Рішення № 19982321, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/36306.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа ОСОБА_2

провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 861, 19 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 07.04.2011 року;

від відповідача:не зявились;

від третьої особи:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 861, 19 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.03.2010 року на перехресті вул. Жилянська та вул. Тарасівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Опель, НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2 та автомобіля марки Ніссан, НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_2 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року було порушено провадження у справі та залучено винну в скоєнні вище зазначеної ДТП особу - гр. ОСОБА_2, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд справи на 06.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник третьої особи у судовому засіданні 06.12.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2011 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли витребувані судом документи та відзив на позов, відповідно до якого останній не погоджувався із стягненням з нього франшизи згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у размірі 510, 00 грн. Щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі 5351, 19 грн. не заперечував. Відповідач також просив розглянути справу без участі представника ВАТ «НАСК «Оранта».

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ ГУМВС України в м. Києві від 12.03.2010 року та постанови Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 3-3045/10 від 29.03.2010 року вбачається, що 09.03.2010 року о 08-35 год. гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Опель, НОМЕР_1, на перехресті вул. Жилянська та вул. Тарасівська в м. Києві, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Ніссан, НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 12.1, 12.3 ПДР України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 3-3045/10 від 29.03.2010 року гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Ніссан, НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору страхування № ИБ 2164737 від 21.08.2009 року, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.

Розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Ніссан, НОМЕР_2, визначений позивачем на підставі ремонтної калькуляції № D104 від 18.03.2010 року та склав 7693, 70 грн.

Як вбачається із страхового акту № 4042/10/05/11 від 19.04.2010 року ЗАТ «Страхова компанія «АХА Україна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 5861, 19 грн.

На виконання умов договору страхування № ИБ 2164737 від 21.08.2009 року ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 5861, 19 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8690 від 20.04.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_2, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем Опель, НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Ніссан, НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з наявного в матеріалах справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та гр. ОСОБА_2 укладено поліс № ВС/5687111 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Опель, НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків у розмірі 5351, 19 грн. (5861, 19 грн. - мінус 510, 00 грн.), оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

В процесі судового розгляду відповідачем було письмово заявлено про визнання позовних вимог в частині стягнення ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»страхового відшкодування у розмірі 5351, 19 грн., щодо стягнення франшизи у розмірі 510, 00 грн. відповідач заперечував.

Відповідно до частин 5 статті 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи зазначене, суд вважає вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»законними, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 5351, 19 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст.ст. 33, 49, ст. ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 14; ідентифікаційний код: 20474912) 5351 (пять тисяч триста пятдесят одна) грн. 19 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 (девяносто три) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 47 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 12.12.2011 року