюдицією і повторному доказуванню не підлягають. Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Щодо тверджень позивача про необхідності застосування строку позовний давності до вимог позивача в частині стягнення орендної плати за період з квітня 2007 по травень 2008 року, то вони також є помилковими, зважаючи на наступне. Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Отже, оскільки розмір орендної плати за Договором з квітня 2007 був встановлений за рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009 у справі №5020-3/164, яке набрало законної сили 23.05.2009 то строк позовної давності ще не минув.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, ще вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірним Договором у сумі 782788,99 грн (за період з квітня 2007 по травень 2011), з яких 97 % -751353,5 грн, 3 % - 31435,74 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1294,83 грн за порушення строків внесення орендної плати суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/9-ВР (далі Закон№543/9-ВР) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 3.5 Договору.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а. с. 10) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1294,83 грн, з яких: 97% 1255,98 грн та 3% 38,85 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач також просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 250,62 грн.

Суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором інший розмір процентів не визначений. А отже нарахування 3 % річних від простроченої суми є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а. с. 10), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 250,62 грн, з яких 97% 243,10 грн та 3% 7,52 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 784334,44 грн, з яких: основний борг з орендної плати 782788,90 грн, пеня 1294,83 грн, 3 % річних 250,62 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати вартості користування орендованим майном протягом тривалого часу, позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна від 29.11.2000 №485-00 та зобовязати ЗАТ «Спорттовари»звільнити орендоване майно і повернути його орендодавцю.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов Договору в частині строків внесення орендної плати, що, в контексті ч. 2 ст. 651 ГК України та ч. 3 ст. 26 Закону№ 2269-XII, є істотним порушенням договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок розірвання договору.

Ураховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих субєктів присудження до виконання обовязку в натурі.

Частиною 1 ст. 27 Закону№ 2269-XII визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умови повернення орендарем орендованого майна встановлені сторонами, зокрема, у п. 2.5 та 4.2 Договору, де серед іншого, передбачений обовязок орендаря повернути орендоване майно у разі припинення дії договору на протязі одного тижня після його закінчення у належному стані з урахуванням зносу за відповідним актом приймання-передачі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо звільнення орендованого майна і повернення його орендодавцю. Отже, обєкт оренди вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 253,4 м2, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, пр.Нахімова, 14, підлягає поверненню позивачеві.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача звільнити орендоване майно та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спорттовари» (ідентифікаційний код 20669596; 99011, місто Севастополь, пр. Нахімова, 14; відомості про розрахункові рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) 782788,99 грн заборгованість по орендній платі, 1294,83 грн пеня, 250,62 грн 3 % річних, разом 784334,44 грн (сімсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять чотири грн 44 коп.), з яких: 97% 752852,33 грн на п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), 3% 31482,11 грн на п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Спорттовари» (ідентифікаційний код 20669596; 99011, місто Севастополь, пр. Нахімова, 14; відомості про розрахункові рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) державне мито в сумі 7 843,34 грн (сім тисяч вісімсот сорок три грн 34 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Розірвати договір оренди нерухомого майна від 29.11.2000 № 485-00, укладений між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та Закритим акціонерним товариством «Спорттовари».

5.Зобовязати Закрите акціонерне товариство «Спорттовари»передати Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання-передачі нерухоме майно вбудоване нежиле приміщення першого поверху будівлі, загальною площею 253,4 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова, 14.

Суддя підпис О.С. Янюк