Рішення № 19982195, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/8408.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ред//Грін Клуб» ДоФізичної особи підприємниця ОСОБА_1

Простягнення 161557,53 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Голуменков В.В.

від відповідача ОСОБА_2

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ред//Грін Клуб», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою відповідача, Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, інфляційних та 3% річних за договором від 15.09.2008 року.

Ухвалою від 03.06.10р. суд призначив технічну експертизу та зупинив провадження у справі.

Від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 08.11.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло Повідомлення №5337/10-11 від 29.10.10р. про неможливість дачі висновку.

Ухвалою від 09.11.10р. судом було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2010р. та зобовязано сторони надати суду письмі пояснення по справі з врахуванням Повідомлення №5337/10-11 від 29.10.10р. про неможливість дачі висновку.

Представником Позивача в судовому засіданні 25.11.10р. надано суду пояснення на виконання вимог ухвали суду від 09.11.10р.

Представником Відповідача в судовому засіданні 25.11.10р. заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки Позивачем не надається суду оригінал Договору № б/н від 15.09.08р., який суд витребовував у позивача ухвалою від 09.03.10р. про порушення провадження у справі та ухвалою від 03.06.10р. про призначення експертизи.

Представник Позивача усно пояснив, що не отримував листа суду від 14.07.10р. про надання оригіналу договору експертам, оскільки цей лист направлявся на адресу його державної реєстрації, за якою Позивач кореспонденції не отримує, а для листування ним в позові вказано іншу адресу. Проте представник Позивача не пояснив, чому не надав оригіналу Договору № б/н від 15.09.08р. на виконання вимог ухвали суду від 09.03.10р.

Представником Позивача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому часу для подачі оригіналу Договору № б/н від 15.09.08р. Представник Відповідача усно заперечив, та зазначив, що Позивач навмисно затягує вирішення спору.

Ухвалою від 25.11.10р. судом було відкладено розгляд справи на 09.12.2010 р. та зобовязано позивача виконати вимоги ухвали суду від 09.03.10р. про порушення провадження у справі та надати суду оригінал Договору найму (оренди) № б/н від 15.09.08р.

Судове засідання, призначене на 09.12.10р. не відбулось, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному, та було перенесене і призначене на 21.12.10р., про що представників сторін було повідомлено та вони розписувались у відповідних розписках.

В судовому засіданні 21.12.10р. представником позивача надано суду оригінал Договору найму (оренди) № б/н від 15.09.08р., який судом долучено до матеріалів справи.

Представники відповідача в призначене судове засідання 21.12.10р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Ухвалою від 21.12.10р. суд відклав розгляд справи на 13.01.11р.

В судовому засіданні представниками сторін усно підтримано повторне призначення експертизи, раніше призначеної ухвалою суду від 03.06.10р., оскільки на даний час в матеріалах справи наявні обидва потрібні для проведення експертизи оригінали договорів.

Ухвалою від 13.01.2011р. судом було зупинено провадження у справі в звязку з призначенням судової технічної експертизи по справі.

06.09.2011р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок №1565/11-13 від 25.08.2011р. судової технічної експертизи.

Ухвалою від 06.09.11р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 04.10.2011р. та зобовязав сторін надати суду пояснення по суті спору з врахуванням Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1565/11-13 від 25.08.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 04.10.11р. подані пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 04.10.11р. судом було оголошено перерву на 11.10.11р.

Представником позивача в судовому засіданні 11.10.11р. подано суду пояснення по суті спору та заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо наявного в матеріалах справи (в копії) наданого Позивачем гарантійного листа Відповідача, оскільки Відповідач в поясненнях від імені довірителя не визнання складення такого листа.

В судовому засіданні 11.10.11р. судом було оголошено перерву на 18.10.11р.

Ухвалою від 18.10.11р. суд відхилив клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи, відклав розгляд справи на 01.11.11р. та зобовязав позивача надати визначені ухвалою нові письмові докази та пояснення по суті спору.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 31.10.11р. в звязку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 01.11.11р. розгляд справи було призначено на 06.12.11р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.11.11р., в звязку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного, було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Від позивача 14.11.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.10.11р.

В судовому засіданні 06.12.11р. судом було оголошено перерву на 08.12.11р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували та просили в позові відмовити, з підстав, викладених у відзиві та наданих суду поясненнях.

