Рішення № 19982326, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/27212.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії до Комунального підприємтва «Київпастранс»

третя особа ОСОБА_2

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 840, 00 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 16.05.2011 року;

від відповідача не зявились;

від третьої особи не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії до Комунального підприємтва «Київпастранс»про відшкодування шкоди в у сумі 840, 00 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, 19.05.2008 року в м. Києві по вул. Електриків, 21 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобусу ЛАЗ, д/н 03264 КА, під керуванням гр. ОСОБА_2 та автомобіля Шевроле, д/н НОМЕР_1, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки власником автобусу ЛАЗ, д/н 03264 КА станом на момент ДТП був відповідач, на останнього згідно закону покладається обовязак компенсації ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»франшизи та витрат, понесених у звязку з проведенням автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року порушено провадження у справі, залучено виного у ДТП ОСОБА_2 у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 07.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 року, позовні вимоги підтримав, частково подав витребувані ухвалою суду докази.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 07.11.2011 року не зявились, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.11.2011 року відкладено розгляд справи на 12.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 року позовні вимоги підтримав та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.12.2011 року не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 8117445 від 18.09.2008 року та Постанови Подільського районного суду м. Києва № 3-22089 2008 р. від 23.06.2008 року вбачається, що 19.05.2008 року о 20 год. 30 хв. гр. ОСОБА_2, керуючи автобусом ЛАЗ, д/н 03264 КА, в м. Києві по вул. Електриків, 21 не врахував безпечний боковий інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем Шевроле, д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, чим порушив п. п. 10.1 ПДР України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва № 3-22089 2008 р. від 23.06.2008 року гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шевроле, д/н НОМЕР_1, був застрахований на підставі полісу добровільного страхування транспортних засобів, водія та пасажирів № 19 G-0050880 від 27.06.2007 року, який укладено між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(правонаступником якого є ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»), за договором - страховик та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.

30.01.2009 року за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження. Згідно висновку спеціаліста № С - 99 експертного автотоварознавчого дослідження, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Шевроле, д/н НОМЕР_1, у результаті його ушкодження при ДТП становить 8260, 13 грн.

За проведення зазначеного автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 330, 00 грн., на підтвердження чого останній надав до справи платіжне доручення № 4099 від 08.05.2009 року.

Як вбачається із страхового акту від 25.03.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 6759, 64 грн.

На виконання умов договору - полісу добровільного страхування транспортних засобів, водія та пасажирів № 19 G-0050880 від 27.06.2007 року, позивачем була здійснена виплата страхового відшкодування, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4098 від 08.05.2009 року.

Статтею 27 Закону Україкни «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши завдані водієм гр. ОСОБА_2 збитки, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоду.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, ви користанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Шевроле, д/н НОМЕР_1, є КП «Київпастранс».

Однак, між Автобусним парком № 5 КП «Київпастранс»та ЗАТ «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»було укладено поліс № ВВ / 3304416 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого ЗАТ «Українсько-російська страхова компанія «Авіоніка»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду, заподіяну зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автобусу ЛАЗ, д/н 03264 КА. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Поряд з цим, пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що якщо франшиза була передбачена договором страхування, вона має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Тому, КП «Київпастранс», як страхувальник згідно полісу № ВВ / 3304416 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є особою, на яку законом покладається компенсації франшизи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, оскільки обовязок компенсації витрат на проведення експертизи однієї страхової компанії перед іншою законом не передбачений, витрати на проведення експертизи в порядку ст. 27 Закону Україкни «Про страхування»та ст. 993 ЦК України мають компенсуватися відповідачем.

Так, вимоги ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення з КП «Київпастранс»франшизи у розмірі 510, 00 грн. та витрат на проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 330, 00 грн. є законними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсзі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем доказів компенсації позивачеві франшизи та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суду не надано.

Відповідно до статті 49 ГПК України, (в редакції, чинній станом на день подачі позову) при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємтва «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Центральної філії (01042, м. Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код: 25965081) 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 19.12.2011 року