Рішення № 19982512, 04.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

04 серпня 2011 року справа № 5020-1026/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність б/н від 12.07.2011);

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІН”

(02092, м. Київ, вул. Рогозівська, 3-А, кв. 48)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Виробничо-комерційна фірма „Арис-Крим”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-Б)

про стягнення 136169,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕЛІН” (далі ТОВ „ЕЛІН”, позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Арис-Крим” (далі ТОВ„ВКФ „Арис-Крим”, відповідач) про стягнення 136169,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки від 17.09.2007 № 17/09/07 в частині оплати вартості поставленого за договором товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 порушено провадження у справі № 5020-1026/2011, розгляд справи призначено на 19.07.2011.

19.07.2011 розгляд справи було відкладено в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) на 04.08.2011 у звязку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду.

У судовому засіданні 04.08.2011 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини незявлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, на надання відзиву на позов, тому справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

17.01.2007 між ТОВ „ЕЛІН” (постачальник) та ТОВ „ВКФ „Арис-Крим” (покупець) укладено Договір поставки №17/09/07 (далі Договір), за яким постачальник (позивач) зобовязався передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець прийняти від постачальника та оплатити продукцію виробничо-техничного призначення (надалі Товар) в асортименті та обсязі, визначених заявками (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, загальна сума поставки складається із всіх сум здійснених відвантажень згідно видаткових накладних за весь період дії Договору.

Так, на виконання Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 769339,81 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями, які підтверджують повноваження представників відповідача на отримання матеріальних цінностей:

-видаткова накладна від 10.04.2008 № 00714 на суму 10754,65 грн, довіреність від 10.04.2008 № 568292;

-видаткова накладна від 13.05.2008 № 00928 на суму 791,75 грн, довіреність від 12.05.2008 № 568070;

-видаткова накладна від 11.06.2008 № 01208 на суму 106602,24 грн, довіреність від 09.06.2008 №829380;

-видаткової накладної від 24.07.2008 №01589 на суму 493,92 грн, довіреність від 23.07.2008 №373;

-видаткова накладна від 14.08.2008 №01833 на суму 538,56 грн, довіреність від 13.08.2008 №515;

-видаткова накладна від 19.08.2008 №01850 на суму 1281,28 грн, довіреність від 19.08.2008 №565;

-видаткова накладна від 15.10.2008 №02301 на суму 35390,54 грн, довіреність від 15.10.2008 №947;

-видаткова накладна від 15.10.2008 №02299 на суму 50479,34 грн, довіреність від 15.10.2008 №947;

-видаткова накладна від 25.11.2008 №02612 на суму 1730,40 грн, довіреність від 24.11.2008 №1178;

-видаткова накладна від 12.12.2008 №02769 на суму 219,43 грн, довіреність від 11.12.2008 №47;

-видаткова накладна від 17.02.2009 №00092 на суму 561057,70 грн, довіреність від 19.02.2009 №1415.

Пунктом 2.11 Договору визначено, що у випадку, якщо частина товару залишилась нереалізованою через торгові площі покупця, останній має право повернути їх під час дії Договору.

Так, відповідачем було повернуто частину Товару Позивачеві на загальну суму 654824,14грн, що підтверджується наступними накладними:

-за видатковою накладною від 10.04.2008 №00714 накладна на повернення від 17.02.2009 №0-0037011 на суму 4205,42 грн;

-за видатковою накладною від 11.06.2008 №01208 накладна на повернення від 17.02.2009 №0-0037007 на суму 66116,81 грн;

-за видатковою накладною від 15.10.2008 №02301 накладні на повернення:

-від 17.02.2009 №0-0036999 на суму 31463,03 грн;

-від 23.02.2010 №0-00001390 товар за №12 на суму 14,40 грн;

-за видатковою накладною від 15.10.2008 №02299 накладна на повернення від 17.02.2009 №0-0037006 на суму 46444,84 грн;