Також, при розгляді справи суд встановив, що відповідач по справі, фізична особа підприємець змінила прізвище з ОСОБА_1 та ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії 1-БК №НОМЕР_1 від 11.07.2008р., отже відповідачем по справі є фізична особа підприємець ОСОБА_1.

В судовому засіданні 08.12.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ред//Грін Клуб»(Позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1 (Відповідач) 15.09.2008р. було укладено Договір найму (оренди) нежитлового приміщення №б/н (тут і надалі Договір).

Відповідно до Розділу І Договору оренди, Позивач передає, а Відповідач приймає в користування на умовах найму (оренди) нежиле приміщення, яке є власністю Позивача на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.07.2003р. (зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.11.2003 р., в реєстровій книзі за № 70п-92, за реєстрованим номером № 5607п) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (відокремлене нежиле приміщення № 65 в літері «А»), розташованого на першому поверсі, і використовується для розміщення магазину косметично-парфумерної продукції та салону краси.

Термін дії Договору відповідно до п. 5.1 встановлено з 01.10.2008р. по 01.10.2009р. включно.

Відповідно до Додатку №1 від 01.10.2008р. до Договору, Позивач передав а Відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення, що є предметом Договору та яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Додатку №2 від 15.04.2009р. до Договору, сторони погодили припинити дію Договору 30.04.2009р.

Відповідно до Акту прийому-передачі приміщення від 30.04.2009р., Відповідач повернув, Позивач прийняв орендоване Відповідачем згідно Договору нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При розгляді справи судом було встановлено, що відповідно до умов екземпляру Договору оренди, наданого Позивачем, п. 3.1 Договору викладено в такій редакції: «Плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі: за перші два місяця - 2 500 доларів США, а далі - 3 100 (Три тисячи сто) доларів США (з врахуванням ПДВ), в гривнях за курсом НБУ, та оплата комунальних послуг згідно виставлених рахунків Наймодавцем».

А відповідно до умов екземпляру Договору оренди, наданого Відповідачем, п. 3.1 Договору викладено в такій редакції: «Плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі: за перші два місяця - 2 500 доларів США, а далі - 3 100 (Три тисячи сто) доларів США (з врахуванням ПДВ), та оплата комунальних послуг згідно виставлених рахунків Наймодавцем»- тобто частина «в гривнях за курсом НБУ» відсутня.

Враховуючи вищенаведене, для встановлення достовірності викладення п. 3.1 Договору, судом ухвалою було призначено експертизу.

Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1565/11-13 від 25.08.2011р. встановлено, що в примірнику Договору, наданого Позивачем, замінявся другий аркуш; в наданих Позивачем пізніше письмових поясненнях, Позивач це визнав.

Враховуючи наведене, суд розглядає п. 3.1 Договору, в редакції згідно оригіналу Договору Відповідача.

Отже, відповідно до п. 3.1 Договору, плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі: за перші два місяця - 2 500 доларів США, а далі - 3 100 (Три тисячи сто) доларів США (з врахуванням ПДВ), та оплата комунальних послуг згідно виставлених рахунків Наймодавцем.

Відповідно до п. 3.2-3.3 Договору, розмір місячної плати за користування приміщенням визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладання договору найму. Плата за користування приміщенням сплачується Наймачем щомісячно з 01 по 10 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок Наймодавця.

В позові зазначається, що Відповідач в порушення положень Договору та норм чинного законодавства не сплачував орендну плату за користування приміщенням, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в сумі 18000 дол. США, що в перерахунку Позивача на гривні по курсу НБУ на перше число кожного місяця, наступного за світним, склало 136544,25 грн.

В поданих суду письмових запереченнях на позов Відповідач зазначає, що від часу укладення Договору Позивачем передавалося йому в оренду не все приміщення, яке є предметом Договору, а його окремі частини, і що у Відповідача все приміщення в оренді ніколи не перебувало.

Також Відповідач зазначає, що він та Позивач дійшли згоди зменшити оренду плату до 1000 дол. США на місяць, проте належного документального оформлення цього факту, у вигляді укладення угод про внесення змін до Договору, не відбулось.

