Рішення № 19982102, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/41607.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

простягнення 1 812,09 грн.

Суддя Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про стягнення 1 812,09 грн., з яких 1600,00 грн. заборгованості, 86,40 грн. пені, 17,20 грн. індексу інфляції та 108,49 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на централізовану охорону обєкта № 99 від 28.11.08 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.11 р. розгляд справи відкладено на 04.11.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.11 р. розгляд справи відкладено на 07.12.11 р.

В судовому засіданні 07.12.11 р. представник позивача подала розрахунок пені, відповідно до якого розмір нарахованої відповідачу пені зменшився до 56,80 грн., решту позовних вимог підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(надалі позивач, виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, замовник) було укладено договір на централізовану охорону обєкта № 99 від 28.11.08 р., за яким відповідач передає, а позивач приймає під охорону майно, що належить відповідачу і знаходиться на обєкті, позначеному на плані (схемі) додаток № 1, що є невідємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 8.1, 8.3.договору, вартість послуг, наданих замовнику виконавцем є договірною і визначається на підставі двосторонньої угоди, що додається до даного договору (додаток 2). Оплата послуг охорони проводиться щомісячно, і вноситься замовником на протязі 15 календарних днів кожного поточного місяця за минулий місяць, згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця.

Угодою про вартість послуг від 28.11.08 р. (додаток № 2 до договору) сторони передбачили, зокрема, що вартість послуг виконавця за один місяць становить 300,00 грн. з ПДВ, вартість нагляду за станом тривожної сигналізації та реагування на виклик «напад»за один місяць становить 100,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату охоронних послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний сплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання за договором позивач виконував належним чином, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТП Б79 на території «Центрального ринку» № ОУ-0003355 від 29.05.09 р., № ОУ-0001033 від 27.02.09 р., № ОУ-0001890 від 31.03.09 р., № ОУ-00032510 від 30.04.09 р. на загальну суму 1600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано у встановленому законом порядку відповідачем, останній свої зобовязання за договором щодо оплати наданих за вказаними вище актами послуг не виконав, у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з уточненим розрахунком позивача, який у встановленому порядку не спростовано відповідачем, останньому за порушення виконання зобовязань за договором нараховано пеню у розмірі 56,80 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач має сплатити 108,49 грн. 3 % річних та 17,20 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1600,00 грн. заборгованості, 56,80 грн. пені, 108,49 грн. 3 % річних та 17,20 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню; в решті позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТІЯ» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Матросова, 34; код ЄДРПОУ 20582961) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. заборгованості, 56 (пятдесят шість) грн. 80 коп. пені, 108 (сто вісім) грн. 49 коп. 3 % річних, 17 (сімнадцять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 100 (сто) грн. 33 коп. державного мита, 232 (двісті тридцять дві) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2011