-за видатковою накладною від 25.11.2008 №02612 накладна на повернення від 17.02.2009 №0-0036997 на суму 1563,34 грн;

-за видатковою накладною від 17.02.2009 №00092 накладні на повернення:

-від 18.06.2009 №0-0042142 на суму 266651,74 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045990 на суму 32462,33 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045998 на суму 40481,43 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045999 на суму 2686,58 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045997 на суму 1328,55 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045995 на суму 15457,87 грн;

-від 17.09.2009 №0-0046000 на суму 5092,08 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045996 на суму 341,12 грн;

-від 17.09.2009 №0-0046003 на суму 1588,80 грн;

-від 17.09.2009 №0-0045993 на суму 124,03 грн;

-від 25.01.2010 №0-00000332 на суму 8360,48 грн;

-від 25.01.2010 №0-00000333 на суму 10245,10 грн;

-від 06.02.2010 №0-00000608 на суму 114053,38 грн з урахуванням виключення із переліку товарів за №122-123 на суму 8 427,46 грн;

-від 23.02.2010 №0-00001390 на суму 6126,81 грн з урахуванням виключення з переліку товару за №12 на суму 14,40 грн.

Згідно із п.5.3 Договору, покупець здійснює розрахунок за товар по мірі його реалізації. Сума грошових коштів, що підлягає періодичному перерахуванню складається із сум реалізації товару за попередній період, який становить 15 календарних днів. Оплата здійснюється шляхом банківського переводу на рахунок постачальника за умови надання останнім належним чином оформлених видаткових та товарних накладних на адресу покупця.

З урахуванням вартості поверненого товару, відповідачем за Договором прийнято товар, який підлягає оплаті відповідно до умов Договору, загальною вартістю 114515,67 грн (769339,81-654824,14=114515,67).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007. Після закінчення строку дії Договору та відсутності повідомлень від якої-небудь із сторін к іншій стороні про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджено вищенаведеними видатковими накладними та довіреностями, які підтверджують повноваження представників відповідача на отримання матеріальних цінностей.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлені товарі згідно видаткової накладної від 11.06.2008 №01208 на суму 9300,00 грн, що підтверджується банківськими виписками від 24.09.2009 та від 20.11.2009.

На час здійснення першої поставки відповідно до зазначених вище видаткових накладних за відповідачем рахувалася переплата (надміру сплачені кошти) за попередньо поставлені товари на суму 1365,61 грн.

Таким чином, відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення плати за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього станом на 15.06.2011 утворилась заборгованість у сумі 103850,06 грн (114515,67-(9300,00+1365,61)= =103850,06).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою термінового вжиття заходів до погашення існуючої заборгованості. Однак, заборгованість відповідачем погашена не була, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 17.09.2007 між сторонами був укладений договір №17/09/07, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

В силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач під час дії Договору поставив відповідачеві Товар на суму 114515,67 грн, з яких 103850,06 грн на час подачі позову (16.06.2011) відповідачем не оплачені.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 103850,06 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.526,625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 29.05.2008 по 15.06.2011: інфляційні нарахування у сумі 18668,17 грн та 3% річних у сумі 5580,54 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнав його вірними. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 5580,54 грн та інфляційних втрат в розмірі 18668,17 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі порушення Покупцем строків оплати він виплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин) встановлено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 8070,43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8070,43 грн є обґрунтованими і також підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Арис-Крим” (ідентифікаційний код 24870148; 99029, м.Севастополь, вул. Шабаліна, 19-Б; відомості про наявність рахунків в установах банку у матеріалах справи відсутні) на користь Малого приватного підприємства „Лидер-Юг” (ідентифікаційний код 32770988; 99011, м.Севастополь, вул. Велика Морська, буд. 16; п/р26001000028895 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 136169,20 грн (сто тридцять шість тисяч сто шістдесят девять грн 20 коп.), з яких: 103850,06 грн сума основного боргу; 18668,17 грн інфляційні нарахування; 5580,54 грн 3% річних; 8070,43 пеня, а також державне мито у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.08.2011.