Представник Позивача проти вказаних тверджень заперечував, та зазначав, що Відповідачу в оренду було передано все приміщення, яке є предметом Договору, а не його частини, та що орендна плата не змінювалась, від встановленої Договором при його укладенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, і згідно ст. 627 та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Судом встановлено, що за умовами Договору передбачена передача Відповідачу в оренду всього приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (відокремлене нежиле приміщення № 65 в літері «А»), а не його частини. І так само вказано в Додатку №1 від 01.10.2008р. до Договору про передачу приміщення в оренду та в Акті прийому-передачі приміщення від 30.04.2009р. про повернення приміщення з оренди, де мова йде не про частини приміщення, а про все нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо посилання Відповідача на план БТІ нежилих приміщень, за адресою: АДРЕСА_1, то з даного документу також не вбачається, що Відповідачу в оренду передавалась частина приміщень.

Цього не вбачається також з Експертного висновку протипожежного стану та Договору страхування №00973/255 від 11.12.2008р., оскільки вказані висновок та договір страхування свідчать лише, що їх складено та підписано щодо частини нежилих приміщень, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і не свідчать про те, що тільки ця частина приміщень була передана в оренду Відповідачу.

Зокрема, Відповідач не був позбавлений права та можливості на власний розсуд та з певних господарських міркувань замовити вказаний висновок та укласти договір страхування на частину орендованого за Договором приміщення, а не на все.

Враховуючи наведене, оскільки Відповідачем не надано суду письмових або інших належних доказів, щодо передачі йому в оренду частини приміщення, що є предметом Договору, та оскільки це не визнається Позивачем, судом відхиляються заперечення Відповідача на позов в цій частині.

Також судом відхиляються посилання Відповідача, що розмір орендної плати по Договору було за згодою сторін зменшено до 1000 дол. США на місяць, оскільки Відповідачем не надано суду доказів досягнення сторонами Договору такої згоди, і оскільки не надано доказів зміни умов Договору в цій частині за рішенням суду, тощо.

Щодо посилань Відповідача, що в претензії Позивач вказує на зобовязання Відповідача сплатити пеню в розмірі двохмісячної орендної плати в сумі 2000 дол. США, і це свідчить про встановлення розміру орендної плати в сумі 1000 дол. США на місяць, то судом такі заперечення відхиляються, оскільки саме по собі зазначення в претензії такої вимоги, за відсутності інших доказів, не доводить що між сторонами досягнуто згоди про зменшення розміру орендної плати до 1000 дол. США на місяць.

Крім того, в поданому відзиві Відповідач заперечує проти позову вважаючи Договір недійсним в силу закону, а саме оскільки при укладенні Договору не визначено істотну умову не вказано точну площу приміщення, що передається оренду.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, Відповідач не довів суду передачу йому в оренду за Договором частини, а не всього приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, в Розділі І Договору чітко встановлено, що Позивач передає, а Відповідач приймає в користування на умовах найму (оренди) нежиле приміщення, яке є власністю Позивача на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.07.2003р.

Отже, укладаючи Договір оренди, Відповідач був ознайомлений з умовами Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.07.2003р. (зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.11.2003 р., в реєстровій книзі за № 70п-92, за реєстрованим номером № 5607п), за яким позивачу належить право власності на нежиле приміщення №65 (в літ А) загальною площею 172,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і за умовами Договору оренди погодився прийняти в користування саме це приміщення (в цілому, а не його частину).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сторони чітко встановили предмет Договору оренди - нежиле приміщення, яке є власністю Позивача на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30.07.2003р. (зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації 06.11.2003 р., в реєстровій книзі за № 70п-92, за реєстрованим номером № 5607п), загальною площею 172,20 кв.м., №65 (в літ А), і що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і тому посилання Відповідача щодо недійсності Договору через не встановлення предмету договору, судом відхиляються.

Також судом відхиляються посилання Відповідача щодо недійсності Договору з підстави не погодження ціни Договору, а саме щодо того, що п. 3.1 Договору у примірниках Договору Позивача та Відповідача викладений по різному, оскільки Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1565/11-13 від 25.08.2011р. встановлено, що в примірнику Договору, наданого Позивачем, замінявся другий аркуш, і суд розглядає п. 3.1 Договору, в редакції згідно оригіналу Договору Відповідача.

