Рішення № 19981966, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/390-58/29807.12.11 За позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка”

До Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Інтертрансполіс”

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача: ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

Про відшкодування 16454,50 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3, пред. за дов. №6 від 04.01.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

Від третьої особи-1 не з'явився.

Від третьої особи-2 не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 року Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІнтерТрансПоліс”задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року у справі № 14/390 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Відповідно розпорядження № 04-1/859 від 19.07.11, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. матеріали позовної заяви прийнято до розгляду, справі присвоєно номер 14/390-58/298, розгляд справи призначено на 07.09.2011 р.

07.09.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розпорядженням від 07.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 14/390-58/298 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року розгляд справи було призначено на 21.09.2011 року.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу № 14/390-58/298 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 року розгляд справи було призначено на 21.09.2011 року.

Розпорядженням від 21.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О. у звязку з відбуванням судді Блажівської О.Є. у відпустку 21.09.2011р та з метою дотримання процесуальних строків справу № 14/390-58/298 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 року справу № 14/390-58/298 суддею Палієм В.В. прийнято до провадження розгляд справи призначено на 02.11.2011 року.

Розпорядженням від 22.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з відпустки та з метою дотримання процесуальних строків справу № 14/390-58/298 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 02.11.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 02.11.2011 року з'явився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витяг з ЄДРПОУ про включення підприємства відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2011 року.

У судове засідання 21.11.2011 року представник позивача з'явився.

Представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2 не з'явились. На виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали. Про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду клопотання про витребування доказів.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Заяву судом задоволено.

Представник позивача надав суду додаткові документи по справі.

Документи долучені судом до матеріалів справи.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.12.2011 року.

У судове засідання 07.12.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2011 року не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2009 р. між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Уніка” та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №011092/4002/0000242 (надалі Договір страхування), обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, марки “Мітсубісі”, державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки “Мітсубісі”, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.3 Договору страхування, до страхових випадків відноситься: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки.

23.03.2010 р. в м. Києві на вул. Північно-Сирецькій, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 при виїзді з другорядної дороги на головну не виконав вимоги дорожнього знаку “Надати дорогу”, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки “Мітсубісі”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.05.2010р. у справі № 3-2757/10 р., визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт №6338), складеного 05.05.2010 р. субєктом оціночної діяльності ОСОБА_4, сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля “Мітсубісі”, державний номер НОМЕР_1. в результаті його пошкодження при ДТП складає 17 104,50грн.

На підставі страхового акту №00041223 від 10.05.2010 р., Позивач сплатив Страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 16 454,50 грн. (17 104,50 грн. франшиза 650,00 грн.), а саме 13548,00 грн. шляхом перерахування грошових котів на особистий розрахунковий рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №031385 від 15.12.2009 р. та 2906,50 грн. шляхом зарахування в рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 012030 та Наказом № 8468 від 02.06.2010 р.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, застраховано в Закритому акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»(надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/0516721.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність законного керування водієм транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, а саме на відсутність довіреності на керування транспортним засобом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” перейшло в межах суми 16 454,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, застраховано в Закритому акціонерному товаристві «акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»(надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/0516721.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.05.2010р. у справі № 3-2757/10 р., визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/0516721) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/0516721) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 51 000,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт №6338), складеного 05.05.2010 р. субєктом оціночної діяльності ОСОБА_4, сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля “Мітсубісі”, державний номер НОМЕР_1. в результаті його пошкодження при ДТП складає 17 104,50грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку щодо правомірності вимоги позивача щодо стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 15944,15 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №1198 від 27.07.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 16 454,50 грн.

Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надіслав, грошові кошти не перерахував.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 16454,50 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15944,50 грн.

Заяву прийнято судом до розгляду.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 15944,50 грн.

Щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог з підстав недоведеності законного керування водієм транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, а саме на відсутністю в матеріалах справи довіреності на керування транспортним засобом, необхідно зазначити наступне.

Питання законності керування транспортним засобом відповідно до вимог чинного законодавства досліджується судом загальної юрисдикції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.05.2010р. у справі № 3-2757/10, водія транспортного засобу ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, Подільським районним судом міста Києва постановою у справі № 3-2757/10 від 05.05.2010 р. досліджено питання законності керування транспортним засобом ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 35 Господарскього процесуального кодексу України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином заперечення відповідача щодо недоведеності законності керування транспортним засобом ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»(01032, м. Київ, Подільський р-н, вул. Фрунзе, буд. 13Є, ідентифікаційний код 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія “Уніка”, (01034, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ідентифікаційний код 20033533) суми боргу у розмірі 510 (пятсот десять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»(01032, м. Київ, Подільський р-н, вул. Фрунзе, буд. 13Є, ідентифікаційний код 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія “Уніка”, (01034, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ідентифікаційний код 20033533) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 15944 (п'ятнадцять тисяч девятсот сорок чотири) грн. 50 коп. боргу, 159 грн. (сто пятдесят дев'ять) грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 12.12.2011 року