Як зазначалось вище, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по Договору за оренду приміщення за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в сумі 18000 дол. США, що в перерахунку Позивача на гривні по курсу НБУ на перше число кожного місяця, наступного за світним, складає 136544,25 грн.

Відповідач по справі зазначає, що за наполяганням Позивача всі розрахунки по Договору здійснювались в готівковій формі шляхом передачі його службовим особам, що на думку Відповідача підтверджується товарним чеком за 21.10.2008р. на якому зазначено «расчет за аренду помещения 1000$ (5500 грн.) підпис»та Розпискою від 17.11.2008р. директора Позивача Шост П.В. про отримання 6915 грн. та 320 дол. США за оренду приміщення за жовтень.

Разом з тим, Позивач підтверджує відсутність заборгованості з орендної плати за жовтень 2008р. і це не є спірним в межах даної справі, а спірним є період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р.

При цьому, умовами Договору (п. 3.3) передбачено, що плата за користування приміщенням сплачується Відповідачем щомісячно з 01 по 10 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок Позивача, тому одноразове сплата в готівковий спосіб на думку суду не є підтвердженням встановлення між сторонами звичаю ділового обороту щодо сплати тільки готівкою, що, проте, за погодженням сторін не заборонено законом.

Щодо твердження Відповідача, що орендна плата за інші місяці передавалась представникам Позивача готівкою, то за відсутності доказів цього (відповідні розписки, касові ордери тощо), та за умови невизнання цього з боку Позивача, судом такі заперечення Відповідача відхиляються як необґрунтовані.

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в сумі 18000 дол. США.

Суд не погоджується з перерахунком 18000 дол. США на гривні, зробленим Позивачем, оскільки він зроблений в гривнях за курсом НБУ на перше число кожного місяця, наступного за звітним, що не передбачено умовами Договору.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Враховуючи наведене, суд робить власний розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р.:

- 18000 дол. США * 7,985 грн. (офіційний курс долара до гривні НБУ станом на дату звернення до суду з позовом - 03.03.10р.) = 143730 грн.;

- відповідно до п. 3.2 Договору, розмір місячної плати за користування приміщенням визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладання договору найму (догові укладено 15.09.2008р.);

Період нарахуванняСума Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми Сума з врахуванням індексу інфляції

15.09.2008 - 30.04.20091437301.13919978.47163708.47

-

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем з орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. станом на день звернення до суду з даним позовом складала 163708,47 грн.

Позивачем на власний розсуд заявлено до стягнення з Відповідача меншу суму заборгованості з орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в розмірі 136544,25 грн., що не заборонено законом та є правом Позивача заявити до стягнення частину заборгованості.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача частини суми заборгованості з орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в розмірі 136544,25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України за період з 11.05.2009р. по 11.05.2010р. нараховані на суму заборгованості 136544,25 грн. інфляційні та 3% річних від простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки позивача та не погоджується з ними через наявні в розрахунках арифметичні помилки, і робить власний розрахунок наступним чином:

Період нарахування Сума (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми

11.05.2009 11.05.2010136544.251.09713244.79 Сума Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

136544.2511.05.2009 - 11.05.20103663 %4107.55

Отже, сума інфляційних нарахувань становить 13244,79 грн., а сума 3% річних становить 4107,55 грн.

Разом з тим, Позивачем на власний розсуд заявлено до стягнення з Відповідача меншу суму інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р. в розмірі 136544,25 грн., що складає 12698,42 грн. інфляційних, та що не заборонено законом та є правом Позивача заявити до стягнення частину суми.

Суму 3% річних Позивачем на вказаний же період заявлено до стягнення в більшому розмірі - 4109,91 грн., що є арифметично невірним та суперечить зробленому судом розрахунку та обрахованій судом сумі 4107,55 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу інфляційних та 3% річних за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати по Договору за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р., а тому, враховуючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України інфляційних відповідно до заявленого позивачем розміру - 12698,42 грн. та 3% річних в розмірі, що обрахований судом - 4107,55 грн.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по Договору у відповідності до п. 2.6 та 2.13 Договору за послуги охорони, комунальні послуги, електроенергію та телефон за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р., всього в сумі 7305,38 грн.

Відповідно до п. 2.6 Договору, Відповідач зобовязався своєчасно сплачувати рахунки за електроенергію та телефонні переговори.

Відповідно до п. 2.13 Договору, Відповідач зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші видатки, зазначені у Договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства.

П. 3.1 Договору, передбачено, що оплата комунальних послуг здійснюється згідно виставлених рахунків Наймодавцем.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору на Відповідача покладено обовязок сплачувати рахунки за електроенергію та телефонні переговори (п. 2.6), орендну плату та інші видатки, зазначені у Договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства (п. 2.13), і що оплата комунальних послуг здійснюється згідно виставлених рахунків Наймодавцем (п. 3.1).

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, він нараховує Відповідачу за послуги охорони 646,33 грн. за січень 2009р., 396,55 грн. за лютий 2009р., 499,12 грн. за березень 2009р., 485,75 грн. за квітень 2009р.

Разом з тим, за умовами Договору Відповідач не замовляв, не погоджувався отримувати та оплачувати наведені вище «послуги охорони»; Позивачем також не доведено, що надання таких послуг Відповідачу є обовязковим, оскільки передбачено нормативними актами чинного законодавства, а отже підлягає обовязковій оплаті.

Тобто, Позивачем не доведено наявності у Відповідача обовязку на підставі договору або закону оплачувати (або компенсувати) Позивачу послуги охорони орендованого за Договором приміщення, а тому, враховуючи вищенаведене, в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача вартості послуг охорони приміщення за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р. в сумі 2027,75 грн. суд відмовляє.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості по Договору за електроенергію в сумі 821,36 грн., за телефонні переговори в сумі 911,58 грн. та за комунальні послуги 3544,69 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Договору, сторонами не визначено чітких щомісячних (або інших періодичних) сум, які Відповідач повинен сплачувати за електроенергію, за телефонні переговори та за комунальні послуги, і Договором передбачено обовязок Позивача вставляти Відповідачу рахунки за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором встановлений тільки строк внесення орендних платежів, строк оплати комунальних послуг привязаний до виставлення Позивачем Відповідачу відповідних рахунків, а щодо строку оплати телефонних послуг та електроенергії нічого не зазначено.

Отже, з системного аналізу положень Договору та ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що обовязок Відповідача щодо оплати комунальних послуг, телефонних послуг та електроенергії виникає після виставлення Позивачем Відповідачу відповідних рахунків - вимог по оплаті комунальних послуг, послуг телефону та електроенергії.

Щодо твердження Позивача, що ці рахунки на оплату комунальних послуг, телефонних послуг та електроенергії надавались представникам Відповідача наручно, то за відсутності доказів цього (відповідні розписки, відмітки про отримання на рахунках, докази направлення рахунків з доказами їх вручення поштою тощо), та за умови невизнання цього з боку Відповідача, судом такі твердження Позивача відхиляються як необґрунтовані.

Надана Позивачем претензія від 31.08.2009р., з огляду на відсутність в ній розрахунку заборгованості за надані комунальні послуг, телефонні послуги та електроенергію, не приймається судом як належний доказ предявлення рахунку - вимоги на оплату цих послуг у відповідності до ст. 530 ЦК України та п. 3.1 Договору, а тому, з огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по Договору за електроенергію в сумі 821,36 грн., за телефонні переговори в сумі 911,58 грн. та за комунальні послуги 3544,69 грн..

Також, оскільки Позивачем не доведено порушення Відповідачем умов Договору (несвоєчасне виконання грошового зобовязання) в частині сплати за надані комунальні послуг, телефонні послуги та за електроенергію за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р. включно, то суд не погоджується та вважає необґрунтованим позовні вимоги і в частині нарахування на ці суми та заявлення до стягнення з Відповідача сум інфляційних та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позовом до господарського суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; в звязку з частковою відмовою судом в задоволенні позовних вимог, судові витрати в цій частині відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємниця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ред//Грін Клуб»(м. Київ, Кловський узвіз, 6; ідентифікаційний код 31567310) 136544 (сто тридцять шість тисяч пятсот сорок чотири) грн. 25 коп. заборгованості з орендної плати, 12698 (дванадцять тисяч шістсот девяносто вісім) грн. 42 коп. інфляційних та 4107 (чотири тисячі сто сім) грн. 55 коп. 3% річних, 1 533 (одна тисяча пятсот тридцять три) грн. 50 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 13.12.11р.